Кофанова О.С. ВИСНОВКИ ЩО ДО ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ.

Кофанова Олена Сергіївна, викладач,

Київський національний університет внутрішніх справ

Висновки що до використання спеціальних знань при дослідженні культурних цінностей

Проведене дослідження дозволяє сформулювати як загальні положення, так і предметні рекомендації про можливості подальшого удосконалювання кримінально-правового і процесуального законодавства, криміналістичної науки, кримінології в сфері боротьби зі злочинними посяганнями на  культурні цінності. 1. Ці злочини характеризуються, як, особливо небезпечні, тому, що наносять державі, суспільству та кожному громадянинові окремо величезні матеріальні та моральні збитки. Відмінною рисою даних злочинів є те, що вони здійснюються організованими групами, як правило, на замовлення, нерідко за участю фахівців у сфері культури і мистецтва, а також особами, яким культурні цінності довірені. 2. Дисертантом запропоновані наступні заходи, які направлені на посилення боротьби з цими злочинами: створити єдину комп'ютеризовану базу даних про викрадені предмети, які являються культурною спадщиною України; міністерству культури України та Міністерству внутрішніх справ України здійснити розробку та впровадження єдиної системи маркування переміщуваних пам'яток історії та культури спеціальними засобами (нанесення прихованих сигнатур) для оперативної ідентифікації викрадених цінностей; розробити спеціальні програми для підрозділів МВС, СБУ, Прокуратури "Про посилення боротьби з розкраданнями та контрабандою культурних цінностей України". 3. Боротьба зі злочинністю завжди пов'язана з розслідуванням злочинів, до якого залучаються особи, які володіють спеціальними знаннями в галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла. Тому, особливої уваги набуває дослідження проблем застосування спеціальних знань. Як показує практика, розслідування злочинних посягань на культурні цінності представляє досить велику складність. Причиною цього є професійна непідготовленість багатьох слідчих до роботи зі слідами на місці події, огляду й опису предметів, які мають історичну та культурну цінність, а також слабкою техніко-криміналістичною забезпеченістю розслідування в цілому і профілактики даного виду злочину, зокрема. Сьогодні теорія використання спеціальних знань і правова регламентація діяльності слідчих та інших осіб, які ними володіють, є ще невдосконаленою, а це, в свою чергу, ускладнює ефективне застосування їх у процесі досудового слідства. Це обумовлено, насамперед, теоретичними проблемами чіткого та однозначного визначення самого поняття спеціальних знань та форм їх реалізації. Тому в роботі запропоновано та обґрунтовано поняття спеціальних знань, та проаналізовано деякі з існуючих точок зору щодо форм використання цих знань. Спеціальні знання - це не загальновідомі, не загальнодоступні відомості, які не мають масового розповсюдження, складаються із знань, умінь і навичок, які отримані у результаті цілеспрямованої професійної підготовки і використовуються в процесі розкриття, розслідування і попередження злочинів, шляхом залучення відповідних спеціалістів, на підставі норм кримінально-процесуального закону. 4. Не менш важливою видається й інша проблема, пов'язана з розкриттям поняття "культурні цінності". Аналізуючи чисельні роботи, в яких розглядалося питання про культурні цінності, доводиться констатувати відсутність єдиного і прийнятого більшістю вчених і практиків підходу до визначення правового поняття "культурні цінності". Дисертантом було сформульовано наступне визначення. Культурні цінності - це унікальні твори релігійного або світського характеру, які охороняються законом, і, будучи результатом творчого самовираження людини в минулому або теперішньому часі, мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення для суспільства, підлягають збереженню і виступають ланкою, яка пов'язує між собою різні покоління людей. 5. Проведений аналіз таких визначень як "історичні і культурні цінності", "пам'ятки історії і культури", "культурна спадщина", які широко використовуються в законодавстві України та міжнародних угодах, дозволяє зробити висновок проте, що визначення "культурні цінності" є більш ширшим за змістом. 