XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ковальчук О.В. ЕКОНОМІЧНИЙ КАПІТАЛ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ:РОЛЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

Ковальчук Олександр Володимирович

Аспірант Львівської комерційної академії

ЕКОНОМІЧНИЙ КАПІТАЛ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ:РОЛЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

У сучасних умовах розвитку та функціонуванні банківських установ, важливу роль відіграє діяльність, пов'язана з управлінням банківськими ризиками, що є невід'ємною складовою процесу управління банком. Різноманітність банківських ризиків, специфіка їх прояву та реалізації, зумовлює необхідність впровадження нових підходів при здійсненні оцінки і вимірюванні рівня ризиків на які наражається банк, що у кінцевому результаті веде до вдосконалення існуючих у банках систем ризик-менеджменту. Проблема, оцінки та вимірювання різного роду ризиків, що опосередковують діяльність банківських установ пов'язана з використанням різних прийомів та методів аналізу кожного окремого виду ризику, а також відсутністю чіткого методологічного інструментарію щодо вимірювання рівня ризиків, які не піддаються кількісній оцінці, що створює при цьому складність у визначенні кінцевих результатів, які характеризували б ступінь ризиковості даного типу фінансової установи у цілому.

При здійсненні процесу консолідації отриманих даних вимірювання різних видів ризику у банку та зведенні їх до кінцевого результату, особлива увага зосереджується на можливості оцінити роботу банку з точки зору ризиковості, визначивши при цьому можливий рівень втрат у результаті прояву тих видів ризику, які визнає банк і звести отриману величину до конкретного вартісного показника. Одним з таких підходів, що дає змогу це зробити є методика розрахунку економічного капіталу, яка застосовуються у зарубіжних фінансових установах світу та є рекомендованою для застосування оцінки ступеня ризиковості банку провідними світовими організаціями компетентними у сфері здійснення банківської діяльності (Базельський Комітет з питань банківського нагляду; міжнародні рейтингові агентства такі як «Fitch», «Standard & Poor's», «Moody's»; компанія «KPMG» [5]; корпорація «Deloitte» [6]; фінансова група «ДОЙЧЕ БАНК» та інші).

Економічний капітал банку розглядається як капітал, необхідний для адекватного покриття ризиків, що приймає на себе конкретна банківська установа, створюючи тим самим свого роду «оборонну лінію» [4]. Основне призначення даного показника полягає у тому, що доходи, які отримує банк повинні покривати витрати на здійснення обслуговування продуктів, проведення операцій та надання послуг (включаючи і витрати на створення відповідних резервів за окремими активними операціями банку). Іншими словами, очікувані втрати неповинні безпосередньо компенсуватися за рахунок капіталу та вести до його зниження. Проте втрати, які банк не очікує понести у своїй діяльності і які не відносяться до згаданого вище переліку витрат можуть бути компенсовані тільки за рахунок капіталу при умові, якщо немає інших альтернативних джерел покриття понесених збитків (наприклад страхування). Саме та частина капіталу, яка піде на покриття неочікуваних втрат і називається економічний капітал банку [4 с. 22].

Даний підхід характеризує економічний капітал як величину, що постійно змінюється під дією різного роду чинників, які можуть призвести до виникнення неочікуваних збитків при здійсненні банком своєї діяльності. Варто також відмітити, що чим краще банк розпізнає ризики, які очікує понести у процесі здійснення своєї діяльності (тобто наскільки адекватно оцінюється рівень потенційних втрат) залежатиме величина економічного капіталу, яким повинна володіти банківська установа.

Національний банк України визначає економічний капітал (капітал під ризиком) як метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини (економічного капіталу), яка постійно перебуває під ризиком і відтак може бути втрачена навіть під час звичайної діяльності. Математично капітал під ризиком визначається як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик, волатильності об'єкта, який утворює позицію, фактора довірчого інтервалу і тривалості позиції [1; 2].

Світові фінансові установи розглядають економічний капітал як один з найбільш важливих інструментів, що дає можливість здійснювати управління ризиками. Компанія «KPMG», яка займається наданням консультацій у сфері здійснення фінансових послуг, під економічним капіталом розуміє інструмент, який являє собою найбільш довершений на сьогоднішній день метод для вимірювання ризиків фінансових організацій та прийняття на основі реалізованого методу відповідних управлінських рішень. Економічний капітал - це той об'єм ресурсів, який необхідний для створення надійного захисту від різного роду ризиків на які наражаються фінансові установи. Цей показник можна розглядати у якості індикатора, що обмежує розмір можливих втрат фінансової установи, які не перевищують попередньо встановлений бар'єр платоспроможності впродовж певного часового проміжку (як привило один рік). Концепція економічного капіталу привертає до себе увагу за рахунок можливості розраховувати реальну величину ризику у конкретному економічному середовищі, де функціонує дана фінансова установа. Ця концепція дозволяє кількісно виміряти ризики, розрахувати величину капіталу, необхідну для захисту від цих ризиків, а також вимірювати дохідність капіталу з урахуванням ризиків при заданому цільовому рівню фінансової стійкості [5].

