XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Корольов І.М. ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «НЕГОСПОДАРЮЮЧИЙ СУБ’ЄКТ» ТА «СУБ’ЄКТ НЕКОМЕРЦІЙНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ»

Корольов Ілля Миколайович, студент 4 курсу Полтавського факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «НЕГОСПОДАРЮЮЧИЙ СУБ'ЄКТ» ТА «СУБ'ЄКТ НЕКОМЕРЦІЙНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ»

     Актуальність дослідження зумовлено тим, що вітчизняне господарське законодавство не проводить чіткого розмежування між поняттями «негосподарюючий суб'єкт» та «суб'єкт некомерційного господарювання». Врезультаті маємо на сьогодні неоднозначне тлумачення господарсько-правового статусу цих категорій учасників господарських відносин. Вирішення такої проблеми має важливе як теоретичне так і практичне значення. Адже, від чіткого законодавчого розмежування понять «негосподарюючий суб'єкт» та «суб'єкт некомерційного господарювання», а також визначення їх господарсько-правового статусу залежить: по-перше, засоби державного регулювання діяльності цих суб'єктів, по-друге, форми їхньої участі  у господарському обороті (господарська діяльність чи господарське забезпечення, промисел), по-третє, - сфера діяльності.

     Значну увагу дослідженню цієї проблеми приділяють у своїх працях В.М. Пашков [1], В. С. Мілаш [2], В.К. Мамутов [3], В.С. Щербина [4] та інші.                  

     Мета нашої статті - провести розмежування між поняттями «негосподарюючий суб'єкт» та «суб'єкт некомерційного господарювання», а також визначити господарсько-правовий статус цих учасників господарських відносин.

      Для початку пропонуємо визначити місце суб'єктів некомерційного господарювання та негосподарюючих суб'єктів у системі учасників господарських відносин. Існують різні класифікації учасників господарських відносин, проте найбільш вдала, вважаємо, запропонована В.С. Мілаш. На її думку, учасниками господарських відносин є: суб'єкти господарювання; структурні підрозділи суб'єктів господарювання; суб'єкти організаційно-господарських повноважень; негосподарюючі суб'єкти [2; с. 25]. В свою чергу Н.О. Саніахметова на підставі ст. 55 Господарського кодексу України (далі ГК) проводить класифікацію самих суб'єктів господарювання на певні види за метою їх діяльності. По-перше, вона виділяє комерційних (підприємницьких) суб'єктів господарювання, мета діяльності яких - отримання прибутку, а саме: фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, комерційні юридичні особи, яких у свою чергу, розділяють за організаційно-правовою формою на господарські товариства, приватні, державні та комунальні підприємства, а також виробничі кооперативи. По-друге виокремлюють некомерційні юридичні особи, основною метою діяльності яких не є одержання прибутку [5; с. 80].

    Відсутність чіткого законодавчого розмежування між суб'єктами некомерційного господарювання та негосподарюючими суб'єктами призводить до їх ототожнення. Так, узагальнюючою для цих учасників відносин у сфері господарювання категорією є «неприбуткова організація», що міститься в податковому законодавстві, зокрема Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. Проте в даному Законі відсутнє визначення поняття «неприбуткова організація». На думку Д. Ротар, неприбутковою є організація, діяльність якої не передбачає отримання прибутку, оскільки основна її діяльність полягає у здійсненні функцій держави, наданні просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання [6; с.23]. Вцілому погоджуємося з таким визначенням, проте, звертаємо увагу на те, що наведене поняття є спільним як для суб'єктів некомерційного господарювання так і негосподарюючих суб'єктів. Такий висновок випливає безпосередньо з аналізу відповідного Закону. Але деякі науковці відмежовують суб'єктів некомерційного господарювання від неприбуткових організацій тим самим ототожнюючи останні лише з негосподарюючими суб'єктами. Зокрема, В.К. Мамутов вважає, що суб'єкти некомерційного господарювання здійснюють господарську діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг у сфері суспільного виробництва, а основна діяльність неприбуткових організацій виражається у наданні благодійної допомоги, просвітніх, освітніх, культурних, наукових та інших подібних послуг [3; с. 68]. На нашу думку, таке розмежування є не доцільним. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, казенні підприємства, споживчі та обслуговуючі кооперативи, згідно Закону, відносяться до неприбуткових організацій. Проте, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до ст. 8 ГК  України, є негосподарюючими суб'єктами, а казенні підприємства, споживчі та обслуговуючі кооперативи, що здійснюють господарську діяльність без мети одержання прибутку, відносяться до суб'єктів некомерційного господарювання. Тому, відповідно до вище згаданого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» категорія «неприбуткова організація» є збірною та включає в себе як суб'єктів некомерційного господарювання так й негосподарюючих суб'єктів. Тим більше, що така ознака як неприбутковість, тобто діяльність без мети одержання прибутку, властива як першим так і другим суб'єктам. Але між ними є й певні відмінності, які в чиному законодавстві визначені досить неоднозначно, що породжує дискусії серед науковців у сфері господарського права стосовно визначення їх господарсько-правового статусу.