6. Предметами антикваріату є унікальні рухомі твори релігійного або світського характеру, які, будучи результатом творчого самовираження людини, мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення для суспільства і створені більше п'ятдесяти років тому. 7. З метою наближення до потреб слідства і оперативно-розшукової діяльності запропонована наступна класифікація предметів антикваріату: витвори образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура); предмети для відправлення релігійного культу (ікони, культове начиння); предмети народних і художніх промислів (художні вироби, зі сталі, лаків, емалі, кераміки, фарфору, скла, дерева, кістки, а також одяг, тканина, килими і т.п.); художні, побутові, наукові прилади, інструменти, побутове начиння (годинники, терези, меблі, музичні інструменти та ін.); українські та іноземні рукописи, рукописні книги та інші друкарські вироби, а також ноти, документи, листи); предмети нумізматики (вітчизняні і зарубіжні монети і колекції), ордени, знаки, медалі, друк; рідкісні поштові марки і блоки; предмети археології і етнографії; унікальні вироби з дорогоцінних, недорогоцінних каменів і металів, вироби з інших матеріалів з художньою обробкою (холодна і вогнепальна зброя, скриньки, скульптурні зображення, ювелірні прикраси, вироби та ін.). 8. У дисертації досить докладно розглядаються правові підстави призначення судових експертиз. Щодо суб'єктів призначення експертизи слід зазначити, що правом призначення експертизи повинен володіти і захисник - як за власною ініціативою, так і з ініціативи обвинувачуваного, не зважаючи на рішення слідчого. Тільки при такому рішенні питання може бути реалізована сутність кримінально-процесуальних повноважень захисту в системі кримінального судочинства. Зроблена спроба систематизувати експертизи, які призначаються по справах де об'єктом злочинного посягання є культурні цінності, за характером питань, що вирішуються. Дається докладний перелік судових експертиз, які призначаються по аналізованій категорії справ, перелічуються питання, що можуть бути поставлені перед експертом. Основна увага приділена своєчасності призначення експертних досліджень, комплексності, визначенню логіки постановки питань для експертного дослідження. 9. Дотепер проблема якості експертних досліджень у цій галузі спеціальних знань залишається досить гострої. Вона ускладнюється необхідністю оцінки вартості того або іншого предмета, тому що матеріальна вартість предмета по аналізованій категорії справ знаходиться в прямій залежності від його художньої, наукової, історичної та іншої культурної цінності, обумовленої багатьма факторами, зокрема часом створення, ступенем збереженості, значимості для культурної спадщини та інше. Тому, для вирішення даної проблеми, нами пропонується ввести в експертних установах МВС України штатні посади експертів-мистецтвознавців, а також укладення відповідних договорів про використання можливостей наявних штатних експертів-мистецтвознавців Міністерства Юстиції України, Державної експертної комісії Мінкультури, Державної експертної комісії Державної архівної служби України. 10. Дисертантом запропоновано при розслідуванні злочинних посягань на культурні цінності ширше використовувати можливості проведення на місці події так називаної „ситуаційної експертизи" або експертизи „у польових умовах". Ситуаційна експертиза не є самостійним або особливим видом експертизи. Вона може проводиться на загальних підставах відповідно до вимог КПК, що регламентують проведення експертизи. Єдина відмінність полягає в тому, що в її здійсненні можна виділити два самостійних етапи: 1) діяльність спеціаліста (мистецтвознавця) безпосередньо на місці події; 2) дослідження отриманих матеріалів і інформації в стаціонарних умовах. При цьому проведення експертизи в польових умовах можливо тільки до порушення кримінальної справи. Якщо проведення ситуаційної експертизи відбувається разом з оглядом місця події, то обізнана особа, що бере участь у ньому, виступає як експерт. У своїй діяльності на місці події експерт наділяється всіма правами й обов'язками, закріпленими в КПК України. Зазначена практика може істотно полегшити розслідування злочину відразу по двох параметрах: Вирішується питання про те, у якості кого, експерта або спеціаліста краще використовувати особу, що володіє спеціальними