Котегова Л.І. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ-ЗАПОРУКА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я СУЧАСНОЇ МОЛОДІ
Котегова Людмила Іванівна
Черкаський національний університет імені Б.Хмельницького
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ-ЗАПОРУКА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я СУЧАСНОЇ МОЛОДІ
Фізичне виховання у вищих навчальних закладах спрямоване на зміцнення здоров'я студентів, підвищення рівня їх фізичної підготовленості та розумової працездатності. Але за існуючої практики дворазових занять (4 години на тиждень) багато питань із фізичної підготовки студентів не знаходять належного вирішення. Величезні резерви вдосконалення роботи з фізичного виховання закладені в самостійних заняттях студентів фізичними вправами, тривалість яких повинна становити не менше 4-6 годин на тиждень. У процесі самостійних занять студенти, крім розширення діапазону своїх рухових дій, здобувають навики планування та проведення фізичних вправ, контролю за своїм фізичним розвитком та підготовленістю
Вважається оптимальним, коли обсяг рухової активності студентів складає 12-14 годин на тиждень (без самостійних занять цього досягти неможливо) [1]. За таким обсягом рухової активності у студентів спостерігаються не лише покращення фізичної підготовленості і стану здоров'я, а й найбільш високі показники розумової працездатності, більш висока її стійкість впродовж дня, підвищення успішності й адаптації до фізичних навантажень.
З різних наукових даних відомо, що лише 15-20 % студентів займаються самостійно фізичною культурою і спортом. Вважається, що це неприпустимо мало. А тому студентам слід самостійно займатися фізичними вправами, відвідувати спортивні гуртки та секції. [2].
Таке становище пов'язане з тим, що для сучасної молоді підвищення рівня власного здоров'я не є завданням першочергового значення. При цьому молодь здебільшого не має також необхідних знань і життєвого досвіду, що дозволили б їм зберегти свою особистість, засвоїти оптимальні норми життя, засновані на розумінні здоров'я як найбільшої особистої та суспільної цінності [2]. Сучасна система фізичного виховання не забезпечує формування, контролю, корекції та комплексного оцінювання ціннісного ставлення до занять фізичною культурою та спортом, що стає причиною відсутності у студентів відповідного інтересу, мотивації.
Сучасна вища освіта України переживає значні зміни, це обумовлено переходом від традиційної радянської системи до освіти світового рівня, що пов'язано з реалізацією вимог Болонського процесу. Поряд з іншими важливими завданнями це вимагає переосмислення ролі самостійної роботи в навчальному процесі студентів, її організації і підготовки до неї, а головне - самого змісту самостійної роботи [2].
З підвищенням вимог до якості підготовки сучасних спеціалістів виникає потреба у створенні нових підходів та технологій навчання, що зможуть забезпечити необхідний рівень підготовки в оптимальних умовах організації навчально-виховного процесу.
На підставі сьогодення, що передбачають докорінне поліпшення системи самостійної підготовки студентів, великої актуальності і соціальної значущості набувають дослідження, спрямовані на вдосконалення форм і методів самостійної роботи студентів. Маємо відзначити, що заняття фізичною культурою є необхідною частиною способу життя студентів, оскільки вона є невід'ємною часткою загальнолюдської культури, сферою задоволення життєво необхідних потреб у руховій діяльності, забезпечує методи та засоби реалізації стратегічного завдання становлення гармонійної особистості та її фізичної досконалості, відіграє одну з головних ролей у вирішенні проблеми розвитку та раціонального використання вільного часу. Питання про формування ціннісного ставлення студентів до самостійних занять фізичною культурою і спортом пов'язане з багатьма сторонами навчального процесу.
На базі деяких вищих навчальних закладів працюють багато спортивних секцій. Але не кожен студент має час і бажання відвідувати їх за будь-яких умов. Через це значно підвищується потреба формування ціннісного ставлення до занять фізичною культурою та спортом,головне завдання яких:
•- поліпшення здоров'я;
•- збереження оптимального рівня життєдіяльності і працездатності організму;
•- профілактика захворювань.
Відмінність цих занять полягає в наявності стрункої системи і ставленні завдань, доборі вправ та необхідності дотримання режиму дня, що потребує певних знань з теорії і методики фізичного виховання [1].
Визначення передумов формування ціннісного ставлення у студентів до самостійних занять фізичною культурою та спортом є важливою передумовою подальшого втілення шляхів вирішення цього питання, які своєю чергою впливають на рівень спеціального та професійного розвитку майбутнього спеціаліста, а отже, і на рівень вищої освіти в цілому.
