Козачук Н.А., к.е.н., Відоменко О.І. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ
Козачук Наталія Анатоліївна
Студентка магістратури Національного університету харчових технологій
Науковий керівник - к.е.н., доцент Відоменко О.І.
УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ
Під впливом глобальної фінансової кризи, нестабільності у політиці і економіці знижуються темпи зростання обсягів виробництва, скорочуються види діяльності, сповільнюються і припиняються інвестиційні процеси, що ставить під сумнів можливість досягнення підприємствами прибутковості. У кризовий період основною задачею для будь-якого підприємства постає адаптація до нових, досить складних і жорстких умов господарювання.
Проблемі платоспроможності підприємства присвячено праці як вітчизняних, так і закордонних науковців: М.Бертонеша, І.О.Бланка, В.А.Гавриленка, В.М.Глазунова, О.В.Єфимової, Ю.Ю.Журавльової, Є.Є.Іоніна, В.В.Ковальова, Р.Найта, Н.Я.Нусінова та ін. У наукових працях зроблено акцент на відмінностях між поняттями «ліквідність» і «платоспроможність» [1, 2]; запропоновано показники оцінки платоспроможності, умови їх використання [3]. На державному рівні прийнято і впроваджено у практичну діяльність методики щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств [4-5]. Однак, незважаючи на наявні ґрунтовні результати, відсутні дослідження щодо забезпечення платоспроможності підприємства в умовах фінансово-економічної кризи у країні.
Керівникам підприємств для забезпечення платоспроможного стану у кризових умовах необхідно, вирішити дві основні задачі: відновлення прибутковості основного виду діяльності та збалансування руху коштів.
Ці задачі є тактичними, їх можна віднести до першого етапу підтримання на підприємстві платоспроможного стану. Реалізація цих задач дозволить уникнути кризової тенденції у короткостроковому періоді.
Для забезпечення платоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі необхідно ставити і вирішувати задачі стратегічної спрямованості. До таких задач слід віднести: досягнення конкурентоспроможності підприємства; ефективне вкладення власних і позикових засобів; збільшення обсягів діяльності і освоєння нових ринків збуту продукції; зниження ризиків втрати платоспроможності в довгостроковому періоді.
Таким чином, управління конкурентоспроможністю підприємства, проведення результативної маркетингової політики, прибуткове вкладення вільних коштів і раціональне використання залучених ресурсів є основними напрямами досягнення платоспроможності підприємства на другому етапі подолання кризи неплатежів. Для забезпечення платоспроможності підприємства необхідно вирішувати короткострокові і довгострокові управлінські задачі.
Для досягнення або відновлення прибутковості в період кризи необхідно: зберегти досягнуті обсяги виробництва і реалізації продукції; прискорити оборотність активів; знизити заборгованість.
Прибутковість діяльності оцінюється показниками рентабельності. Досягти збільшення показників рентабельності з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства пропонується через:
1) зростання обсягу виробництва і реалізації продукції: для цього необхідно повністю завантажувати устаткування, максимально використовувати виробничу потужність підприємства; виходити на нові ринки збуту, укладати угоди з новими торговими партнерами;
2) скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукцію:
- скорочення змінних витрат: проведення переговорів з постачальниками сировини, матеріалів на предмет зменшення їх загальної вартості через систему знижок на оплату; отримання товарних кредитів, відстрочки платежів;
- скорочення постійних витрат: у період кризи для отримання швидкого ефекту від антикризових заходів звертаються маркетингові програми, дослідницькі розробки, адміністративні витрати. Також необхідно провести аналіз методів нарахування амортизації і обрати оптимальний метод з урахуванням складних умов функціонування;
3) підвищення цін: слід врахувати платоспроможність покупців, попит на продукцію, тобто відносну еластичність попиту на продукцію за ціною.
Другим напрямом досягнення прибутковості у короткостроковому періоді є прискорення оборотності активів. Прискорення оборотності для підвищення ефективності використання коштів пропонується здійснювати через:
1) скорочення запасів товарно-матеріальних цінностей: досягається шляхом синхронізації обсягів поставок; регулювання запасів і обсягів виробництва (продажу) продукції;
2) підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю: для зменшення втрат від відволікання оборотних коштів у дебіторську заборгованість необхідно: організувати, координувати і контролювати процес повернення боргових зобов'язань; переглянути кредитну політику відносно покупців продукції; контролювати розрахункові операції за сумнівними, простроченими заборгованостями; забезпечити своєчасну інкасацію боргу;
3) визначення надійності покупців продукції, як можливих дебіторів;
4) підвищення ефективності управління необоротними активами: з метою скорочення витрат доцільними може стати: реалізація обладнання, яке не використовується у виробничому процесі; оренда обладнання замість його купівлі; вибір оптимального методу нарахування амортизації, який дозволив би скоротити витрати підприємства.
Третім напрямом досягнення прибутковості визначено зниження заборгованості. Скорочення заборгованості, недопущення просрочки платежів буде свідчити про фінансову надійність підприємства, про довіру до нього зі сторони кредиторів (банків, інвесторів, торгових партнерів). Наявність значної кредиторської заборгованості як безоплатного джерела коштів підвищує ризик для підприємства і його кредиторів. При цьому підприємство втрачає фінансову стійкість і незалежність.
Збалансування руху коштів як друга тактична задача, що вирішується для підтримки платоспроможності підприємства, досягається через узгодженість вхідних і вихідних грошових потоків у часі, за обсягами і видами економічної діяльності, дотримання політики економії коштів і спрямування вільних грошей в період макроекономічних спадів виключно на виробничі цілі.
У процесі операційної діяльності слід зосередити увагу на підвищенні ефективності системи збуту продукції, раціональному використанні виробничих ресурсів. Кошти від інвестиційної діяльності необхідно також спрямувати на виробничі цілі, забезпечивши їх вивільнення з неефективних інвестиційних програм.
Фінансова діяльність у період кризи уповільнюється через складність отримання кредитних ресурсів. У цей період необхідно оптимізувати структуру капіталу, джерела та умови залучення власних і боргових коштів. З цією метою слід впроваджувати заходи з реорганізації кредитної заборгованості, перегляду дивідендних виплат, реструктуризації наявних кредитів.
Література:
1. Журавльова Ю.Ю. Сутність платоспроможності підприємства // Фінанси України. - 2006. - №1. - С. 116-120.
2. Іонін Е.Е. Розв'язання питань методологічного обґрунтування понять «платоспроможність» і «ліквідність» // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 6. - С. 30-42.
3. Гончаров А.И. Система индикаторов платежеспособности предприятия // Финансы. - 2004. - №6. - С. 69-70.
4. Методические рекомендации по выявлению признаков неплатежеспособности предприятия и признаков действий по сокрытию банкротства, фиктивного банкротства или доведения до банкротства: Приказ Министерства экономики Украины от 17.01.2001 № 10.
5. Кононенко О. Анализ финансовой отчётности. - X.: Фактор, 2003. - С.134-144.
е-mail: nkozachuk33@ukr.net