знаннями в галузі мистецтвознавства. З'являється можливість проведення „заочної" експертизи предметів, які мають особливу історичну та культурну цінність, тому що експерт-мистецтвознавець отримає більше даних для винесення категоричного висновку. Участь спеціаліста не виключає, а в ряді випадків сприяє наступному призначенню та проведенню експертизи. Спеціаліст не замінює експерта, хоча участь у кримінальному процесі спеціаліста й експерта має багато загальних ознак. Будь який експерт може бути залучений для проведення слідчих, як спеціаліст, але не всякий спеціаліст залучається до виконання обов'язків експерта. Спеціаліст сприяє виявленню і вилученню доказів, експерт має справу вже з зібраними доказами, у результаті вивчення яких і їх тлумачення за допомогою спеціальних знань одержує нові фактичні дані, раніше невідомі слідчому. 11. Дисертант вважає обґрунтованим законодавче закріплення обов'язкового проведення мистецтвознавчої експертизи за всіма категоріями справ де предметом дослідження виступають культурні цінності. Про це свідчать результати проведеного нами опитування працівників ОВС України, де на питання про необхідність доповнення статей КПК пунктами про обов'язкове призначення мистецтвознавчої експертизи 83,6%  опитаних відповіли позитивно. У зв'язку з чим слід внести зміни до ст. 76 КПК України про перелік випадків обов'язкового призначення експертизи, а саме наступний пункт „для встановлення історичної, наукової, художньої чи іншої культурної цінності, об'єкта злочинних посягань з зазначенням не тільки його вартості в грошовому вимірюванні, але й особливої значимості для історії, науки і культури". Тому, що це має значення для кваліфікації вчиненого злочину і вирішення справи. 12. У дисертації аналізується поняття і зміст криміналістичних засобів і методів профілактики розкрадань культурних цінностей. Дисертант встановив, що однозначного рішення щодо переліку криміналістичних засобів і методів запобігання злочинів немає. Його і бути не може в силу специфічності розуміння в криміналістиці причин і умов, що сприяють здійсненню і прихованню злочинів. Ця специфічність полягає в безперервності і конкретності дій суб'єкта розслідування по встановленню всіх обставин події злочину. Насамперед це тактичні прийоми і засоби, які використовуються в процесі виконання слідчих дій: огляду місця події, окремих предметів; призначення експертизи і проведення експертних досліджень, аналізу їх результатів, допиту експерта. Діяльність органів дізнання і слідства по запобіганню розкрадань культурних цінностей, здійснюється по трьох напрямках: профілактичні заходи для попередження і припинення злочинів, що плануються; профілактичні заходи слідчого в ході досудового слідства по конкретній кримінальній справі; попереджувальні профілактичні заходи для результатів аналізу стану „антикварної" злочинності на визначеній території. Дане дослідження є першою дисертаційною роботою такого рівня, де найбільше повно, на наш погляд, відображені проблеми криміногенної ситуації в сфері обігу культурних цінностей, аспекти правової охорони культурних цінностей і їх кримінально-правового захисту. Зроблені висновки і рекомендації покликані, деякою мірою, допомогти практичним працівникам у використанні спеціальних знань при розслідуванні злочинів аналізованої категорії.

Серед конкретних криміналістичних методів і засобів пізнання причин і умов, які сприяють здійсненню і приховуванню злочинів, які використовуються при їх розкритті і розслідуванні, можна виділити: 1.  Загальні методи криміналістики (спостереження, вимірювання, опис, порівняння, експеримент, моделювання та ін.); 2. Спеціальні методи: техніко-криміналістичні, фізичні і хімічні, соціологічні, статистичні та ін. До числа первинних правових засобів запобігання злочинів даної категорії справ, запропоновано розробити і ухвалити наступні відомчі акти: 1. "Про заходи щодо активізації роботи ОВС для попередження та розкриття злочинних посягань на культурні цінності"; 2. "Про контроль та перевірку предметів, які виставляються на аукціонах на території України"; 3.         "Про створення спеціалізованого підрозділу"; 4. "Про порядок призначення і проведення історико-культурних і мистецтвознавчих експертиз".

E-mail: kofanov_andrey@ukr.net    

Залиште коментар!