XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Клибанівська Т. М., Клибанівська І. Я. СТРЕС ЯК СИСТЕМНА РЕАКЦІЯ ЛЮДИНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Клибанівська Т.М., старший викладач кафедри історії України та філософії,

Клибанівська І.Я., студентка 2 курсу факультету менеджменту

Вінницький національний аграрний університет

СТРЕС ЯК СИСТЕМНА РЕАКЦІЯ ЛЮДИНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Стаття є спробою аналізу психологічного поняття стресу. Виділено основні наукові підходи до визначення стресу.

Ключові слова: стрес, адаптація, дістрес,  стресори, фізичне здоров'я, психічне здоров'я, організм.

Сьогодні поняття стресу набуло особливої актуальності, а уміння справлятися з ним перетворюється на нагальну потребу. Основною причиною такої популярності є те, що концепція стресу претендує на пояснення ряду явищ у нашому житті: реакцій людини на психотравмуючі ситуації, небезпечні роботи, різні конфлікти, захворювання і навіть іспити у студентів.

Термін стрес в наукову термінологію був введений Г. Сельє, який зро­бив висновок про існування загального адаптаційного синдрому, що забезпе­чує пристосування організму до умов середовища, які змінюються [10].  При цьому стрес розумівся автором як неспецифічна відповідь організ­му на будь-яку нову вимогу, що до нього ставиться.

Загальний адаптаційний синдром характеризується трьома стадіями: на першій стадії (стадія тривоги) відбувається мобілізація захисних реакцій ор­ганізму; на другій (стадія резистентності) -  виникає збільшення стійкості ор­ганізму до дії стресорів; третя стадія (виснаження) характеризується висна­женням адаптаційних резервів. Г. Сельє розмежував поняття стрес та дістрес: стрес є корисним і приводить до адаптації, дістрес - шкідливим і призво­дить до різноманітних психосоматичних захворювань.

Л.О.Китаєв-Смик [4] в загальному адаптаційному синдромі виділив ще чотири субсиндроми: емоційно-поведінковий, вегетативний, когнітивний та соціально-психологічний.

Класичні уявлення про стрес були розвинуті Р. Лазарусом [12]. Ним були виділені два його види: фізіологічний та психічний. Незва­жаючи на загальний тип адаптаційних реакцій, види стресу, згідно з автором, відрізняються за своєю природою та механізмами розвитку: фізіологічний стрес характеризується опосередкуванням стимулів автоматичними гомеоста­тичними механізмами, а психічний - психічними процесами оцінки можливої загрози та пошуком адекватної відповіді на неї.

Пізніше набули поширення погляди про умовність цілковитого поділу стресу на фізіологічний та психічний [4], оскільки в фізіологічному стресі є психічні елементи і навпаки.

Проаналізувавши велику кількість вітчизняних і зарубіжних досліджень, А.Б. Леонова [7, с.8] виділила три основних підходи до аналізу професійно­го стресу: екологічний, трансактний і регуляторний. Згідно з першим підхо­дом стрес розуміється як результат взаємодії індивіда з навколишнім середо­вищем; відповідно до другого - як індивідуально-пристосувальна реакція лю­дини на ускладнення ситуації; третього - як особливий клас станів, що відби­ває механізм регуляції діяльності в ускладнених умовах.

Один із представників екологічного підходу С. Касл [11] виділив два основних трактування поняття стресу у зв'язку з трудовою діяльністю - зву­жене та розширене. В першому трактуванні стрес розглядається як перева­жання вимог середовища над тими наявними можливостями суб'єкта, що не­обхідні для їх задоволення (наявність перевантаження, надстимуляції). В дру­гому - як неадекватність у цілісній системі "людина - середовище", що включає не тільки звужене тлумачення, але й зв'язок між потребами людини і можливостями їх задоволення в трудовому середовищі (недовикористання людських можливостей, знижене навантаження, низька стимуляція).

Згідно з трансактною моделлю стресу Т. Кокса [5], стрес являє собою індивідуальний феномен, що є результатом взаємодії (чи трансакції) між людиною і ситуацією, в якій вона перебуває. Термін "трансакція" в дано­му контексті був використаний автором для того, щоб підкреслити активну й адаптивну природу здійснюваного процесу взаємодії.

Представники третього підходу [3], [8], роз­робляли "парадигму регуляції станів", що "...органічно продовжила тради­ційну для психології праці та інженерної психології лінію досліджень, пов'я­зану з аналізом різного роду станів працюючої людини (втоми, монотонії, перенасичення, стресу тощо), які впливають на ефективність її діяльності" [8, с.15].

