Косменко Ліля

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ ЗРОСТАННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В АНАЛІЗІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Актуальність даної теми дослідження пояснюється тим, що визначення конкретних напрямів виходу економіки України з кризи та забезпечення економічного зростання можливе на основі макроекономічного моделювання як шляхом введення норм економічної політики, підвищення ступеня органічного зв'язку в моделях ринків праці, капіталу, грошей і цінних паперів, так і шляхом поділу джерел зростання на конкретні фактори.

Історія зародження макроекономіки бере початок з "таблиці Кене", двофакторних моделей відтворення К. Маркса і моделі міжгалузевого балансу В. Леонтьєва. Якісний стрибок в історії розвитку макромоделювання економічного зростання і розвитку пов'язаний із Дж. М. Кейнсом, що ввів у макроекономічний аналіз норми економічної політики. Він стверджував, що "постулати класичної теорії застосовні не до загального, а тільки в особливому випадку, тому що економічна ситуація, яку вона розглядає, є лише граничним випадком можливих станів рівноваги" [1, c.11]. Дж. Кейнс акцентував увагу на таких джерелах зростання, як ресурси, технологія, господарчий механізм (ставка відсотка, нерівність заощаджень і інвестицій, наявність монополій, нестабільність попиту і цін тощо).

Неокласичні і кейнсіанські уявлення щодо умов загального стаціонарного рівноважного стану економіки в наступному були використані в розробці моделей рівноважного зростання економіки. На шляху конструювання аналітичних і прогнозних моделей розвитку економіки, придатних до безпосереднього використання в аналізі і підготовці господарчих рішень, особливе місце займає модель Роберта Солоу, в основі якої лежить функція Кобба-Дугласа:

                                                                      (10

де K - капітал;

L - праця;

- постійна від нуля до одиниці, що вимірює частку капіталу в доході, частку доходу, що дістається власникам капіталу;

А - позитивний параметр, що вимірює продуктивність існуючої технології.

Модель зростання Р. Солоу відбиває кількісну залежність зростання обсягу виробництва в часі від зростання основних фондів, зростання населення (у тому числі і числа зайнятих) і технологічного прогресу. Вона дозволяє по зміні залишку Солоу (сукупної продуктивності факторів виробництва) судити про динаміку технічного прогресу.

Якщо моделі Е. Домара, Р. Харрода, В. Леонтьєва і Дж. фон Неймана будувалися без урахування взаємозамінності праці і капіталу, то Р. Солоу передбачає можливості зміни співвідношення цих факторів у зв'язку з економічним зростанням і, зокрема, у зв'язку з процесом заощаджень. У його моделі коефіцієнт капіталоозброєності праці не є постійною величиною, тобто береться до уваги взаємозамінність праці капіталом, а також враховується зростання факторів - праці і капіталу. Сума коефіцієнтів еластичності випуску по факторах прийнята рівній одиниці . Це означає, що ефективність від масштабу виробництва є постійною величиною. Процес взаємозаміни праці і капіталу припускає досконалу конкуренцію.

Проаналізуємо економіку України з залученням моделі Р.Солоу. Найбільш загальними науково обгрунтованими джерелами (факторами) зростання і розвитку економіки є: капітал, праця (людський капітал), що включає підприємницько-організаційну діяльність, що реалізує науково-технічний прогрес і завдяки якій відбувається виробничий процес. Стан цих факторів і їх співвідношення визначає темпи зростання (спаду) і розвитку економіки. Динаміка фізичного капіталу (основних фондів), і чисельності працівників, зайнятих у всіх сферах економічної діяльності і результатів, виражених через показник ВВП за 2007-2008 рр., характеризується наступними даними (табл.1).

