XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Клочанова Т.В. ДОМІНАНТА ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ – РОЗКРИТТЯ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ ЧЕРЕЗ СУТНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЄСТВА

Клочанова Тетяна Василівна

Миколаївське державне вище училище культури

  ДОМІНАНТА ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - РОЗКРИТТЯ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ ЧЕРЕЗ СУТНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЄСТВА

   Ціль цієї роботи - поповнити матеріали щодо взаємозв‘язку поняття - постмодернізм і людина. Вважаємо, що саме цей зв‘язок є домінантою постмодерністської літератури в розкритті проблем сучасності через сутність людського єства. В розв‘язанні цього питання вагоме слово належить науці. Пропонуємо текст мовою оригіналу:

   „Учёные поглубже заглянули внутрь молекул ДНК и увидели там закодированную информацию, присутствие которой делает нас подобными биокомпьютерам со сложными генетическими  программами. Загадочный текст в молекулах ДНК пытаются расшифровать специалисты Российского института квантовой генетики. Их открытия всё больше убеждают, что сначало было Слово, а мы есть порождение вакуумного Супермозга. Об этом рассказывает президент ИКГ Пётр Горяев.

   По мнению учёных, ДНК - это такой же текст, как текст книги. Но он обладает способностью быть читаемым не только буква за буквой и строчка за строчкой, но и с любой буквы, потому что там нет перерыва между словами.

   Читая этот текст с каждой последующей буквы, получают всё новые и новые тексты. Можно читать и в обратную сторону, если ряд плоский. А если цепочка текста развёрнута в трёхмерном пространстве, как в кубике, то текст читаем во всех направлениях. Текст нестационарен. Он постоянно движется, меняется, потому что наши хромосомы дышат, колышутся, порождая огромное количество текстов.

   Работа с лингвистами и математиками МГУ показала, что структура человеческой речи, книжного текста и структура последовательности ДНК математически близки, то есть это действительно тексты на неизвестных пока нам языках. Клетки разговаривают между собой , как  мы  с вами - генетический аппарат обладает бесконечны множеством языков.

   Человек есть самочитаемая текстовая структура, - делает вывод П. Горяев." (Газета „На грани невозможного", 1996 год, интервью  взяла Светлана  Кузина ).

   З погляду на цю інформацію стають більш зрозумілим  складні за змістом і художніми особливостями твори постмодерністської художньої літератури, домінантою яких є думка - все , що відбувається в людському єстві; саме через людину впливає на оточуючий світ.  На жаль, в більшості випадків вплив цей негативний. Спробуємо на конкретних прикладах розглянути питання „Домінанта постмодерністської літератури - розкриття проблем сучасності через сутність людського єства".

   Умберто Еко. „Ім‘я троянди". Текст роману пропонується на кількох рівнях інтерпретації. Середньовіччя трактується як епоха зародження багатьох суспільних і культурних явищ сучасного світу, в якій слід шукати відповіді на сьогоднішні наші проблеми. Зрозуміти ці проблеми читач зможе тільки завдяки образам головних персонажів. Дві системи цінностей - два образи - Вільям і Хорхе. Шукати істину, спостерігаючи за навколишнім світом? - Вільям. Беззастережно приймати авторитети? - Хорхе. Відповідь має знайти сам читач.

   Показовим у цьому творі є його початок - цитата з Євангелія від Іоанна: „Спочатку було слово" і фінал - цитата з середньовічної поеми Бернарда з Клюні : „Вчорашня роза зостається в імені, голі маємо ймена."

   Умберто Еко вважає середні віки „дитинством" західної цивілізації, „до якого нам слід вертатися, щоб відродити пам‘ять".

