XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Колесніков В. С., Підгірна В. Н. ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ПІСЛЯ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ

Колесніков В. С.

Науковий керівник -  Підгірна В. Н.

Буковинський державний фінансово-економічний університет,

м. Чернівці

ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ПІСЛЯ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ

Вступ. Малий бізнес є невід'ємною складовою високорозвиненої ринкової економіки, атрибутом сучасної моделі ринкового господарства, який надає економіці гнучкості, мобілізує значні фінансові та виробничі ресурси, створює сприятливе середовище для конкуренції. Найвагомішими перевагами малих підприємств порівняно із середніми і великими є те, що вони мобільніші до змін в економіці, здатні оперативно освоювати нові види виробництва, ринки, забезпечувати швидку окупність інвестованого капіталу не потребуючи складної процедури реєстрації. Важливою економічною роллю малого бізнесу, є створення нових робочих місць у малих населених пунктах частково вирішуючи питання зайнятості.

Постановка проблеми. Досвід розвинених країн показує, що малий бізнес відіграє велику роль для економічного розвитку країн через насичення ринку товарами належної якості. Та визначення кількості створення нових додаткових робочих місць, тобто вирішує багато економічних, соціальних і інших проблем. У більшості розвинених країн держава підтримує розвиток малого бізнесу, внаслідок дієздатне населення дедалі більше починає займатися малим підприємництвом. Таким чином, малий бізнес як інституційний сектор економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначенню сутності малого бізнесу присвячено праці таких провідних науковців, як Циганкова Т., Вознюк А., Бураковський І., Мовчан В., Бетлій О., Куценко К., Кравчук В.

Постановка завдання. Метою  дослідження є уточнення змісту та ролі малого бізнесу у розвитку національної економіки, дослідження динамічних змін розвитку малого бізнесу в Україні в останні роки.

Виклад основного матеріалу. Як свідчить світовий досвід, інтеграція національних економік у сучасні світогосподарські процеси в цілому та міжнародну торгівлю товарами та послугами зокрема є ключовим фактором соціально-економічного розвитку країни незалежно від її економічного потенціалу. Відкритість національних економік, вільний міжнародний обмін товарами та послугами є передумовою як ефективного господарювання і задоволення потреб споживачів на внутрішньому ринку, так і раціонального використання світових ресурсів завдяки поглибленню поділу праці і спеціалізації національних виробництв.

 За сучасних умов функціонування світового господарства держава не може досягнути високих темпів економічного розвитку, якщо вона є закритою для зовнішньоекономічних відносин. Тому ключовим чинником динамічного розвитку національних економік є їхня відкритість, інтеграція у світогосподарську систему.

Процес лібералізації зовнішньої торгівлі розпочався в Україні у 2008 році зі вступом до Світової організації торгівлі (СОТ). Вступ України до СОТ став чинником суттєвих змін у становищі вітчизняних виробників товарів і послуг як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Розширення експортних можливостей для вітчизняних виробників стимулює розвиток галузей і підприємств, що виробляють затребувану на світовому ринку продукцію. Зростання імпорту сприяє пожвавленню конкурентної боротьби між національними й іноземними компаніями, розширенню асортименту продукції на внутрішньому ринку, підвищенню якості продукції, запровадженню у виробництво нової техніки і технологій, максимальному задоволенню потреб споживачів [1].

Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог ГАТТ/СОТ і зближення України з іншими інтеграційними об'єднаннями суттєво підвищує конкурентний тиск з боку іноземних виробників як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

 Розвиток сектору малого підприємництва (МП) є однією з необхідних умов демократизації суспільства, формування потужного середнього класу, а також одного з основних складників забезпечення соціально-економічної безпеки України в умовах євроінтеграції та вступу до СОТ. Належний рівень конкурентоспроможності сектору МП є запорукою його функціонування та розвитку в умовах різкого посилення конкуренції та насичення внутрішнього споживчого ринку.

 Приєднання України до СОТ слід розглядати як потужний чинник розвитку малого підприємництва, формування сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій. Набуття Україною членства в СОТ сприятиме посиленню конкурентоспроможності вітчизняних виробників товарів і послуг в умовах конкуренції з провідними виробниками світу: СОТ об'єднує країни, у яких зосереджено понад 95% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу [2].