Одним з основних шляхів формування ціннісного ставлення до самостійних занять фізичною культурою та спортом є виховання позитивних, стійких і дієвих пізнавальних інтересів та розуміння студентами значення того об'єкта, до якого треба викликати інтерес.
Самостійні заняття студентів фізичною культурою та спортом у вільний час мають свої специфічні завдання, найважливішим з яких є забезпечення високої працездатності та навчально-трудової активності студентів, при цьому під час проведення таких занять слід враховувати такі умови:
•- заняття спортом спрямовані не тільки на досягнення перемоги, але й на формування таких цінностей особистості як соціальні, культурні та індивідуальні;
З другого боку, необхідно підвищити дієвість цінностей, як важливість, яких усвідомлюються студентами але реально на їхню поведінку не впливають. Цей шлях формування навчальної діяльності пов'язаний безпосередньо з особливостями організації навчального процесу.
Головне завдання педагога полягає в тому, щоб довести до свідомості студента мотиви, що, на перший погляд, здаються суспільно не значущими, але мають досить високий рівень дієвості. Прикладом може бути бажання одержати залік. Такий чином, стає спроможним поступово підвести студента до мотивації, пов'язаної з бажанням мати високий рівень умінь знань. Це своєю чергою, повинні усвідомлювати студенти як необхідні умови їх успішної,суспільно корисної діяльності.
Самостійні заняття фізичними вправами можна проводити індивідуально або в групі з 3-5 чоловік і більше. Рекомендується займатися 2-7 разів на тиждень по 1-1,5 години. Займатися менше 2 разів на тиждень недоцільно , тому що це не сприяє підвищенню рівня тренованості організму.
Докладніше зупинимося на самостійних заняттях. Підготовка студентів до проведення самостійних занять (різних форм) передбачає:
•· озброєння студентів теоретичними знаннями;
•· висування завдань у досягненні оптимального для даного віку розвитку всіх органів, систем, фізичних якостей;
•· навчання студентів виконувати фізичні вправи і адекватно добирати їх для розвитку тої чи іншої системи, м'язів, фізичної якості;
•· озброєння студентів методами вправи і їхніми компонентами (фізичне навантаження, об'єм і інтенсивність фізичного навантаження, тривалість і характер відпочинку);
•· навчання студентів самоконтролю в оцінюванні динаміки розвитку рухових якостей та реакції організму на фізичне навантаження;
•· навчання студентів у складанні плану індивідуальних тренувальних занять з розвитку фізичних якостей.
Педагоги повинні формувати й розвивати у студентів одночасно нові інтереси стосовно предмета, повноцінні навчальні інтереси, а також інтереси, що найбільшою мірою відповідають індивідуальним особливостям, можливостям і здібностям. При цьому необхідно всіляко сприяти вихованню стійкості, сили, ціннісного ставлення, дієвості фізичного виховання і широти інтересів студентів [2].
При формуванні ціннісного ставлення до занять фізичною культурою і спортом викладачеві необхідно дотримувати певного переліку вимог:
- по-перше, формування цінностей варто починати з діагностики мотиваційної сфери з виявлення вихідного психологічного стану;
- по-друге, формування у більшості студентів ціннісного ставлення до самостійних занять фізичною культурою і спортом не як до другорядного завдання процесу їх освіти та виховання;
- третя вимога - раціональний добір і застосування педагогічних засобів виховання особистих цінностей при самостійних заняттях фізичною культурою та спортом.
У разі нехтування дотриманням цих вимог наявна система фізичного виховання не повністю забезпечує формування, контроль, корекцію та комплексне оцінювання ціннісного ставлення до самостійних занять фізичною культурою, що стає причиною відсутності у студентів відповідного інтересу до зазначеної активності, що має стати основною метою подальшої наукової роботи у цьому напрямку.
Література:
1. Андрощук Н. Основи здоров'я і фізична культура (теоретичні відомості) / Н. Андрощук, М. Андрощук. - Т.: Підруч. і посіб., 2006. - 160 с.
2. Волков В. Основи теорії та методики фізичної підготовки студентської молоді. - К.: Освіта України, 2008. - 256 с.
e-mail: usatova@inbox.ru
7 февраля 2012 в 15:26
Ви пишете, що не має контролю, корекції та комплексного оцінювання ціннісного ставлення до занять фізичною культурою. Що на Вашу думку повинно бути включене при оцінюванні, які компоненти?