Колодійчук А.В. ПРОСТОРОВИЙ ПІДХІД ДО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
Колодійчук Анатолій Володимирович
Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів
ПРОСТОРОВИЙ ПІДХІД ДО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
В умовах необхідності активізації інноваційного розвитку вітчизняної промисловості особливу роль відіграє просторовий чинник. Причому інновації і є тим каталізатором, який забезпечує економічний розвиток регіону через систему відносин "центр-периферія".
Просторові аспекти поширення інновацій досліджували такі вчені, як Ф. Перру, Х. Терлофф, Дж. Фрідман, Т. Хегерстранд та ін.
Впровадження інновацій - це такий суспільний техніко-економічний процес, метою якого є отримання кінцевого результату інноваційної діяльності у вигляді нових досягнень в галузі технологій чи управління завдяки впровадженню результатів НТП, технологічного оновлення, вдосконалення управління. Без впровадження інновацій не можна досягнути конкурентоспроможності галузі, у тому числі промисловості.
У просторовому вимірі інновації стають рушієм розвитку системи відносин "центр-периферія". У даній системі відносин центр виступає генератором НТП (інноваційного розвитку), а периферія - джерелом необхідних для цього ресурсів. Так, Дж. Фрідман розрізняє декілька провідних факторів, які визначають стабільність домінування ядра (центра) над периферією. З одного боку, постійна інноваційна діяльність створює сприятливі умови для її подальшого розвитку саме в межах ядра, забезпечуючи тут максимальний доступ до інформації, різноманітних зв'язків і контактів, породжуючи при цьому цілу низку супутніх умов (сервісних, управлінських, ринкових тощо). Тим самим поряд з агломераційним ефектом проявляється певний психологічний ефект, зумовлюючий подальшу модернізацію та якісну трансформацію ядра. З іншого боку, ядро постійно викачує різноманітні ресурси з периферійних районів і центрів, що також посилює та зміцнює відмінності між ними, послаблюючи периферію [2].
Поширення інновацій та інформації в цілому йде ієрархічно в трьох напрямках: 1) від провідних економічних районів (національного хартланду (центру), метрополісу) до районів периферії (хінтерланду); 2) від центрів вищого рівня до центрів другого порядку; 3) з великих міст як ядер поляризації в прилеглі райони [2].
Водночас першу просторову модель дифузії (поширення) інновацій запропонував шведський вчений Торстен Хегерстранд. Він дійшов у своїй праці "Дифузія інновацій як географічний процес" до висновку, що швидкість поширення інновацій залежить не від відстані, а від трансляційної спроможності окремих міст, через які вона здійснюється [3]. Крім того, Т. Хегерстранд наголошував насамперед на соціальному ефекті поширення інновацій. Водночас, як було зазначено вище, інновації можуть забезпечувати і економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, екологічний та інші види ефекту.
Хегерстранд не лише дослідив механізм поширення інновацій, але і обґрунтував типи їх дифузії: 1) дифузія розширення, коли інновація рівномірно поширюється за всіма напрямками від джерела виникнення; 2) дифузія переміщення, тобто поширення інновацій у визначеному напрямку; 3) змішана дифузія [3].
В основі теорії полюсів росту Ф. Перру лежить уявлення про ключову роль галузевої структури економіки, і в першу чергу, лідируючих галузей, які створюють нову продукцію. Центри, в яких розміщуються ці лідируючі галузі, притягують фактори виробництва, бо забезпечують найбільш ефективне їх використання. Як наслідок, це забезпечує концентрацію виробництва в центрах - формуванню полюсів росту.
З активізуванням інноваційного розвитку виникають нові функції, відбувається концентрація наукомістких промислових галузей, що супроводжується змінами у кваліфікаційній структурі трудових ресурсів та соціальному складі всього населення. Відповідно галузі, які не відповідають більше статусу ядра як головного генератора інноваційного розвитку, витісняються на периферію, сприяючи таким чином її економічному розвитку. Таким чином, інновації виконують регулятивну і стимулюючу функції в економічному просторі.
Як вважає Л.Т. Шевчук, досягнення цілей сталого просторового розвитку регіонів потребує гармонізації соціальних, економічних та екологічних відносин в просторі [1]. А такої гармонізації можна досягти, забезпечивши необхідні умови для активізування поширення інновацій з центра до периферії.
Просторовий підхід до інноваційного розвитку промисловості продемонстрував, що інновації є основним стимулятором економічного розвитку регіону. Інновації не лише підвищують вплив центру на периферію, а роблять саме центр генератором інноваційного розвитку промисловості усього регіону. Отже, інноваційний розвиток повинен стати ключовим пріоритетом державної регіональної економічної політики.
Література:
1. Просторовий розвиток регіону: соціально-економічні можливості, ризики і перспективи: монографія / НАН України. Інститут регіональних досліджень; За ред. д.е.н., проф. Шевчук Л.Т. - Львів, 2011. - 256 с. - (Сер. „Проблеми регіонального розвитку").
2. Friedmann, J. Territory and Function: The Evolution of Regional Planning / J. Friedmann. - London: Edward Arnold, Ltd., 1979.
3. Hägerstrand T. Innovation diffusion as a spatial process / transl. by A. Pred, Chicago, University of Chicago Press, 1967.
e-mail: kolodiychuka@i.ua
