Когут Ю.В. ІННОВАЦІЇ – ВАЖЛИВА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА.

Когут Ю.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Інновації - важлива складова розвитку підприємства.

Перехід України до ринкової системи господарювання призвів до зміни розуміння місця й основної мети інноваційної політики на під­приємстві. Новій системі притаманне планування на мікрорівні, тобто під­приємство самостійно визначає, з ким, як, коли, для кого і яким чином працювати. Особливість інноваційної діяльності в ринкових умовах поля­гає передусім в її орієнтації на попит споживача. Вирішення внутрішніх інноваційних завдань підприємства як виробника так чи інакше має підпо­рядкований характер. За умов конкуренції сильні позиції матиме підприє­мство, яке гнучко реагує на потреби ринку й спроможне задовольнити но­ву потребу або ж запропонувати новий чи поліпшений засіб задоволення існуючої. Тобто йдеться про інновацію, яка стає ключовим фактором кон­курентоспроможності підприємства, а інноваційна політика - основою політики підприємницької.

Щоб зрозуміти значення якісно нового підходу до розгляду еко­номіки України, слід звернутися до теоретичних та практичних положень, які пов'язані з впровадженням інноваційного шляху роз­витку в ринкових умовах господарювання.

Вивчення та впровадження в практику положень інноваційних теорій при переході на інноваційну модель розвитку зумовлюється декількома причинами.

По-перше, необхідно виходити з того, що інноваційний шлях розвитку економіки є невід'ємною частиною загальносвітового нау­ково-технічного прогресу.

По-друге, перехід від командно-адміністративного управління до ринкової економіки мусить супроводжуватися й відповідними змінами у сфері управління інноваційною діяльністю. Щоб уникнути помилок, слід визначити й застосовувати на практиці теоретичні й практичні підходи до використання інновацій в умовах ринкової економіки.

Цікаво, що ідею нового технічного вирішення або шлях до нього підказують потреби ринку (45 %), умови виробництва (30%) та аналіз технічних можливостей (21 %).

Інноваційна політика передбачає об'єднання мети технічної політи­ки та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій та видів продукції. Вона передбачає вибір визначених об'єк­тів досліджень, за допомогою яких підприємство намагається сприяти передусім систематичним пошукам нових технологічних можливостей.

У цьому розумінні стратегічне управління інноваціями орієнтуєть­ся на досягнення майбутніх результатів безпосередньо через інно­ваційний процес (стадія досліджень, впровадження нововведень у виробниче використання, впровадження нового продукту в ринко­ве середовище).

Розробка інноваційної політики підприємства передбачає визначення мети і стратегій його розвитку на найближчу й пода­льшу перспективи, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства й забезпеченості його відповідними ресурсами.

Підприємство формує власну інноваційну політику, орієнтую­чись на державну інноваційну політику, яка визначає пріоритетні напрями розвитку НТП й забезпечує їхню підтримку, власні інтере­си й ресурсні можливості, потреби ринку.

Література:

•1.     Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О. І. Волкова, проф. М. П. Денисенка. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 960 с.

•2.     Сухоруков А.І., ДаниловО. Д., Недашківськшї М. М., Сухорукова
О. А. Управління інноваціями /За ред. А.І. Сухорукова. - К.: ВД
«Комп'ютерc». - 2003. - 206 с.

Залиште коментар!