XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кисіль М.Ю. Дистанційна освіта – міф чи реальність?

Кисіль Марта Юріївна

Студентка

Львівський національний університет ім. Івана Франка

  Дистанційна освіта - міф чи реальність?

           Реалії сьогодення свідчать, що практично всі сфери життя сучасної людини зазнали суттєвих змін внаслідок впливу комп'ютерних та інформаційних технологій. Сфера освіти також не стала винятком. Це, зокрема, проявилося у появі, поряд із традиційними, усталеними формами освіти, такими як стаціонарна, заочна, екстернат, нової форми навчання - дистанційної.

       Ідея освіти на відстані в принципі не є новою. Вона виникла з усвідомлення суспільством необхідності навчання без відриву від професійної діяльності більшої кількості людей і була втілена через систему заочної освіти [2].

       Історично дистанційне навчання виникло у 1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок  для студентів Англії. У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали викладання мови заочною формою у Німеччині. Сьогодні дистанційна освіта - поширене явище у багатьох країнах світу, і з кожним роком її популярність зростає. Не існує єдиного визначення для дистанційного навчання. Скоріше, існує багато підходів до розуміння цього терміна. Слід також зазначити, що поряд з терміном "дистанційне навчання" вживаються і такі терміни, як заочне навчання, домашня освіта, самостійне вивчення, відкрите навчання, незалежне навчання, екстернат, навчання на відстані тощо. Всі вони належать до однієї проблемної області, проте мають дещо різні відтінки значень. У 80-х роках XX ст. поширився термін "дистанційна освіта" (ДО), основною характеристикою якої є відокремлення вчителя від учня (саме в цьому полягає різниця між ДО та традиційною освітою). ДО включає в себе 2 підсистеми: дистанційне викладання та дистанційне навчання [7].

       У кінці 1997 року в 107 країнах діяло близько 1000 навчальних закладів дистанційного типу. Кількість тих, хто здобув вищу освіту в системі ДО, в 1997 р. становила близько 50 млн. чоловік, у 2000 р. -

90 млн., за прогнозами у 2023 р. становитиме 120 млн. чоловік [2].

     Варто відзначити, що ДО (англ. distance education, e-learning)  - це організаційно-педагогічний процес, характерною ознакою якого є опосередкована взаємодія тих, хто надає освітні послуги, з користувачами цих послуг у створеному навчальним закладом інформаційному навчальному середовищі. Це доступна можливість одержати освіту за кордоном з мінімальними фінансовими витратами при великому виборі спеціальностей, оскільки більшість ВНЗ Європи та США ввели таку зручну для студентів форму освіти набагато раніше, ніж України [7].

      Головною метою ДО є надання рівного доступу та рівних освітніх можливостей населенню у будь-яких районах країни за допомогою інформаційних і телекомунікаційних засобів, а також підвищення якісного рівня освіти за рахунок більш активного використання наукового й освітнього потенціалу провідних університетів, академій, наукових центрів та інших освітніх установ [4].

      Розвиток ДО в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи і здійснювався за несприятливих умов, оскільки рівень інформатизації українських навчальних закладів був дуже низьким. Це супроводжувалося недостатньою кількістю оснащення комп'ютерною технікою навчальних закладів та відсутністю спеціалізованих методик дистанційного навчання. На жаль теоретичні, практичні та соціальні аспекти дистанційної освіти розроблені в нашій країні недостатньо. В Україні незначна кількість наукових організацій та вищих навчальних закладів, які активно розробляють або використовують відповідні курси дистанційного навчання.

       Дистанційний навчальний процес проходить у специфічній педагогічній системі, компонентами якої є підсистеми: цілей навчання, змісту навчання, технологій навчання, засобів навчання, організаційних форм навчання (ідентифікаційно-контрольна, навчально-матеріальна, фінансово-економічна, нормативно-правова, маркетингова) [6].

     На думку В.Гончарова та А.Воробйової, переваги ДО полягають у тому, що вона дає можливість тому, хто навчається, одержати як базову, так і додаткову професійну освіту, а також розширює освітню мережу країни й світу та сприяє повному задоволенню потреб і прав особистості в цій галузі [5].

     ДО має деякі специфічні властивості: гнучкість і адаптивність, модульність, економічну ефективність, нову роль викладача, спеціалізований контроль якості освіти, використання спеціалізованих технологій і засобів навчання.

     Дистанційна освіта перебуває на етапі активного становлення, що визначається умовами економічного розвитку країни та державною політикою в освітній галузі. Вихідні концептуальні положення змісту й організації щодо такої форми навчання ґрунтуються на основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти, Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Національної програми інформатизації" та інших нормативних документах, у яких наголошується на необхідності підвищення освітнього рівня населення та підготовки фахівців високої кваліфікації шляхом упровадження нових форм навчання, зокрема дистанційної.

     Дослідження ринку дистанційного навчання говорять про те, що темпи його росту досить високі, а на Заході він оцінюється мільярдами доларів. От чому кожен навчальний заклад на Україні вкрай зацікавлений у тому щоб якнайшвидше зайняти місце на цьому ринку. Це дозволить значно збільшити прибуток навчального закладу, зніме проблему недостачі аудиторій, допоможе вирішити кадрове питання, тому що, використовуючи відеоконференції, читати лекції зможуть професори навчальних закладів з інших міст і навіть закордонних країн. Завдяки дистанційному навчанню слухачі зможуть об'єднати навчання і роботу, відпадають проблеми проживання і харчування в чужому місті, скорочуються матеріальні витрати на проїзд до місця навчання. Інваліди і люди, які з різних причин не можуть пересуватися мають можливість отримати освіту. Навчаючись на дистанційних курсах студент підвищує свій інтелектуальний і творчий потенціал. Таке навчання відбувається в середовищі, що дозволяє передавати великі обсяги різної інформації на великій відстані. Дистанційне навчання є одним із головних шляхів інформатизації і автоматизації освіти та використання новітніх технологій у навчанні, служить підвищенню ефективності освіти як такої. Організація якісної дистанційної освіти позитивно вплине на інтелектуальний потенціал держави. Сьогодні Україна має шанс активно приєднатися до цього процесу та проводити дослідження у напрямках розробки стандартів, форм і методів такого типу навчання.

Література:

•1. Інтернет ресурс - edu.of.ru.

•2. Татарчук Г.М. Институционализация дистанционного обучения: социологический аспект // Оброзование. - 2000. - №1. - С. 63-72.

•3. Гончаренко С.Х. Український педагогічний словник. -К: Либідь, 1997. - С. 270.

•4. Олійник В. Дистанційна освіта за кордоном та в Україні: стислий аналітичний огляд // Директор школи, ліцею, гімназії - 2002. - №3. - С. 42-52.

•5. Гончарова В.Н., Воробьева А.М. Стратегическое направление высшего оброзования в Украине // Проблемы высшей школы. Научные статьи / ред.кол.: А.А. Андрющюк (гл.ред.). - Луганск: Изд-во Восточно украинского университета им.Владимира Даля, 2002. - С. 100.

•6. Коновалова М. Дистанционное оброзование? Ето возможно // Библиотека. - 2005. - №1. - С. 22-23.

7.  За матеріалами статті Олени Малінко "Дистанційна освіта:   організаційна структура, психолого-педагогічні основи, фінансування і управління". // Дир. школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №6. - С. 38 - 45.

 

e-mail: marta-lviv@inbox.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>