XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кордонська А.В. МАРІЯ РУДЕНКО - ГОРЛИЦЯ ПОДІЛЛЯ

Кордонська Альона Василівна, І категорія

Могилів-Подільський технолого-економічний коледж ВНАУ

МАРІЯ РУДЕНКО - ГОРЛИЦЯ ПОДІЛЛЯ

         Багате Поділля народними митцями, майстрами слова, живопису, вишивки і навіть такого рідкісного - мистецтва витинанки.

         Її називають Подільською Горлицею - Марію Авксентіївну Руденко. Вона була талановитою вчителькою, майстринею в галузі декоративно-ужиткового мистецтва, фольклористкою, етнографом, авторкою сценаріїв нових народних обрядів, багатолітнім керівником ансамблю, друкувала наукові розвідки, писала вірші, оповідання, малювала, розводила квіти... На своєму довгому віку спілкувалася з тисячами людей, радила, допомагала, ділилася своєю любов'ю до слова, пісні, краси в природі, народному побуті, написала тисячі й тисячі листів, розсіваючи їх, немов проміння свого серця по Вінниччині й поза нею.

Народилась Марія Руденко в мальовничому подільському селі Слободі-Яришівській на Вінниччині 14 лютого 1915 року. Формуванню Марії Авксентіївни як творчої особистості сприяла атмосфера любові до народної пісні, що панувала в сім'ї Мельників. Мати, Ганна Іванівна, батько, Авксентій Федорович, та тітка Марія з молодих років співали в сільському хорі, яким керував Григорій Данилович Гриневич - учень Миколи Леонтовича. Любов до пісні запала в душу дівчинки. Вже в п'ятому класі почала вона записувати у блокноти народні пісні, а потім співала їх зі своїми подругами. Ранні записи було втрачено в роки війни, але шанувальниця народної творчості не залишила свого заняття. Впродовж всього життя збирала Марія Авксентіївна народні пісні, загадки, прислів'я, казки, легенди, прикмети, обряди. Сьогодні по праву називають її збирачкою народних скарбів Наддністрянщини. Вперше творчі доробки Марії Авксентіївни світ побачив у 1949 р. в обласному видавництві вийшла книга, що вмістила записані нею пісні разом з творами Г.Танцюри, І.Глинського, Є.Горб.

         Гарно розпочався життєвий шлях М. Руденко. З піснею пройшла його, але не завжди веселою. В 1933 р., закінчивши учительські курси в Могилеві-Подільському, повернулась додому - і не застала батька.

         Позначилась юність Марії тавром дочки ворога народу. З комсомолу виключили, але з піснею не розлучили. Співала, щоб і свою, і чужу тугу розвіяти.

З пісень та сценаріїв вимагали викинути рядки , в яких йшлося про віру людини в Бога, про часи козацької вольниці, гальмувати творчий розвиток колективу. Неодноразово доводилось керівнику ансамблю перефразовувати обрядові та родинно-побутові пісні, аби мати все-таки можливість донести їх до людей.

         Особливе місце у творчій діяльності М.Руденко займає її захоплення народними обрядами і звичаями. Завдяки їй вдалося відродити свято весни та золотої осені, останнього снопа та інші.      Не лише на Україні, але й за її межами набули популярності сценарії подільського весілля, складені М. Руденко. Випікання весільного короваю, яке відтворили учасниці ансамблю «Горлиця», ввійшло до науково-популярного фільму про хліб насущний.

Вищу освіту здобувала у Вінницькому педагогічному інституті. Професія педагога якнайкраще сприяла меті Марії Авксентіївни - виховувати в інших любов до творчості, шану до народних традицій і звичаїв. Майже 40 років працювала вона в сільській школі учителькою молодших класів. Викладала українську мову, співи, малювання. Талант до співу та народних ремесел учительки відігравав особливу роль у розвитку творчих здібностей у підростаючого покоління. Довгий час керувала Марія Руденко дитячим фольклорним ансамблем «Сонечко» в рідному селі.