Зовнішньоторговельний обіг продукції  України за 2011 рік становив 11845,6 млн. дол. США, що порівняно з відповідним періодом минулого року більше на 1876,9 млн. дол. США або на 18,8 %. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо становило 3043,6 млн. дол. США, або 141,4 відсотка, порівняно з таким же періодом минулого року. З початку року імпортовано основних видів продукції харчової та переробної промисловості на суму 4401 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом минулого року їх імпорт збільшився на 12,6 % або на 493,2 млн. дол. США. Однак, за даними Міністерства економіки України, значний експортний потенціал мали лише великі сільськогосподарські підприємства, малі ж орієнтовані лише на внутрішній ринок, тому не можуть суттєво вплинути на поліпшення зовнішньоторговельного сальдо [3].   

За період членства України в СОТ структура експорту сільськогосподарської продукції зазнала суттєвих змін, збільшення обсягів відбулося за основними 5 товарними позиціями: олія соняшникова (14,3%), пшениця (14,23%), ячмінь (12,45%), насіння рапсу (11,14%) та кукурудза (5,94%). Зменшення рівня диверсифікації робить аграрний сектор України залежним від світової кон'юнктури на зазначених ринках за 2010 рік [4].

Підтримка та розвиток малого бізнесу належать до пріоритетних напрямів економічної політики більшості країн світу. Формами підтримки малого бізнесу у розвинених країнах найчастіше є спеціальні режими оподаткування, пільгові умови кредитування, спрощення процедур реєстрації та звітності, державна підтримка конкуренції на ринку. У багатьох країнах створюються спеціалізовані урядові організації, які мають достатню ресурсну нагоду і повноваження для реалізації програм розвитку малого бізнесу (Національне агентство з обслуговування малого бізнесу у Великій Британії; Агентство малого і середнього підприємництва в Японії; Департамент ремісництва, малого і середнього підприємництва в Польщі). В Україні такого спеціального органу немає, завдання підтримки малого бізнесу покладено на Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» [5].

Україні близько половини ВВП створюється великими системними підприємствами. Зазначимо, що частка працездатного населення, зайнята у суб'єктах малого підприємництва (малі підприємства та ФОП) становить в Україні 51 %, а частка ВВП, створена цими суб'єктами господарювання, - лише 20 %. Така невідповідність свідчить про недостатню розвиненість малого бізнесу, обмеженість конкурентного середовища та недосконалість макроекономічної політики держави щодо малого бізнесу. З усіх видів макроекономічної політики податкова політика найбільшою мірою визначає умови функціонування малих підприємств в Україні, оскільки прямо впливає на їхні фінансові результати та інвестиційні можливості. За даними статистичних опитувань, оподаткування посідає перше місце серед проблем, що заважають розвитку малого бізнесу. При цьому найбільш несприятливим фактором підприємці вважають складність податкової системи та нестабільність вимог до звітності, на другому місці - високе податкове навантаження[6].

Підтримка малого бізнесу у сфері оподаткування в Україні здійснюється у вигляді запровадження спрощеної системи оподаткування, яку станом на 1 січня 2011 р. обрали близько 40-45 % суб'єктів малого підприємництва. Крім України спрощену систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку застосовують у багатьох країнах, серед яких Росія, Італія, Франція, Словаччина, країни СНД і Латинської Америки тощо [7].

На сьогодні в Україні діють три режими спрощеного оподаткування для суб'єктів малого підприємництва: єдиний податок (для фізичних осіб підприємців за ставкою від 20 до 200 грн. на місяць та для юридичних осіб - за ставкою 6 % виручки, якщо платник єдиного податку є платником ПДВ, і за ставкою 10 %, якщо не є платником ПДВ), фіксований податок (для фізичних осіб підприємців за ставкою від 20 до 100 грн. на місяць), фіксований сільськогосподарський податок (0,03-0,45 % від грошової оцінки землі на рік).

