ХІV Міжнародна наукова інтернет-конференція СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР 2017

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях





Комарницька О.Б. Альтернативи при зустрічному обвинуваченні

Комарницька О.Б.
Аспірантка
(Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника)

Альтернативи при зустрічному обвинуваченні

Проблемі зустрічного обвинувачення як однієї з актуальних, і водночас нової у науці кримінального процесу традиційно приділялося і приділяється багато уваги. Проте вона і досі залишається дискусійною. Різними є насамперед точки зору щодо форми та змісту зустрічного обвинувачення.
Так, В.М.Тертишник зазначає, що під зустрічними обвинуваченнями слід розуміти взаємні обвинувачення осіб у вчиненні злочинів, що належать до справ приватного обвинувачення і які містяться у заявах [4, с.718].
Дещо іншої думки Маляренко В.Т., який встановлює, що зустрічні обвинувачення – це взаємні обвинувачення у вчинені злочинів, що містяться у скарга приватного обвинувачення [3, с.359]. Слід зазначити, що аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України. Так, Пленум Верховного Суду України у постанові від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування законодавства, яки передбачені права потерпілих від злочинів» роз’яснив, що в разі надходження до суду поряд зі скаргою потерпілого зустрічної скарги суддя за наявності підстав виносить постанову про порушення кримінальної справи за зустрічним обвинуваченням справи до судового розгляду [1].
З цього приводу слушною та раціональною вважається практика довільної форми зустрічної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.251 КПК України суддя вправі об’єднати зустрічні обвинувачення в одне провадження. У даному випадку виникає дилема часових рамок подачі зустрічної скарги.
У зазначені вище Постанові закріплено, що скарга про зустрічне обвинувачення може бути подана під час судового розгляду справи. Суддя, який розглядає справу, дійшовши висновку про наявність підстав для зустрічного обвинувачення і необхідність об’єднання обох справ в одне провадження, своєю постановою порушує кримінальну справу і об’єднює обидві справи в одне провадження. При цьому відкладає розгляд справи не менш як на три дні з врученням підсудному за зустрічним обвинуваченням документів, зазначених у ч.3 ст.251 КПК України [1].У даному випадку все залежить від думки безпосередньо судді, який розглядає кримінальну справу.
Проте, в ч.1 ст.478 проекту КПК України від 18 грудня 2005 року встановлено, що зустрічна скарга може бути подана лише до початку судового засідання. Крім того, аналогічне положення міститься і в ч.3 ст.321 КПК РФ [2, с.457].
З огляду на те, що у даному випадку обом заявникам надаються процесуальні права як потерпілого, так і підсудного.
Тому цілком логічно, щоб суддя під час досудової підготовки справи вирішив питання, чи є в особи зустрічна скарга.
Отже, саме зміни процесуального регулювання етапу розгляду зустрічного обвинувачення призвели до ускладнень розгляду справ приватного обвинувачення.
Література:
1.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 №13 «Про практику застосування судами законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів» Відомості Верховної Ради. – 2004. - № 35- 11с.
2.Коментарій к угловно-процесуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Л.Н.Балкотов, Б.Т.Безлипкин и др., 3-е узд., перераб. и доп.-М.: ТК Велби, Изд-во. Проспект, 2004. – 1032с.
3.Маляренко В.Т. Науково-практичний коментар до Кримінально- процесуального кодексу України. –К.: «Юрисконсульт», КНТ.- 2007.-896с.
4.Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.- 1056с.
e-mal: komarn2008@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>