XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Козак М.С., Заславська О.О. HOMO SOVETICUS: ЗАБУТА ІСТОРІЯ ЧИ СЬОГОДЕННЯ

МАР'ЯНА СЕРГІЇВНА КОЗАК

Наук. кер. - ст. викладач Заславська О.О.

Хмельницький національний університет

HOMO SOVETICUS:  ЗАБУТА ІСТОРІЯ ЧИ СЬОГОДЕННЯ

За науковими даними декілька десятків тисяч років тому з'явився вид людини Homo sapiens (Людина розумна), до якого належать всі люди Землі. Декілька десятків років тому ідеологи та практики марксизму намагалися вивести нову породу людей - людину радянську. Ось уже десятиліття, як Союз  Радянський Соціалістичних Республік (CРСР) припинив своє існування, а радянські люди все ще зустрічаються. Тому досліджуване питання є актуальним в наш час. Чим же вони відрізняються? Чому їх виокремили у незнаний  в історії тип "людина радянська"? Відповіді на ці питання і намагається дати наша стаття.

Метою дослідження є виокремлення притаманних "homo soveticus" ознак та їх ілюстрування прикладами сьогодення.

Окреслену проблему досліджували такі науковці: Бистрицкас Р., Зинов'єв О.О., Кочюнас Р., Малашенок С., Полюхович Д., Черниш Н.Й.

Homo Sovieticus (lat.) - "радянська людина", також "нова радянська людина" - ментальний, культурний і антропологічний феномен 20 століття. З  комуністичної апологетичної точки зору, - це історично і цивілізаційно "новий" тип людини - "будівник світлого майбутнього всього людства" - Комунізму. З історико-критичної та аналітичної точки зору - це абстрактний конструкт або утопічний суспільно-історичний «проект», такий же як безкласове суспільство - "комунізм" і "радянський народ" [1].

Вважається, що поняття "Homo soveticus" набуло поширення в науковій і популярній літературі завдяки однойменному соціально-психологічному роману (1982) російського радянського філософа, логіка і письменника-сатирика Олександра Зинов'єва (1922-2006). Зинов'єв  працював у Московському державному університеті завідуючим кафедрою логіки, професор. Був запрошений на численні іноземні конференції, але на жодну не їздив. Після виходу книги "Зияющие высоты" у 1976 році, де в іронічній формі описувалось суспільне життя у Радянському Союзі, автора позбавили усіх вчених звань, військових нагород за участь у Великій Вітчизняній Війні та вигнали з роботи, запропонувавши або сісти до тюрми, або емігрувати.  Зинов'єв обрав еміграцію, 6 серпня 1978 року з сім'єю переїздить до Мюнхена, де працював професором в університеті. Його також можна назвати "людиною радянською", що видно з нестійкості думок його творчості (сам не заперечував, що він є "homo soveticus") [4].

До ознак, котрі вирізняють "homo soveticus" можна віднести те, що "людина радянська" мислить не самостійно, як це роблять Homo sapiens, а виключно в рамках заданих шаблонів. Для радянського мислення характерні наступні шаблони:

•- РССР - велика, могутня держава.

•-  Усім, хто народився у Радянському Союзі, виключно поталанило.

•- Увесь світ проти РССР.

•- Нас чекає світле майбутнє.

•- Гроші в житті не головне.

•- Усі багатії нажили гроші нечесно.

•- У всьому винні євреї.

•-  Якщо ворог не здається, його знищують тощо.


При розмові "homo soveticus" не притримуються чіткої позиції, не відстоюють своєї думки, нестійкі. А щодо речей, які відбуваються з ними або навколо них, то, на їх думку, це все "просто відбувається...", "час був такий...", "система винна...". Досить часто люди, що відносяться до даної категорії не мають відчуття відповідальності за те, що вони роблять. "Людина радянська" не навчилася керувати собою, зате постійно береться керувати іншими, але, не отримавши бажаного результату, шукає причину не в собі, а вишукує різних "шкідників", "ворогів народу", "євреїв"... Люди даної категорії в першу чергу намагаються знайти недоліки інших людей, тим самим викриваючи свої.

Основою "homo soveticus" мав стати ідеальний комуністичний тип особистості, але парадокс полягає в тому, що реальна дійсність тоталітарного режиму створила такий тип людини, що докорінно відрізнявся від комустичних ідеалів. Але основною характерною рисою "homo soveticus" стало розщеплення особистості на декілька складових, коли людина думає одне, говорить інше, а робить чи має намір зробити ще щось зовсім інше [5, с.55]. Для "людини радянської" звичним є конформізм, тобто пристосування, пасивне сприйняття існуючого порядку речей, відсутність автономності в суспільстві, побоювання конфліктів і необхідності прийняття власних рішень, безініціативність, небажання наражатися на ризик, недовіра до нового, ворожість до змін, нетерпимість до інших думок та поведінки, відмінної від власної [5, с.56].