Незважаючи на прийняття у 2010 р. Податкового кодексу та нового Бюджетного кодексу, реальних змін у законодавчих умовах оподаткування малого бізнесу не відбулося. Отже, чинними залишились нормативно-правові акти, що визначають основи спрощеної системи оподаткування, зокрема Указ Президента від 3 липня 1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а також окремі абзаци Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян». Складність ситуації зумовлена тим, що всі три режими спрощеного оподаткування для суб'єктів малого підприємництва регулюються різними нормативно-правовими актами [6].

У зв'язку з цим, доречно звернутися до зарубіжного досвіду побудови державної підтримки експортно-орієнтованих підприємств, яка включає кредитування, страхування, надання експортних гарантій, підтримки венчурного інвестування. До джерел фінансування такої підтримки відносяться залучення державних коштів, ресурсів міжнародних фінансових організацій, капіталів приватних фірм.

Досвід Японії є цінним надбанням  стосовно найнижчих відсоткових ставок за кредитними операціями для МП, в Італії надаються послуги підприємцям для провадження зовнішньоекономічної діяльності. Заслуговує уваги досвід Туреччини з підтримки та розвитку малих та середніх підприємств, та в створенні організованих промислових зон, що в свій час дало змогу залучити в країну численні іноземні інвестиції. В Чехії здійснюється підтримка експорту Чеським експортним банком, а також державною програмою "Підприємство та інновації" для підтримки малих та середніх підприємців. Досвід Словацької Республіки в підтримці та розвитку МСП, в тому числі експортної їх діяльності, є цінним для України в галузі гармонізації норм і стандартів, а також законодавчої бази до Європейського Союзу.

Позитивний зарубіжний досвід слід використовувати в Україні. Для цього, по перше, потрібно створення адекватної інституційної бази для повернення довіри експортерів до системи державного регулювання зовнішньоекономічних операцій. Важливим є також установлення конструктивного співробітництва між бізнесом та владою для  удосконалення та розвитку вітчизняного бізнес-середовища.

Доречно було б звернути увагу на факт, що після вступу в СОТ було розроблено низку програмних документів щодо сприяння розвитку експорту, зокрема: «План заходів із зменшення негативного сальдо у зовнішній торгівлі, «План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ», «План заходів з підтримання експортної діяльності малого та середнього підприємництва» . Проте, вони не набули практичного втілення.

Висновки. Економічні показники розвитку малих підприємств в Україні свідчать про те, що вони не можуть ефективно розвиватися і виконувати фіскальну функцію. Проте, як доводить практика розвинених країн, макроекономічна політика щодо малого бізнесу повинна перш за все враховувати здатність малих підприємств створювати стійкий позитивний соціально-економічний ефект. Отже, на сьогодні основним завданням податкової політики в Україні залишається формування умов для розвитку малого бізнесу, що сприятиме подальшому розвитку підприємницької діяльності в Україні, збільшенню надходжень до бюджету, створенню конкурентного середовища та усуненню схем зловживання спрощеною системою.

Таким чином, забезпечення зростання обсягів експорту та мінімізації дефіциту зовнішньої торгівлі вимагає активізації державної політики зміцнення конкурентоспроможності українських товаровиробників, диверсифікації товарної та географічної структури експорту, розширення спектру підприємств, залучених до проведення зовнішньоекономічної діяльності. Створення належних умов для їх реалізації досягається в ході прийняття та виконання узгоджених, спільних рішень владних структур, політичних та громадських організацій. 

Література:

•1.  Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України вiд 19.10.2000 р. № 2063-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/.

•2.  Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про державну підтримку і розвиток малих та середніх підприємств в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/.

•3.  Вознюк А. Перспективи розвитку суб'єктів малого підприємництва // Форум молодих науковців. Збірник тез конференцій - 2011. -  Ч. 2 - 135 с.

•4.  Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.uа/.

•5.  Циганкова Т. М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ // Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - 660 с.

•6.  Бураковський І., Мовчан В., Бетлій О., Куценко К., Кравчук В., Сисенко Н. Аналіз економічних наслідків вступу України до СОТ: оновлена оцінка / Міжнародна благодійна організація "Гуманітарний фонд "Єдиний світ"; Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. - К., 2008. - 130c.

•7.  Офіційний сайт Світової організації торгівлі  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wto.org/.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>