Таблиця 1

Основні соціально-економічні показники зростання (спаду) виробництва

( у % до попереднього року)

Оцінка впливу стану кожного джерела на спад або відновлення виробництва відображена в табл.2. Розрахунок здійснений за нижченаведеною формулою Р. Солоу:

                                                                          (2)

що тотожне

                                    (3)

де - приріст ВВП у % до попереднього року;

- приріст основних фондів (капіталу) у % до попереднього року;

- приріст праці в % до попереднього року;

- приріст сукупної продуктивності факторів виробництва (залишок Солоу) у % до попереднього року;

 - питома вага прибутку на основний капітал у ВВП; 

            - питома вага доходу на людський капітал (оплати праці) у ВВП.

Так, у 2007 р. при збільшенні кількості зайнятих на 1,5% приріст ВВП був 9,2%; у 2008 р. при збільшенні кількості зайнятих у сфері економічної діяльності на 1,7% приріст ВВП становив 4,8%. Внесок фізичного капіталу (основних фондів) у виробництво ВВП (коефіцієнт ) у цілому протягом 2007-2008 рр. становив величину, рівну 0,44-0,36, а внесок людського капіталу (коефіцієнт ) - величину, рівну 0,56-0,64. Відповідно до розрахунків, наведених у табл.2, приріст ВВП у 2007-2008 рр. цілком пояснюється підвищеним використанням в організації виробництва наявного людського капіталу.   

Таблиця 2

Частка внеску загальних джерел економічного зростання в приріст ВВП в Україні в 2007 - 2008 рр., розрахована за моделлю Р. Солоу

у порівняльних цінах

При прирості ВВП на 9,2% в 2007 р., відповідно до розрахунків, зроблених на основі даних табл.2, 8,13% його приросту забезпечувалося в основному за рахунок залучення в процес виробництва раніше накопиченого людського капіталу (приріст основних фондів становив усього лише 2,4%); у 2008 р. співвідношення було наступним: 4,8% і 3,65% при прирості основних фондів на 3,2% (зовнішні фактори, що зменшують або збільшують величину залишку Солоу не враховувалися, оскільки вони не враховуються вітчизняною статистикою).

Аналіз за допомогою моделі Р. Солоу свідчить, що в 2007 р. спостерігається зростання показника сукупної продуктивності факторів, а в 2008 р. відбулося його різке зниження (див. табл.2). Як відомо, головною складовою показника сукупної продуктивності факторів виробництва в нормальних умовах розвитку економіки є технічний прогрес. В умовах економіки України, коли незавантажені виробничі потужності і має місце приховане і відкрите безробіття, справа виглядає інакше. Економічне зростання відбувається значною мірою не за рахунок підвищення продуктивності праці і технічних інновацій, а за рахунок залучення раніше накопиченого і незатребуваного людського капіталу.

Використання формули Р. Солоу в аналізі динаміки зростання і розвитку економіки свідчить, що хоча модель Р. Солоу і є занадто загальним інструментом аналізу економіки, однак дає досить ясне уявлення про ретроспективну динаміку її розвитку. Незважаючи на певні недоліки, неокласична модель Р.Солоу є базовою для новітніх досконаліших моделей економічного зростання, які окрім вказаного, мають враховувати особливості сучасного економічного зростання, пов'язані з процесами глобалізації, соціалізації, динамізму, екологізації та нарощення елементів непередбачуваності (випадковості) у розвитку економічних систем [2, с.493].

Отже, незважаючи на значну кількість моделей економічного зростання вихідною й основною моделлю в дослідженнях зростання залишається модель Р. Солоу. Причиною цього є те, що вона ґрунтується на первинних факторах зростання - основних фондах, зайнятості і сукупної продуктивності факторів.

Список використаних джерел

1. Макроэкономика: Учебник / Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. / Общая редакция Л.С. Тарасевича. - СПб.: Экономическая школа, 1994. - 400 с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича.- 4-те вид., перероб. і доп. - К.:Знання, 2008.- 743 с.

3. Державний комітет статистики: [Електрон.  ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

Залиште коментар!