XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Комарницька О.Б. Альтернативи при зустрічному обвинуваченні

Комарницька О.Б.
Аспірантка
(Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника)

Альтернативи при зустрічному обвинуваченні

Проблемі зустрічного обвинувачення як однієї з актуальних, і водночас нової у науці кримінального процесу традиційно приділялося і приділяється багато уваги. Проте вона і досі залишається дискусійною. Різними є насамперед точки зору щодо форми та змісту зустрічного обвинувачення.
Так, В.М.Тертишник зазначає, що під зустрічними обвинуваченнями слід розуміти взаємні обвинувачення осіб у вчиненні злочинів, що належать до справ приватного обвинувачення і які містяться у заявах [4, с.718].
Дещо іншої думки Маляренко В.Т., який встановлює, що зустрічні обвинувачення – це взаємні обвинувачення у вчинені злочинів, що містяться у скарга приватного обвинувачення [3, с.359]. Слід зазначити, що аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України. Так, Пленум Верховного Суду України у постанові від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування законодавства, яки передбачені права потерпілих від злочинів» роз’яснив, що в разі надходження до суду поряд зі скаргою потерпілого зустрічної скарги суддя за наявності підстав виносить постанову про порушення кримінальної справи за зустрічним обвинуваченням справи до судового розгляду [1].
З цього приводу слушною та раціональною вважається практика довільної форми зустрічної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.251 КПК України суддя вправі об’єднати зустрічні обвинувачення в одне провадження. У даному випадку виникає дилема часових рамок подачі зустрічної скарги.
У зазначені вище Постанові закріплено, що скарга про зустрічне обвинувачення може бути подана під час судового розгляду справи. Суддя, який розглядає справу, дійшовши висновку про наявність підстав для зустрічного обвинувачення і необхідність об’єднання обох справ в одне провадження, своєю постановою порушує кримінальну справу і об’єднює обидві справи в одне провадження. При цьому відкладає розгляд справи не менш як на три дні з врученням підсудному за зустрічним обвинуваченням документів, зазначених у ч.3 ст.251 КПК України [1].У даному випадку все залежить від думки безпосередньо судді, який розглядає кримінальну справу.
Проте, в ч.1 ст.478 проекту КПК України від 18 грудня 2005 року встановлено, що зустрічна скарга може бути подана лише до початку судового засідання. Крім того, аналогічне положення міститься і в ч.3 ст.321 КПК РФ [2, с.457].
З огляду на те, що у даному випадку обом заявникам надаються процесуальні права як потерпілого, так і підсудного.
Тому цілком логічно, щоб суддя під час досудової підготовки справи вирішив питання, чи є в особи зустрічна скарга.
Отже, саме зміни процесуального регулювання етапу розгляду зустрічного обвинувачення призвели до ускладнень розгляду справ приватного обвинувачення.
Література:
1.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 №13 «Про практику застосування судами законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів» Відомості Верховної Ради. – 2004. - № 35- 11с.
2.Коментарій к угловно-процесуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Л.Н.Балкотов, Б.Т.Безлипкин и др., 3-е узд., перераб. и доп.-М.: ТК Велби, Изд-во. Проспект, 2004. – 1032с.
3.Маляренко В.Т. Науково-практичний коментар до Кримінально- процесуального кодексу України. –К.: «Юрисконсульт», КНТ.- 2007.-896с.
4.Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.- 1056с.
e-mal: komarn2008@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>