Як указує Г.Г. Аракелов, і спеціалісти, і неспеціалісти, як правило, пов'я­зують поняття стресу з дією факторів, що погіршують психічне та фізичне здоров'я людини. На його думку, акцентування уваги в науковій літературі на негативних наслідках стресу вносить плутанину в усталену термінологію, бо "...стрес - це насамперед корисна для організму реакція, яка виникла в ході еволюції і сприяє його адаптації до умов життя, що змінюються. Разом з тим сильні й багаторазово повторювані дії стресорів можуть призводити до різ­номанітних негативних наслідків, на яких фіксують свою увагу багато дослі­дників" [1, с. 45].

Дещо протилежної думки дотримується А. Б. Леонова, яка вважає, що поняття стресу розширилось і стало використовуватись для характеристики особливостей станів індивіда в екстремальних умовах на фізіологічному, пси­хологічному і поведінковому рівнях [9, с. 25].

М.І.Наєнко представляє стрес як крайню психічну напруженість, яка може виражатися в дезінтеграції поведінки і діяльності аж до появи нервово-емоційного зриву. В цих випадках говорять про інформаційний (що виникає в ситуаціях  інформаційного перевантаження, коли людина не справляється з завданнями, не встигає приймати вірні рішення в необхідному темпі при високій мірі відповідальності за наслідки прийнятих рішень) та емоційний стрес, що проявляється в ситуації загрози, небезпеки, образи та ін. [9, с. 45].

Ми погоджуємося з думкою О.М.Кокуна [ 6, с.40-42], адже в останні десятиріччя уявлення про те, що стресовий стан негативно впливає на виконання діяльно­сті, міцно закріпилося. Виходячи з цього контексту, ми розуміємо стресовий стан як такий, що виникає в результаті невідповідності "внутрішніх" можли­востей людини умовам і вимогам діяльності і який може призвести до зни­ження ефективності діяльності та негативних наслідків для психічного і фізичного здоров'я.

Таким чином, на даний час дослідниками однозначно з'ясовано, що за своєю сутністю стрес більш складне явище, ніж його розумів і визначав Г.Сельє.

Стрес як особливий психічний стан, пов'язаний з проявом емоцій, але не вичерпується тільки емоційними феноменами, а детермінується і відображається в когнітивних, мотиваційно-вольових, характерологічних та інших структурних компонентах особистості. Стрес є реакцією не тільки на фізичні властивості ситуації, скільки на особливості взаємодії між особистістю і оточуючим світом. Він у великій мірі є похідним від наших когнітивних (інтелектуальних) процесів, способу думок та оцінки ситуації, знання власних ресурсів, ступеня володіння способами управління і стратегіями поведінки, їх адекватного вибору.

Література:

•1.   Аракелов Г.Г. Стресс и его механизмы // Вестник Московск. Ун-та. - Сер.14. Психология. - 1995. - № 4. - С. 45-54.

•2.   Гиссен Л.Д. Время стрессов. - М.: ФиС, 1990. - 192 с.

•3.   Дикая Л.Г. Особенности регуляции функционального состояния оператора в процессе адаптации к особым условиям // Психологические проблемы деятельности в особых условиях. - М.: Наука, 1985. - С.63- 90.

•4.   Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М: Наука, 1983. - 368 с.

•5.   Кокс Т. Стресс. ­ М.: Медицина, 1981. - 216 с.

•6.   Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини:  психофізіологічний аспект забезпечення діяльності. - К.: Міленіум, 2004. - 265 с.

•7.   Леонова А.Б. Основные подходы к изучению профессиионального стресса//  Вестник Моск.ун-та. - Сер.14. Психология. - 2000. - № 3. - С.4-21.

•8.   Леонова А.Б., Медведев В.И. Функциональные состояния человека в трудовой деятельности: Учеб. пособ. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1981. - 111 с.

•9.   Наенко Н.И.Психическая напряженность. -- М.: Наука, 1976. - 246 с.

10.Селье Г. Стресс без дистресса. - М.: Прогресс, 1982. - 124 с.

11. Kasl S.V. Epidemiological contributions to the study of work stresses // Stress at work / Cooper C.L., Payne R. (ed). - Chichester: Wiley, 1978. - P. 3-48.

12. Lazarus R.S. Emotion and adaptation. - N.Y. : Oxford Univers. Press, 1991. - 557 p.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>