Акціонерне товариство «Deloitte» (консалтингова компанія у сфері фінансового ризик-менеджменту) визначає економічний капітал як міру ризику, яка розглядає рівень непередбачених втрат, що може понести фінансова організація впродовж певного часового проміжку. Непередбачувані витрати являються потенційними втратами банку при довірчому інтервалі у 99,99 %, що перевищують найбільш прогнозований рівень очікуваних втрат [6].

Отже, економічний капітал банку - це фінансова категорія, яка відображає ступінь ризиковості даного типу фінансової установи, характеризує взаємовідносини між банком та його контрагентами стосовно визначення потреби у формуванні грошових ресурсів на покриття непередбачуваних збитків, забезпечує високий рівень надійності і стабільності при здійсненні банківської діяльності, а також свідчить про ефективність реалізації процесу управління банківськими ризиками.

Важливе місце у теорії економічного капіталу банку відводиться вивченню його складових. Зокрема Лобанов А.А. та Чугунов А.В. виділяють у структурі економічного капіталу дві складові, а саме: капітал, що резервується під ризик (risk capital) та капітал, який покриває втрати пов'язані з безперервним функціонуванням банку (cost capital). Під капіталом, що резервується під ризик слід розуміти величину власних ресурсів, яку керівництво банку готове наразити на ризик (або втратити) впродовж певного часового проміжку. Капітал, який покриває втрати пов'язані з безперервним функціонуванням банку - це розмір власних ресурсів банку, що є необхідним для отримання доходів від поточної діяльності та може бути втрачений у результаті зупинки банку і виходу з ринку у якості неявних витрат [3 с. 553].

Капітал, що резервується проти ризику відображає схильність банку до ризику і очікуваний рівень дохідності, а капітал, який покриває витрати на безперервне функціонування банку розраховується як сума необхідних грошових ресурсів на покриття витрат, які понесе банк у разі повної зупинки грошових надходжень від здійснення банківської діяльності тим самим підтримуючи його функціонування впродовж певного періоду до моменту ліквідації (як правило 6 місяців). Таким чином, друга складова економічного капіталу банку одночасно відображає і максимальний розмір втрат у разі припинення проведення банківських операцій, і об'єм ресурсів, що були вкладені у даний напрямок діяльності при його започаткуванні. Саме ця особливість і відрізняє його від першої складової економічного капіталу. Крім того капітал, що резервується під ризик є складовою, що може змінювати свій рівень у порівнянні з капіталом, який призначений покривати витрати на безперервне забезпечення діяльності банку, що характеризується сталою величиною. Збільшення капіталу, що резервується під ризик буде означати ріст витрат на оцінку і контроль за ризиком, що покривається за рахунок власних ресурсів (наприклад, купівля інформаційних систем для забезпечення здійснення процесу ризик-менеджменту в банку). Зворотна ситуація коли величина даної складової економічного капіталу зменшується не може мати місце, оскільки, банк здійснюючи інвестування капіталу з метою отримання прибутку в операції з низьким рівнем ризику отримує менше доходів, а відтак виникає питання доцільності банку здійснювати фондування недохідних активів за рахунок найдорожчих джерел фінансування [3 с. 553-554].

Таким чином, розглянувши сутність економічного капіталу банку, можемо констатувати, що даний показник відіграє роль індикатора надійної та стабільної роботи банківських установ, дає можливість здійснення кількісного вимірювання ризиків, які визнає банк, відображаючи при цьому ступінь ризиковості здійснюваної ним діяльності. Запровадження концепції з розрахунку економічного капіталу, забезпечить зосередження уваги менеджменту на перебігу внутрішньобанківських процесів пов'язаних з управлінням ризиками, що призведе у майбутньому до уникнення різного роду загроз. Проводячи порівняння економічного капіталу з регулятивним та балансовим капіталом банку, підвищується можливість оперативного прийняття ефективних управлінських рішень, здатних позитивно впливати на роботу окремих напрямків діяльності та координувати перебіг внутрішньобанківських процесів, покращуючи функціонування банківської установи у цілому. Аналіз структури економічного капіталу, сприятиме кращому розумінню зі сторони власників та керівництва банку потреби у розмірі власних ресурсів для забезпечення безперервної роботи фінансової установи даного типу.

Література:

•1.     Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, затв. Постановою Правління НБУ від 02.08.2004 р. № 361. - http://zakon.rada.gov.ua/.

•2.     Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затв. Постановою Правління НБУ від 15.03.2004 р. №104. - http://zakon.rada.gov.ua/.

•3.     Энциклопедия финансового риск-менеджмента / Под ред. А.А. Лобанова и А.В. Чугунова. - М: Альпина паблишер, 2003. - 786 с.

•4.     Симановский А.Ю. Достаточность банковского капитала: новые подходы и перспективы их реализации. // Деньги и кредит. - 2000. - №6. - С. - 20-26.

•5.     Компания KPMG: Экономический капитал. - http://www.kpmg.ru/russian/supl/publications/ras/6.71_r.pdf.

6.  Шамонина М. Экономический капитал - на пути к продвинутой системе управления рисками. Презентационные материалы компании Deloitte. 30 мая 2008 года. - http://www.rrms.ru/files/upload/SHAMONINA.ppt.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>