XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.мед.н., Безрук Т.О., к.мед.н., Гараздюк О.І. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕНОСТІ МІКСТ-ПАТОЛОГІЇ (УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ ТА ОРГАНІВ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ)

к.мед.н., Безрук Тетяна Олександрівна

к.мед.н., Гараздюк Олександр ІвановичБуковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕНОСТІ МІКСТ-ПАТОЛОГІЇ (УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ ТА ОРГАНІВ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ)

Хронічний пієлонефрит (ХП) залишається однією із найрозповсюдженіших хвороб у ХХІ сторіччі, 4-5% людей у популяції страждають на цю недугу [1].

Проблема поєднаної патології в терапевтичній практиці є однією з актуальних. Це насамперед пов'язано із вимушеним застосуванням широкого спектру різноманітних лікарських препаратів та зростанням загрози їх побічної дії. Часта супутня патологія гастродуоденальної (ГДС) та гепатобіліарної (ГБС) систем при ХП визначається віком хворих та загальною резистентністю організму, професійними шкідливостями, якістю життя тощо [4].

Дослідження були проведені у 124 хворих, які розділені на 3 підгрупи: 1 підгрупа - хворі на ХП із супутніми ураженнями шлунково-кишкового тракту (72 осіб), 2 підгрупа - хворі на ХП без супутніх уражень системи травлення (22 особи), 3 підгрупа - практично здорових осіб (12). Таким чином, основне захворювання описували у 94 хворих, супутні ураження - у 72 хворих. За статтю хворі розподілились наступним чином: 34,05% - чоловіки, 66,95% - жінки.

Верифікація діагнозу ХП проводилась за критеріями А.Я. Пителя [3] за наявністю екстраренальних та ренальних ознак. Для більш повної характеристики групи використовували методичні рекомендації НМАПО [1].

У всіх хворих тривалість основного захворювання була більше 6-ти місяців, кількість загострень захворювання впродовж року була: в групі із тривалістю захворювання до 5 років - 3±0,6 разів, в групі із більшою тривалістю захворювання - 2±0,7 разів.

У 76,59% обстежених нами хворих на ХП визначались супутні ураження системи травлення. У 6 хворих (5 - молодого віку, 1 - зрілого віку) діагноз був виставлений вперше при поглибленому обстеженні при даній госпіталізації (5,88%). Всі інші - 96 хворих (94,12%) хворіли на вказані захворювання (згідно до даних медичної амбулаторно-поліклінічної документації) від 2-х до 15 років.

У структурі супутньої патології системи травлення визначались: хронічний гастрит у 11,76% обстежених пацієнтів, хронічний гастродуоденіт - 61,76%, хронічний панкреатит - 8,82%, хронічний холецистит - 55,88%, хронічний реактивний гепатит - 10,78% та хронічний коліт у 11,76% відсотка випадків.

При дослідженні була виявлена значно змінена вікова структура наявності клінічних синдромів ураження ГДС, ГБС зон та кишечнику у обстежених хворих (p<0,05). Так, больовий синдром зустрічався більше ніж у половини хворих, частота диспепсичного синдрому збільшувалась з віком хворих до 100%, а частота змін апетиту також зростала з віком. Маса тіла в основному була змінена у хворих зрілого віку (26-55 років). Частота виявлення астеновегетативного синдрому також зменшувалась з віком. На нашу думку, такі результати можуть свідчити про змінені гомеостатичні реакції у хворих залежно від віку та значної інтенсифікації систем підтримки гомеостазу (нервової, ендокринної) у молодому віці до редукованого впливу цих систем в осіб літнього віку.

Слід зазначити, що у кожного хворого з 1 підгрупи було по 2-3 захворювання системи травлення. Найчастіше відмічались поєднання патології гастродуоденальної (гастрит, гастродуоденіт) та біліарної системи (холецистит, дискінезія жовчовивідних шляхів). Рідше зустрічались потрійні поєднання: гастро-та холецистопатії з м'якшими за них ентеро-колопатіями (хронічні коліти, синдром подразненої товстої кишки з нестійкими випорожненнями з схильністю до послаблення, у більшості випадків - медикаментозно індуковані, переважно тривалою антибактеріальною терапією хронічного пієлонефриту) - 15,68% випадків (16 хворих). У 3-х пацієнтів встановлено хронічний гастродуоденіт, холецистит, реактивний гепатит та коліт (2,94%).

Відмічено, що із зростанням віку хворих, давності основного захворювання зростала частота патології системи травлення, що може бути обумовлене як віковою схильністю до цих захворювань, так і медикаментозними ураженнями ШКТ при лікуванні загострень пієлонефриту. Про роль останнього фактора свідчить вища частота поєднаних уражень системи травлення із частими та тривалими рецидивами пієлонефриту.

Отже, із зростанням віку хворих, давності основного захворювання зростає частота патології системи травлення (p<0,05) та може бути обумовлене як віковою схильністю до цих захворювань, так і медикаментозними ураженнями ШКТ при лікуванні загострень пієлонефриту. Не можна виключати також анатомічну близькість нирок, особливо правої та органів черевної порожнини.

Література:

•1. Іванов Д.Д., Кушніренко С.В., Мехатішвілі Н.П., Резник Т.К. Інфекції сечових шляхів у дітей та дорослих. - Методичні рекомендації.-Київ, Дніпропетровськ, 2004.-21с.

•2.  Калугін В.О., Гараздюк І.В., Пішак В.П. Стан циркадіанних ритмів екскреторної функції нирок у хворих на хронічний пієлонефрит різних вікових груп // Буковинський медичний вісник.-2002.-Т.6, №3-4.-С.35-37.

•3. Пиріг Л.А. Нефрологія. - 1995. - Київ. - 423с.

•4. Ortega R., Calahorra B., Gines P. Vasoconstrictors in the treatment of hepatorenal syndrome // Nefrologia. - 2002. - Vol.22. - P.56-61.

 

e-mail: vladimyrbezruk@yandex.ru.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>