Колодійчук А. ІННОВАЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ЕКОНОМІКИ: СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ, ПОКАЗНИКИ
Анатолій Колодійчук
аспірант,
Інститут регіональних досліджень НАН України
ІННОВАЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ЕКОНОМІКИ: СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ, ПОКАЗНИКИ
Зростаючі потреби світового співтовариства в умовах обмеженості і поступового виснаження економічних ресурсів зумовлюють необхідність переходу на інноваційну модель розвитку економік країн світу.
Засновник теорії інноваційного розвитку в її сучасному вигляді Й.А.Шумпетер розглядав інновації як зміни в технології та управлінні і нові напрямки у використанні ресурсів. З цієї точки зору оцінити прогресивність країни в технологічному розрізі можна, перш за все оцінивши технології, які ця країна має, використовує і розвиває. При цьому Й. Шумпетер особливо відзначав роль підприємництва як головного носія технічного прогресу, а отже, і основного джерела економічного розвитку держави. У той же час багато аспектів створення та поширення технологій, людських здібностей дуже важко оцінити кількісно, тому вважаємо за доцільне розглядати показник інноваційної спроможності економіки.
Під інноваційною спроможністю економіки в найзагальнішому вигляді будемо розуміти здатність економіки країни створювати і використовувати новації, визнання новацій ринком, перетворення новацій в інновації.
При цьому новації (нововведення) являють собою оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок чи експериментальних робіт у якій-небудь діяльності, спрямовані на підвищення її ефективності [1].
Інновація - кінцевий результат впровадження нововведення (наукових ідей, відкриттів, винаходів, патентів тощо) у вигляді деякого принципово нового об'єкта / процесу (машин, технологій, товарів і послуг, систем управління та організації виробництва тощо) або у вигляді деякого об'єкта, якісно відмінного від попереднього аналога, що знаходить реалізацію в тій чи іншій сфері життєдіяльності людини; сприяє задоволенню потреб ринку та замовника, приносить соціально-економічний, екологічний та інші позитивні ефекти [3].
Інноваційна спроможність національної економіки формується під впливом двох основних чинників: наявності відповідного рівня інноваційного потенціалу та інноваційної активності національної економіки. Це пояснюється тим, що в основі ефективного розвитку будь-якого процесу лежить наявність достатньої кількості необхідних ресурсів, забезпечення сприятливих умов, а також активність самих суб'єктів даного процесу, які використовують дані ресурси. Перший фактор характеризує інноваційну спроможність економіки країни з точки зору наявності відповідних ресурсів і умов перебігу інноваційних процесів, другий - характеризує ступінь інтенсивності протікання відповідних процесів в економіці, в тому числі використання даних ресурсів і умов.
При оцінці інноваційного потенціалу дуже важливим є не тільки наявність, але й збалансованість структури потенціалу, а також достатність рівня його розвитку. Під інноваційним потенціалом національної економіки розуміється сукупність наукових, кадрових, фінансових, техніко-технологічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення інноваційних процесів в економіці [2].
Під інноваційною активністю економіки будемо розуміти ступінь інтенсивності здійснюваних дій щодо трансформації та впровадження новацій і їх своєчасність [1]. В основі інноваційної активності лежить здатність національної економіки мобілізовувати інноваційний потенціал необхідної кількості та якості, а також забезпечувати обґрунтованість і прогресивність застосовуваних методів.
Під ступенем інтенсивності дій по створенню і просуванню нововведень розуміється швидкість (темп) розробки та реалізації інновацій. Така інтенсивність, як правило, характеризується комплексом показників, що включають показники ступеня оновлення продукції, технології та технологічного обладнання, знань, персоналу та організаційних структур, а також інших показників.
При цьому необхідно зазначити, що інноваційна активність економіки в цілому повинна враховувати інноваційну активність всіх учасників інноваційного процесу у ланцюгу "наука - виробництво - ринок", тобто оцінювати інноваційну активність всіх основних діючих сил в інноваційній сфері: творця інноваційного продукту (новатора), інвестора (інноваційного підприємця) і споживача результатів інноваційної діяльності (ринку).
