XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Клімова О.І. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

Клімова Олена Ігорівна, аспірантка,
Донецький державний університет управління

КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

Поняття соцільного капіталу відоме з 20-х років минулого століття, однак концепція соціального капіталу набуває поширення і стає предметом дискусій з моменту опублікування праці професора Гарвардського університету Р. Патнема і його колег Р. Леонарді та Р. Нанетті «Творення демократії. Традиції громадянської активності в сучасній Італії» [1]. У цій праці під соціальним капіталом науковці розуміють такі невід’ємні від особистості якості і характеристики (довіра, емпатія, законослухняність і т. д.), які підвищують її добробут та виявляються тільки під час колективної діяльності.
Згідно з визначенням Світового Банку, соціальний капітал – це інститути, відносини та норми, які формують, якісно і кількісно, соціальні взаємодії у суспільстві.
Наразі концепція соціального капіталу вивчається як зарубіжними, так і вітчизняними аналітиками. Серед основних тем, що знаходяться у центрі їх уваги, – вплив соціального капіталу на економічний поступ, умови життя, здоров’я, освіту, навколишнє середовище, приплив інвестицій, розвиток інформаційних технологій, сільське господарство, урбанізацію, взаємозв’язок з рівнем злочинності та насильства в суспільстві, крос-культурне дослідження довіри тощо.
Подібно до економічного капіталу соціальний капітал можна обмінювати на інші ресурси (наприклад владу, престиж, фінанси), з вигодою використовувати в різних ситуаціях і примножувати за рахунок участі в соціальних мережах. В основі соціального капіталу лежить концепт довіри – феномен, що сприяє впорядкуванню соціального життя, легітимації соціальних відносин.
Відомий філософ Ф. Фукуяма бачить економічну функцію соціального капіталу у зменшенні трансакційних витрат, пов’язаних із формальними механізмами координування, наприклад, контрактами і бюрократичними процедурами. Фукуяма підкреслює, що координація, заснована на неофіційних нормах, залишається важливою складовою сучасних економік, і понад те, її роль стає більш значущою, оскільки ускладнюється природа економічної діяльності та технологій [2].
Економічно розвинені країни світу переступили в постіндустріальну еру, яка характеризується не тільки прогресом у сфері високих технологій, підвищеною увагою до творчої та інтелектуальної праці, але й зростанням кількості організацій, що працюють у принципово нових сферах економічної діяльності. В результаті, особливої значущості набуває те, як індивіди взаємодіють між собою, чи вміють вони працювати в команді, чи можуть довіряти партнерам по бізнесу, чи будуть змушені проводити дорогі перевірки і створювати системи моніторингу. Чи зможе керівництво компаній без побоювань делегувати частину повноважень менеджерам вищої ланки? Чи зможуть менеджери вищої ланки очікувати від кожного працівника того, що він буде не лише хорошим працівником, який має певні навички та рівень освіти, але й захоче застосувати отриману ним освіту на практиці, переслідуючи не лише свої власні інтереси, а працювати на користь компанії. Працівник повинен любити свою справу, і не лише формально виконувати свої обов’язки, а й творчо підходити до будь-якої роботи.
У той же час все ширше визнається той факт, що соціальні зв’язки і довіра відіграють важливу роль у підтримці економічного розвитку, що рівень соціального капіталу є одним із основних чинників, які впливають на економічний розвиток держав і регіонів. Глобалізація сучасного світу також розширює проблематику соціального капіталу як ресурсу, необхідного для підвищення ефективності економіки, стійкого розвитку та міжнародної безпеки.
В українському суспільстві існує дефіцит сталих людських цінностей, раціональної етики праці та відповідальності, корпоративної ідентичності і самовіддачі, що стримує формування відносин довіри між роботодавцем та робітником, партнерами по бізнесу. Дефіцит довіри населення до ринкових інститутів виробництва, споживання і розподілу товарів та послуг виступає гальмом соціально-економічних перетворень суспільства. Через це практична реалізація цілого ряду позитивних започаткувань у сфері регулювання трудових відносин, бізнесу, соціального партнерства стає більш важкою. В таких умовах необхідність дослідження потенціалу довіри як механізму соціальної інтеграції в окремих організаціях і у суспільстві в цілому набуває особливої гостроти.
Саме концепція соціального капіталу коректно описує процес формування великих і середніх вітчизняних власників у нашій країні, які тісно пові’язані з попередніми радянськими і сучасними владними структурами. Використання даної концепції у взаємозв’язку з проблемами довіри до соціальних інститутів дозволить, наприклад, пояснити такий специфічний феномен економіки, як ріст залишків на кореспондентських рахунках комерційних банків, що не супроводжується відповідним зростанням кредитування реального сектора економіки. Також концепція соціального капіталу може прояснити, чому ріст заощаджень найбільш забезпеченої частини населення не призведе до збільшення інвестицій.
Нові аспекти розуміння ключових проблем економічного розвитку держави здатні стимулювати зсув пріоритетів економічної політики у бік комплексного, внутрішньо взаємопов’язаного зміцнення інституційного середовища, інгегральним вираженням якого виступає срціальний капітал.
Література:
1. Патнем Р., Нанетті Р. Творення демократії. Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – К.: Основи, 2001. – 300 с.
2. Fukuyama, F. Social Capital and Civil Society // IMF Working Paper. – № 74, 2000. – P. 26.

E-mail: jencapriati@narod.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>