XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Коробейнікова Т.І. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ СПІЛКУВАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Коробейнікова Тетяна Ігорівна

Київський національний лінгвістичний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ СПІЛКУВАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Сучасний розвиток України як держави зорієнтованої на європейські освітні стандарти зумовлює певні  зміни в системі філологічної підготовки суспільства. Соціальне замовлення на висококваліфіковані кадри із знанням декількох іноземних мов, перехід вищих навчальних закладів на ступеневу підготовку фахівців вимагає перегляду багатьох аспектів методики навчання іноземних мов майбутніх учителів, зокрема, діалогічного мовлення.

Одна з найважливіших суспільних і життєво необхідних сторін існування люди в сучасному світі є спілкування. Для вчителя спілкування виступає головним засобом ефективної професійної діяльності. В переважній більшості ситуацій викладання представляється як взаємодія суб'єктів навчання в діалогічній формі. Педагог для учнів в процесі навчання виступає в ролі передавача свого і суспільного досвіду. Якщо вчитель здатен встановити двосторонній контакт з учнями, зрозуміти їхній внутрішній світ, то головна мета його педагогічної діяльності вважається  досягнутою.

Тому постає завдання у розгляді особливостей діалогічного мовлення як передумови навчання майбутніх учителів спілкування іноземною мовою.

 Вчені вважають діалогічне мовлення первинним стосовно інших форм спілкування (такої думки дотримувались Л.Виготський, М.Бахтін, Л.Щерба, Л.Якубинський). Усі форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку - особливості діалогу і монологу обговорювали ще античні ритори [1, 23]. Найхарактернішими особливостями діалогу виділяють наступні:

- наявність співрозмовників;

•-   швидкий обмін репліками майже без попереднього об­мірковування;

•-    смислова взаємозалежність реплік;

- ситуативна залежність реплік;

- лаконічність, чіткість реплік;

•-   широке  використання «відпра­цьованих» у мовленні засобів - штампів;

•-   слухове сприйняття учасників діалогу: важливість інтонації, тембру, тональності тощо, які можуть впливати на семантику слів, змінювати її або навіть повністю нейтралізувати;

- зорове сприйняття учасників діалогу (особлива роль міміки, жестів та інших паралінгвістичних засобів)[4, 8]. Психологічні особливості діалогічного мовлення впливають на зміст і характер діалогу.

Психологічними особливостями діалогу є ситуативність, зверненість, вмотивованість, емоційна забарвленість, спонтанність та двосторонній характер. Зважаючи на ці особливості, можна виділити ряд психологічних задач, які виконують комуніканти під час створення діалогу:

•1)     пам'ятати попередні бесіди з даним партнером, щоб максимально використовувати досвід спілкування з ним та не повторюватись;

•2)     пам'ятати все, що сказав співрозмовник під час даного контакту, і все, що сказав сам;

•3)     миттєво оцінити всю суму відомостей, отриманих до початку своєї мовленнєвої дії;

•4)     вміти вчасно вставити своє слово;

•5)     вміти слухати співрозмовника;

•6)     підтримувати відповідний емоційний тон;

•7)     слідкувати за правильністю мовних форм, якими виражаються думки;

•8)     слухати своє мовлення, щоб контролювати його нормативність, і якщо необхідно, внести у висловлювання необхідні зміни, корекції;

•9)     вміти виділяти інформацію з ситуації спілкування, в тому числі і висловлену невербально (через міміку, жести), до яких вдається співрозмовник[4, 11].

  Виконання поставлених задач для окремого студента, майбутнього вчителя, не є простим. Перш за все , у студента має виникнути бажання їх виконувати, тобто з'явитись мотив. Проблема мотивації є одною з найважливіших при навчанні говоріння. Психологи (Зимня І.А., Тализіна Н.Ф.) зазначають, що для того щоб мовлення студента стало вмотивованим, потрібно створити певні умови, використати такі засоби, щоб стимулювати мотивацію у навчанні, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання якнайкраще виконати завдання [3], [5].  Реалізація усіх цих задач є реальною лише під час комплексної дії багатьох психічних механізмів мовленнєвої дії, а саме: прийому та видачі повідомлення, осмислення (аналіз і синтез інформації), випереджувальне відображення (прогнозування, випереджування), оперативної та довготривалої пам'яті, специфічні механізми мовлення ( смислоформуючі, звукоформуючі та ін.) [ 3, 90].

Психологічно діалогічне мовлення зумовлене частою зміною ролей слухача та мовця. Отже, діалогічне мовлення передбачає володіння як говорінням, так і аудіюванням. Тобто, одночасно учасник діалогу повинен вірно оцінювати текст партнера і реагувати на почуте своїми репліками, коригуючи їх і виділяючи відповідне важливе слово, факт, при цьому дотримуватись заданого тону розмови. Таким чином, кожен з учасників комунікації має навчитися починати розмову, правильно і швидко реагувати на репліки партнера, підтримувати бесіду з метою її продовження, розвитку та вміти логічно завершити діалог [ 2, 65]. Студент повинен уміти вирішувати комунікативні завдання при взаємодії з співрозмовником певної вікової, соціальної групи, в певному стилі (офіційному, неофіційному), в певній формі (діалог, полілог, монолог), а для майбутнього вчителя іноземних мов зазначені вміння є професійно необхідними.

Як показує практика навчання іноземних мов, швидкість механізмів мовлення різна. Це зумовлено психічним потенціалом кожного окремого індивіда та  рівнем оволодіння іноземною мовою. Таким чином, викладач стикається одночасно з різними можливостями студентів в одній групі. Вирішення проблеми різнорівневості можливостей ми вбачаємо у індивідуалізації навчання та диференціації мовленнєвого матеріалу.

Подальше вирішення проблеми навчання спілкування майбутніх учителів іноземної мови ми вбачаємо в розробці методики формування компетенції в діалогічному мовленні майбутніх учителів англійської мови та системи вправ з урахуванням основних особливостей діалогічного мовлення.

Література:

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: [підручник] / Бацевич Ф.С - К.: Академія, 2004. - 344 с.

2. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / [Наук. Ред. Укр. Вид. С. Ю. Ніколаєва] - К.: 2003. - 273 с.

3. Зимняя И. А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. - М.: Просвещение, 1985. - 160 с.

4. Скалкин В. Л. Обучение диалогической речи. - К.: Радянська школа, 1989. - 158 с.

5. Талызина Н. Ф. Педагогическая психология: [Учеб. для студ. сред. пед. учеб. Заведений] - 3-е изд. стереотип. - М.: Изд-ий центр "Академия", 2003. - 288 с.

 

e-mail: tatyana-korobeinikova@yandex.ru

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>