Розглянувши базові чинники інноваційної спроможності національної економіки, можна зробити висновок, що інноваційний потенціал характеризує інноваційну спроможність економіки з точки зору можливості і умов здійснення інноваційного процесу, а інноваційна активність - з точки зору швидкості протікання даного процесу та інтенсивності використання інноваційного потенціалу.
Для оцінки рівня інноваційної спроможності національної економіки пропонується використовувати таку систему показників:
1. Блок "інноваційний потенціал національної економіки":
1.1. Кадрові ресурси і передумови їх розвитку - показники, які характеризують наявність кваліфікованих кадрів, безпосередньо пов'язаних з генеруванням знань, розробкою та впровадженням інновацій (від фундаментальних досліджень і дослідно-конструкторських розробок до комерціалізації продуктів інноваційної діяльності), а також тих, хто являє собою потенційну можливість для здійснення інноваційної діяльності; показники, що свідчать про рівень і якість освіти в країні та охоплення населення навчанням в цілому, як безперервного процесу вдосконалення навичок і знань, необхідних для активізації інноваційних процесів.
1.2. Наукові ресурси - показники, що відображають наявність організацій та установ, безпосередньо пов'язаних із здійсненням фундаментальних і прикладних досліджень, НДДКР в країні, а також рівень їх розвитку.
1.3. Техніко-технологічні ресурси - показники, що характеризують забезпеченість країни об'єктами інноваційної інфраструктури, інформаційно-комунікаційними технологіями, а також можливість використання передових технологій, які є необхідною умовою для активізації інноваційних процесів.
1.4. Фінансові ресурси - показники, що характеризують достатність і доступність різних джерел фінансування інноваційного процесу на всіх стадіях (з боку держави, бізнесу, вузів та інших джерел), а також фінансування витрат на освіту та навчання, витрат на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.
1.5. Інші ресурси (умови) для стимулювання інноваційного процесу в країні - інші показники, які так чи інакше сприяють підвищенню інноваційного потенціалу країни, характеризують ступінь інноваційної культури населення та бізнесу (готовність населення та бізнесу до використання інновацій, передових технологій).
2. Блок "інноваційна активність національної економіки":
2.1. Інноваційна активність наукового сектора - показники, що відображають ступінь інтенсивності протікання інноваційного процесу в науковій сфері, пов'язаний зі зміною кількості наукових кадрів; числа організацій, що виконують дослідження і розробки; обсягів фінансування НДДКР з боку даного сектора; а також характеризують результати наукової діяльності.
2.2. Інноваційна активність бізнесу і держсектора - показники, що характеризують інноваційну активність підприємницького сектора з точки зору числа інноваційно-активних фірм, випуску інноваційної продукції, використання нових технологій у виробництві, ступеня взаємодії приватного бізнесу з представниками науки, а також ступеня фінансування НДДКР з боку бізнес-сектору і держави.
2.3. Інноваційна активність ринку - показники, які свідчать про те, наскільки активно комерціалізуються і використовуються продукти інноваційної діяльності на ринку.
На основі наведених показників може бути сформований зведений індекс інноваційної спроможності економіки, що дозволить здійснювати порівняльний аналіз рівня інноваційної спроможності економіки різних країн, а також розглядати їх з точки зору окремих структурних складових індексу - інноваційного потенціалу та інноваційної активності.
Література:
•1. Гурков И.Б. Инновационное развитие и конкурентоспособность. Очерки развития российских предприятий / И.Б. Гурков. - М. : ТЕИС, 2003. - 236 с.
•2. Петренко В.П. Інтелектуальні ресурси соціально-економічних систем: аспекти інноваційного управління: [Монографія] / В.П. Петренко. - Івано-Франківськ : ПП Курилюк В.Д., 2009. - 196 с.
•3. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент / Р.А. Фатхутдинов. - СПб. : Питер, 2003. - 400 с.
