XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ковальова М.В. ЯКІСНА СПІВПРАЦЯ У ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОТРИМАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Ковальова Марина Віталіївна

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ЯКІСНА СПІВПРАЦЯ У ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОТРИМАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Злочинна діяльність з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, становить велику небезпеку для «хворої» економіки нашої держави. Економіка України, знаходячись у стані кризи, болюче переживає наслідки такого масштабного злочину, як легалізація.

Вчинення дії стосовно легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом передбачено ст. 209 КК України, яка віднесена законодавцем до Розділу VІІ КК України «Злочини у сфері господарської діяльності». Вказана діяльність є вкрай небезпечною для суспільства та держави, особливо, як вже зазначалось, для економіки України. Питання боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, є предметом палких дискусій науковців вже протягом багатьох років. Але ця проблема залишається актуальною саме тому, що цей злочин є різновидом  саме «білокомірцевої злочинності», тобто «розумні злочинці» з кожним роком удосконалюють свою діяльність і розширюють сфери суспільства, через які відмивають кошти.

Існуючий в Україні орган «фінансової розвідки» - Державний комітет фінансового моніторингу, починаючи з 2004 року затверджує документи з незвичною для органу державної влади назвою «Типологія легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» [1]. Не враховуючи «науковість», затверджений Держфінмоніторингом документ має цілком практичне значення. Це наче посібник для контролюючих органів з ідентифікації схем відмивання та притягнення злочинців до відповідальності. Безперечно, аналізуючи діяльність Держфінмоніторингу можна зазначити, що цей орган активно протидіє легалізації, встановлює тісне міжвідомче та міжнародне співробітництво. Наприклад, за даними прес-служби Держфінмоніторингу, протягом поточного року направлено до правоохоронних органів 620 узагальнених та додаткових узагальнених матеріалів стосовно фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням злочинних доходів або фінансуванням тероризму. Зокрема, до Генеральної прокуратури України передано 18 узагальнених матеріалів, Державної податкової адміністрації України - 202,  Міністерства внутрішніх справ України - 189, Служби безпеки України - 211. За результатами розгляду узагальнених матеріалів Державного комітету фінансового моніторингу України правоохоронні органи порушили 293 кримінальні справи [2].  Як відомо, інформація про фінансові операції, одержана Держфінмоніторингом від банків, у встановленому порядку опрацьовується та аналізується на предмет здійснення останніх з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або того, що вони пов'язані, мають відношення чи призначені для фінансування терористичної діяльності. За наявності достатніх підстав, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією вказаних доходів, Держфінмоніторинг надає МВС України узагальнені матеріали. Але отримати реальні докази про незаконне походження грошей, з якими здійснюється операція, Держфінмоніторинг не може, оскільки він не наділений процесуальними повноваженнями. В свою чергу організація перевірки матеріалів, надісланих до МВС України, здійснюється спеціалізованим підрозділом, завданням якого є запобігання та протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. При прийнятті рішень по суті матеріалів, але не рідше ніж раз на три місяці МВС України інформує про них Держфінмоніторинг. За такий термін, при сучасних темпах розвитку соціально-економічних відносин, інформація необхідна для прийняття управлінського рішення, втрачає корисний зміст. Отже, погоджуючись з думкою А. Клименко, можна зазначити, що існуючий механізм взаємодії Держфінмоніторингу з правоохоронними органами щодо легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, не ефективний [3, c. 66]. Але заперечуючи пропозицію автора, щодо надання Держфінмоніторингу статусу правоохоронного органу, можна зазначити, що більш ефективним було б врегулювання взаємодії МВС України та Держфінмоніторингу, шляхом встановлення більш чіткого та мінімізованого терміну повідомлення  про результати перевірки та прийнятті рішення за отриманими даними. Безумовно, враховуючи те, що факт легалізації «брудних» коштів довести доволі складно, і правоохоронці для збирання доказової бази витрачають чималу кількість часу,  тому саме завдяки злагодженій співпраці зазначених органів на регіональному рівні можливо забезпечити ефективність системи боротьби з відмиванням «брудних» коштів.

Необхідно також наголосити на тому, що злочинці розширюють сфери своєї діяльності, а тому правоохоронці постійно мають відновлювати свої професійні знання, розвивати навички, самовдосконалюватись та навчатись, підвищувати кваліфікацію саме у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Література:

1.www.sdfm.gov.ua

2.www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/news

3. А. Клименко Протидія легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом: недоліки функціонування механізму // Право України. - 2004. - № 2. - С. 65-67.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>