Сьогодні в українському суспільстві досить чітко простежуються ознаки конформізму, особливо, коли це стосується питань щодо умов життя в Україні. Ми бачимо, що Європа та Америка у цьому плані далеко попереду, адже, якщо у якійсь європейській державі люди незадоволені умовами життя, або працівники незадоволені умовами праці, то протесту, а часто і у формі страйку, не уникнути. І саме під тиском людей влада змінює закони у такому напрямі, котрий задовольняв би і владу, і суспільство. В Україні люди мовчать і терплять до останнього, і лише коли, як кажуть "припече", тоді наше суспільство починає рухатись. Яскравим прикладом сьогодення є протест приватних підприємців щодо нового Податкового кодексу України. І саме тому сьогодні молодь в нашій державі є рушійною силою, адже  вона вже далека від того конформізму, який притаманний "людині радянській", і чим молодше покоління, тим дальше воно відходить від ідеалів Радянського Союзу. Не даремно сьогодні більшість акцій протесту, невдоволення умовами життя, навчання, надання медичних послуг тощо організовуються та й проводяться за активної участі молоді, особливо студентства.

Щодо психологічних якостей "homo soveticus", то Р. Бистрицкас та Р. Кочюнас виділяють наступні психологічні особливості "людини радянської":

•-  людина не мата, а засіб;

•-  шизоїдне розщеплення «Я» (суспільне та особисте);

•- повна відсутність відчуття безпеки, постійний страх, незахищеність;

•- тоталітаризм мислення вступає у суперечку зі здоровим глуздом (осуд фільмів, котрих ніколи не бачили, статей, котрих не читали тощо) [2].

Яскравими прикладами "людини радянської" можуть бути переважно люди, котрі підтримують комуністичну партію та її погляди на життя. Це люди, котрі жалкують про розпад Радянського Союзу і постійно стверджують, що тоді жити було краще. Це можуть бути і наші батьки, котрі ще прийняли цінності незалежної держави, а тим більше - наші дідусі та бабусі, котрим змінити свої пріоритети ще важче.

Щоб проілюструвати відмінності поглядів "людини радянської" та європейського суспільства скористаємося кількома цитатами з роману «Гомо советикус»: "Мое Сооружение начали облицовывать какими-то плитами. Они временами сверкают, как зеркала, временами становятся голубыми, временами - золотистыми. Беспорядочное переплетение блоков и цилиндров обретает строгие формы. Теперь я поражаюсь дерзости архитекторов, решившихся на такие формы. В Москве такое ни за что не разрешили бы..." І пізніше: "Рассвело. Я вспомнил о моем Сооружении и кинулся к окну. Оно сияло в голубом небе такой невиданной красотой, что у меня дух захватило. Но что это? На самом видном месте отчетливо выделялись буквы: БАНК."  [3, с. 63; 2, с. 203]

Отже, ми бачимо, що відмінність є, і вона досить суттєва. І сьогодні в державах пострадянського простору значну частину населення можна віднести до категорії "homo soveticus". Основними рисами "людини радянської" можна виокремити розщеплення особистості, коли людина думає одне, говорить інше, а чинить зовсім по-іншому. Для таких людей звичними є конформізм, відсутність автономності в суспільстві, побоювання конфліктів та прийняття власних рішень, безініціативність. В той же час простежується тенденція до європейського та західного способу життя. Далеко не останню роль у цьому відіграло відкриття кордонів до Європи та еміграція населення у пошуках кращої долі після розпаду РССР, адже сьогодні значна частина населення України працює за кордоном, багато людей їздять відпочивати за кордон, телебачення та Інтернет дають змогу знайомитися із західним способом життя. Тому сьогодні можна помітити перші кроки до європейських умов життя, праці, освіти, надання медичних послуг. Але перейти до них ми зможемо лише тоді, коли цього прагнутимуть не тільки молоді верстви населення, а й старше покоління, якому потрібно позбутися застарілих поглядів та принципу, що "все просто відбувається, бо так треба..."

  Література:

 •1.     Homo Sovieticus [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Homo_Sovieticus

•2.     Бистрицкас Р. Homo soveticus или Homo sapiens? несколько штрихов к психологическому портрету / Р. Бистрицкас, Р. Кочюнас // Радуга. - 1989. - №5. - С.78-82.

•3.     Зиновьев А. А. Гомо советикус / А. А. Зиновьев. - М. : Коринф, 1991. - 320 с.

•4.     Зиновьев Александр Александрович [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Зиновьев,_Александр_Александрович

•5.     Черниш Н.Й. Соціологія: курс лекцій / Н.Й. Черниш. - Львів : Кальварія, 1998. - 71 с.

 

 

e-mail: kozak.mariana@gmail.com

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>