     На думку В.С. Мілаш, господарсько-правовий статус юридичної особи безпосередньо пов'язаний з метою її створення. У зв'язку з цим вона проводить розмежування між суб'єктами некомерційного господарювання та негосподарюючими суб'єктами за таким критерієм як мета їхнього створення та функціонування. На її думку, мета створення негосподарюючих суб'єктів - захист громадянами своїх прав та свобод, здійснення релігійної, благодійної та іншої подібної діяльності, що непов'язана зі сферою суспільного виробництва [2; с. 27]. Вважаємо, що неприбуткові організації, до яких належать суб'єкти некомерційного господарювання та негосподарюючі суб'єкти, можуть мати спільну мету своєї діяльності, різниця лише у засобах її досягнення. Суб'єкти некомерційного господарювання для досягнення власних статутних цілей можуть приймати участь у господарському обороті у формі господарської діяльності, а негосподарюючі суб'єкти для цього мають право на здійснення господарського забезпечення, фізичні особи - промислу. З даного приводу науковець В.М. Пашков, непогоджуючись із зазначеною точкою зору В.С. Мілаш, звертає увагу на те, що виходячи з її доводів, трудовий колектив який з метою своїх права та законних інтересів, у широкому розумінні, створює орендне підприємство, також потрібно визнавати негосподарюючим суб'єктом [1; с. 151].

     Тому, на нашу думку, С.В. Мілаш необгрунтовано відносить до негосподарюючих суб'єктів серед інших об'єднання громадян, включаючи політичні партії та громадські організації, а також релігійні, благодійні організації. Вони, на її думку, в межах господарського забезпечення своєї статутної діяльності можуть проводити окремі господарські операції, які не суперечать меті їх діяльності, виключно для підтримання матеріально-технічної основи свого фукціонування шляхом виробництва та продажу продукції суспільно-політичної, релігійної та іншої подібної спрямованості. Вважаємо, таке тлумачення господарського забезпечення виходить далеко за межі визначення закріпленого в ст. 3 ГК України, що негативно впливає на визначення господарсько-правового статусу відповідних суб'єктів. Адже будь-яка діяльність, яка пов'язана з виробництвом, реалізацією продукції, виконанням робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, згідно ст. 3 ГК України, визнається господарською, а учасники господарських відносин, що її здійснюють - суб'єктами господарювання. Згідно Законів України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.08.1997 р., «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 р. та «Про об'єднання громадян» неприбуткові благодійні, релігійні організації та об'єднання громадян мають право на здійснення господарської діяльності, спрямованої на реалізацію їх статутних цілей, без мати одержання прибутку, а отже, є суб'єктами некомерційного господарювання.  

    Пропонуємо такі основні три критерії розмежування суб'єктів некомерційного господарювання від негосподарюючих суб'єктів: по-перше, господарсько-правовий статус суб'єктів (некомерційного господарювання як різновиду суб'єктів господарювання чи негосподарюючого суб'єкта, що має самостійним статус серед учасників господарських відносин); по-друге, форма участі у господарському обороті (господарська діяльність чи господарське забезпечення, промисел); по-третє, сфера діяльності.  

     Таким чином згідно ст. 52 ГК суб'єкти некомерційного господарювання - це різновид суб'єктів господарювання, що приймають участь у господарському обороті у формі господарської діяльності без мети одержання прибутку у сферах, де заборонено підприємництво, або щодо яких є встановлена законом заборона на здійснення підприємницької діяльності. У зв'язку з цим їм властиві загальні ознаки суб'єктів господарювання, а саме: майнова відокремленість - наявність необхідного майна для здійснення господарської діяльності; самостійна участь у господарському обороті, тобто від «свого імені»; легітивність існування, що передбачає необхідність дотримання певних правил порядку їх утворення, державної реєстрації суб'єкта господарювання у встановленому законом порядку; наявність господарської компетенції (сукупності господарських прав та обов'язків).

      Пропонуємо наступне визначення негосподарюючих суб'єктів - це учасники господарських відносин із самостійним господарсько-правовим статусом, стосовно яких є заборона на здійснення господарської діяльності, або здійснюють діяльність у сферах не пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції, виконанням робіт чи наданням послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, тому не відноситься до господарської, а є господарським забезпеченням чи промислом. Таким чином, навідміну від суб'єктів некомерційного господарювання до негосподарюючих суб'єктів в ГК України відсутні наступні вимоги: необхідність державної реєстрації, наявність господарської компетенції, самостійна участь у господарському обороті, майнова відокремленість. Більше того, на нашу думку, в перспективі доцільно прийняти окремий Закон, в якому має бути чітко визначено, по-перше, сфери та види діяльності, де заборонено підприємництво, по-друге, учасники господарських відносин, яким заборонено здійснювати будь-яку господарську діяльність. Це сприятиме розмежуванню суб'єктів некомерційного господарювання від негосподарюючих суб'єктів та визначенню їх господарсько-правового статусу.

Література:

•1. Пашков В.М. Господарсько-правовий статус суб'єктів некомерційного господарювання та негосподарюючих суб'єктів // Вісник Академії правових наук України. - № 4 (55). - 2009. - С. 143-153.

•2. Мілаш В.С. Проблеми визначення господарсько-правового статусу учасників господарських відносин // Підприємництво, господарство і право. - № 2. - 2008. - С. 25-29.

•3. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За загал.  ред. В.К. Мамутова. - К., 2004. - С. 441.

•4. Щербина В.С. Суб'єкти господарського права: Монографія. - К., 2008. - С. 19.

•5. Саніахметова Н. А. Регулирование  предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты. - Одесса, 1998. - С. 79-81.

•6. Ротар Д. Бюджетна установа як неприбуткова організація // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 2. - С. 22-24.

e-mail: vladlen4ik-18@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>