   Патрік Зюскінд.  „Запахи. Історія одного вбивці". Геніальний парфумер Жан-Батіст Гренуй не має власного запаху, що в романі є символом духовної порожнечі.  Духовна порожнеча, в свою чергу, символізує недосконалість як світу, так і митця, - таким чином перед читачем постає актуальніша проблема нашого сьогодення. Як вирішує цю проблему головний персонаж? Вбивствами - привласненнями запахів-ароматів незайманих дівчат - створенням досконалого запаху, який дає можливість стати володарем

світу, - бажанням і обранням смерті - смертю. Парадокс? Ні, попередження людям і людству - устремління стати володарем світу, самим Богом (адже парфумер мріяв володіти не тільки власним запахом, а бажав стати джерелом досконалого аромату - духу, тобто стати Богом), - це шлях гордині, самознищення.

   Крістофер Рансмайр.  „Останній світ".  Метаморфози головних персонажів роману виступають як передвісники загибелі людського начала, яке призведе до останньої межі - загибелі людства. Читач має замислитись над численними метаморфозами, які його оточують в сучасному житті,

а головне - зазирнути у свою душу. Якщо в епоху античності Овідій в "Метаморфозах" надавав можливість врятуватись людині і світу завдяки метаморфозам - перевтіленням, то наш сучасник К. Рансмайр такого порятунку не бачить. Людина без людського-духовного начала, приречена. Доля усіх персонажів роману пов‘язана з цією проблемою.

   Й. Бродський. Поезія. Домінуючі проблеми сучасності, носієм яких є ліричні герої поезії Й. Бродського:

   -   духовний занепад, криза людини, суспільства, людства („Зупинка в пустелі", „Мексиканське романсеро", цикл „Лагуна");

   -   засудження зла, деспотизму, неправди і заклик до моральних змін в історичному процесі людства („Anno Domini");

   -   дисгармонія, самотність, всесвітній хаос як наслідок боротьби добра і зла, світла і тіні, гармонії і руїн („Шведська музика", „Осінній лемент яструба ").

   Підсумовуючи, слід зазначити, що тема „Домінанта постмодерністської літератури - розкриття проблем сучасності через сутність людського єства" є не такою вже парадоксальною, як може  здатися на перший погляд.

   Пропонуючи таке трактування, ми намагалися розширити погляд на постмодерністську художню літературу не лише прикладами з найбільш відомих творів, але й відкриттями науки, тісно пов‘язаними з цією темою.

   Звертаючись до думки Й. Бродського: „Світ, можливо, врятувати вже не вдасться, але окрему людину завше можна". (Нобелівська лекція 1987 року), маємо надію, що художня література врятує не тільки людей, а й людство і Матінку - Землю. 

Література:

  •1.     Бігун Б. Постмодерністський образ світу // Вікно в світ.  - 1999р. - №3. - С. 88-96.

•2.     Бігун Б. „Останній світ" К. Рансмайра; звільнення від тексту чи непозбутність тексту? //  Зарубіжна література. - 2000. - №29 - 32.-

     С. 24-34.

•3.     Бегун Б. Превратности парфюмерного искусства, или Апология и крах марчинализма: П. Зюскинд «Парфюмер» // Вікно  в світ. - 1999р.  №2 - С.162-185.

•4.     Галка Г.А. Справжній герой роману - Слово (Уроки за твором У. Еко  „Ім‘я троянди") // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - №4.

 5.   Енциклопедія постмодернізму Пер. з англ. В. Шовкун; (За ред. Ч.             Вінквіста та В. Тейлора): Наук. ред. пер. О. Шевченко. -  К.: вид-во Соломії Павличко „Основи",   2003. - 503с.

•6.     Єрофєєв В. „Поета далеко заводить мова" (Йосиф Бродський: Свобода і  самотність) // Зарубіжна література. - 2000. - №21.

•7.      Затонський Д.  Метаморфозы  Овідня  Назона,  или Покушение на движущееся время // Вікно в світ. - 2000. - №2.

•8.      Затонський Д.В. Модернизм и постмодернизм. - Харьков, 2000.

•9.      Ніколенко О.М. Постмодернізм - один з найголовніших мистецьких    напрямів XX ст. (Матеріал до уроку-огляду) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - №4. 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>