         Багатий фольклорний матеріал, зібраний М.Руденко, потребував, щоб вдихнути в нього життя, донести до людей. Саме з цією метою в 1961 р. створила вона в сільському Будинку культури фольклорний ансамбль «Горлиця», яким керувала понад 30 років.

         Жодне районне свято не обходилось без участі ансамблю. Часто виїжджали  учасниці ансамблю зі своїми піснями до Могилева-Подільського, Вінниці. А коли слава про «Горлицю» сягнула столиці, брали участь у радіоконкурсі «Золоті ключі», телепередачі «Сонячні кларнети».

Слава - наслідок невтомної праці, творчої енергії, наполегливості, незламності духу. Не раз доводилося Марії Авксентіївні переживати образи й розчарування, стикатися з людською байдужістю, нерозумінням, а іноді й заздрістю. Важко доводилось їй, коли змушена була випрошувати кошти на костюми для учасниць ансамблю, транспорт для виїзду на концерт.

         При створенні музею народної архітектури та побуту України Марію Авксентіївну залучили до роботи. За її проектом було відтворено подільську хату з усіма атрибутами подільського декору.

         Спочатку в Будинку народної творчості у Могилеві-Подільському представлена експозиція, що нараховувала до десятка витинанок Марії Руденко. А скільки їх розійшлося по світу завдяки іноземним цінителям мистецтва, чиї корені з України. Як спогад про рідну землю везли за океан витинанки відвідувачі музею архітектури та побуту України, що в селищі Пирогів під Києвом. А в знак подяки висилали з Канади посилки Марії Авксентіївні з барвистими хустками.

         В 1993 році в місті Могилеві-Подільському відбулося перше всеукраїнське свято майстрів витинанки, на якому була присутня майстриня.

         Відома Марія Руденко і як майстер вишиванки. Перший її вишитий фартух зберігається і до сьогодні в Музеї етнографії і народного мистецтва. Квітковий розмай, пташиний світ зображено на витворах майстрині. Цвітуть яскраві візерунки на вишитих костюмах відомих співачок української діаспори в Канаді та США. Рушники, сорочки, скатерки та картини, вишиті Марією Авксентіївною, експонувались на різноманітних виставках як на Україні, так і за кордоном: в Канаді, США, Австралії, Болівії, зберігаються в багатьох музеях та приватних колекціях.

         Після виходу на пенсію 1973 р. Марія Авксентіївна відкрила для себе нове захоплення і проявила себе в ньому справжнім майстром. Це витинанки. Ще в дитинстві познайомилась Марія Руденко з мистецтвом витинанки. З часом від простих витинанок перейшла до складніших. Робила ілюстрації до народних пісень, аж поки з'явились витвори майстрині на сторінках журналів «Народна творчість», «Україна», а численні шанувальники цього виду мистецтва прислали свої відгуки. З того часу запрошують Марію Руденко на свята мистецтв, її витвори займають призові місця на районних, обласних та республіканських виставках.

В останні роки життя М.О.Руденко клопоталася виданням збірки своїх пісенних записів, одібравши з цією метою біля півтисячі творів. Проте збірка за браком коштів так і не вийшла. На одній з науково-методичних конференцій у Києві подільська фольклористка сказала приблизно таке: «Якби мені в одній руці давали грудку золота, а в іншій пісню, я вибрала б пісню.» То ж свята справа її нащадків - шанувати її подвижництво, саможертовність в ім'я збереження найдорожчого, що маємо, - своєї душі, мови, духовності, моралі, національних святинь.

         Марія Оксентіївна пішла на небо 2003 року. В місті Могилеві-Подільському створено музей етнографії і народного мистецтва ім.Марії Руденко. У вересні 1990 року І Міжнародний астрофізич­ний центр (США) офіційно зареєстрував нову малу пла­нету за № 3818, ім'я якій «Горлиця», яку відкрив кримсь­кий вчений Микола Степано­вич Черних.

Життя і творчість М.А. Руденко - яскравий приклад любові до народу, його культури.

Література:

1. Матеріали з фонду Музею етнографії та народного мистецтва ім.М.А.Руденко.

 

e-mail: kordonskaya.alyona @yandex.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>