Котиченко А.А. ШЛЯХЕТСЬКА РОДИНА ЗАМОЙСЬКИХ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

Студентка 3-го курсу Котиченко А. А.

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

м. Черкаси

ШЛЯХЕТСЬКА РОДИНА ЗАМОЙСЬКИХ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.

Для нашої держави Польща була, є і буде одним із найбільш бажаних стратегічних партнерів. Це зумовлено важливим місцем цієї держави  у зовнішній політиці України, її суттєвою роллю у підтримці регіональної безпеки та помітним впливом на розвиток міжнародної діяльності нашої держави [1].

Поляки - не  лише сусіди українців, побратими за слов'янським походженням і близькістю долі, але й давні жителі на українських етнічних землях, так само, як українці, з часів середньовіччя живуть у Польщі. Україна є однією з шести країн світу, в яких польська діаспора становить найбільшу етнічну громаду [2].

Одним із важливих питань українсько-польської історії є процес взаємодії та стосунків української та польської шляхти у другій половині XVI - першій половині XVII ст.

Примітно, що в історичній літературі характер означених вище взаємостосунків визначається переважно як однобічний, а саме - польський, загарбницький, пов'язаний, насамперед із насильним ополяченням, полонізацією української шляхти, але вагомих аргументів на підтвердження цієї тези не існує, окрім політично-ідеологічних висловів, які свого часу були покликані окреслити образ класового ворога та надати всім процесам винятково негативного відтінку та значення. Тому актуальним є формування  сучасного, наукового, а головне  неупередженого, об'єктивного пояснення цих процесів, передусім з погляду  світогляду сучасної освіченої людини, яка поєднує минуле, сучасне та пов'язує це позитивною перспективою і  реалізацією у майбутньому .  

Доцільним є виявлення окремих постатей тих польських магнатських родин, які закріпилися в Україні. Серед польських шляхтичів-землевласників найбільш знаними вбачаються такі роди як Замойські, Любомирські, Калиновські, Потоцькі, Фірлеї, дещо пізніше з'являються  Конєцпольські.

Досить впливовим польським  шляхетським родом були Замойські. Отримавши ще у 1579 р. привілей на Шаргород, Ян Замойський розбудовує місто, будує там фортецю і перетворює до того невелике містечко на твердиню. Відтоді Шаргород починає відігравати важливу роль в середньовічній історії Брацлавщини [3].

Справу гетьмана і канцлера продовжив його син - Томаш Замойський (пол. Tomasz Zamoyski, 1594 - †1638). Він обіймав посади воєвод подільського, київського, був віце-канцлером корони, згодом Великим коронним канцлером. Високоосвічена людина свого часу, Томаш об`їздив Францію, Нідерланди, Англію, Італію, написав трактат з фортифікації. Відомо, що Петро Могила був обраний архімандритом саме  завдяки підтримці київського воєводи Томаша Замойського [3].

Ставши у 1618 р. воєводою подільським, Томаш воював проти турецько-татарських військ Кантемира-мурзи та Давлет-Гірея. У 1619 р. Томаш Замойський підписав з польського боку відому Раставицьку угоду з козаками.  На українських землях він відомий і як засновник містечка Томашпіль, що на Вінничині. У документах Томашпіль вперше згадується у 1616 р. Польський вчений О.Яблоновський вказує, що раніше  цей край належав боярину Єремії Шашку і звався Драгушов. Наприкінці ХVІ ст. ці землі перейшли до польського магната Яна Замойського, який, ймовірно, у 1616 р. подарував поселення своєму синові Томашу. За логікою, саме тоді Драгушов мав бути перейменований у місто Томашпіль, тобто місто Томаша.

Досить вигідним для закріплення влади на чужих землях та зміцнення авторитету можна назвати шлюб Томаша Замойського. Онука подружжя Острозьких, Катерина Острозька, вийшла заміж за Томаша Замойського, який до того вже став київським і подільським воєводою та Великим канцлером коронним. Відомо, що подружжя опікувалося замками та монастирями. Яскравим свідченням цього є опіка над замком та монастирем у Тернополі [4].

Зрештою, подружжя - Томаш та Катерина Замойські відомі й тим, що їхня донька стала матір'ю короля Михайла Вишневецького. Щоправда, чоловік - Єремія Вишневецький явно переймався зовнішністю дружини, а точніше - браком краси. Мабуть, невдоволеність чоловіка зовнішністю дружини швидко зникала, а сердечні рани загоювалися, коли мова йшла про чимале землеволодіння Замойських. А вони дійсно виглядали привабливо: тільки у Київському та Брацлавському староствах Замойські були власниками 3631 диму [5].

Подальша доля польського шляхетського роду була приречена, оскільки на синові Томаша - Янові Замойському - ця лінія родини Замойських в другій половині XVII ст. обривається.

Література:

•1.     Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality

•2.     Калакура О. Я. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті. - К.: Знання України, 2007. - 508 с.

•3.     Некороновані королі. - [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.library.vn.ua/podolia/ukr/K_Koreckie.htm.

•4.     Замки Тернопільщини. - [електрнний ресурс]. - Режим доступу: http://interny.te.ua/ternopilskyj-zamok.

•5.     Мороз В. Князь Єремія Вишневецький, найбагатший магнат Речі Посполитої. Лютий ворог козацтва чи православний меценат? -  [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1282