XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Козир А.І., Британська Н.Н. ФІНАНСУВАННЯ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Козир А.І.

Науковий керівник Британська Н.Н.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФІНАНСУВАННЯ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Це пов'язане з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів нерідко супроводжується виникненням негативних наслідків, які можуть навіть перевищити програмовані поліпшення. У періоди економічних криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюються. За таких умов, з одного боку, необхідним є збільшення державних витрат, а з іншого - допущення зростання державної заборгованості, яка може стати наслідком такої політики, послаблює фінансову систему країни.

Уже визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі України (ст. 2) замість поняття «фінансування дефіциту» використовується термін «фінансування державного бюджету». Наведене визначення не є чітким, воно не містить найважливіших характеристик фінансування дефіциту бюджету. У прийнятому положенні відсутня характеристика змісту операцій, які відображаються терміном «фінансування бюджету». Увага звертається переважно на джерела його покриття. Проте такі операції мають особливості, що відрізняють їх від операцій з формування доходної частини бюджету. По-перше, вони спрямовані на забезпечення фінансування видатків, не перекритих доходами бюджету. Інакше кажучи, фінансування бюджету має на меті розширення обсягів видаткової частини за межі мобілізованих доходів. По-друге, для забезпечення такого фінансування додаткові кошти залучаються до державного фонду з використанням особливих форм, відмінних від формування доходів бюджету.

Ресурси, мобілізовані з використанням механізмів фінансування, направляються на забезпечення видатків, які поділяються  на дві групи: погашення державного боргу  та проведення додаткових видатків . Першу з цих груп визначено зобов'язаннями держави, які мали місце в минулі періоди, з огляду на що вона є наперед заданою і не підлягає коригуванню. Друга група передбачає направлення ресурсів на проведення додаткових видатків, запланованих на поточний період. Її обсяг і структура залежить від тих завдань, які вирішуються у ході здійснення державної політики у поточному періоді. Важливим є також те, що ці операції мають на меті залучення ресурсів не тільки для забезпечення прямого фінансування видатків, але й для надання кредитів з боку держави.

Зведення бюджету з дефіцитом, яке передбачає проведення операцій з фінансування бюджету, не є свідченням його незбалансованості. Дійсно, бюджет може вважатися незбалансованим, коли заплановані видатки не перекриваються відповідними бюджетними ресурсами. Але при цьому слід звернути увагу, що таку балансування має певні особливості. Воно забезпечується шляхом використання джерел, які з фінансової точки зору значною мірою відрізняються від надходжень у формі податкових  і неподаткових доходів, надходжень від операцій з капіталом, відрахувань до цільових фондів та одержання бюджетних трансфертів.

Як правило, дефіцит державного бюджету зводиться до перевищення видатків над доходами.  При визначенні збалансованості бюджету необхідно враховувати також такі операції, як надання та повернення кредитів. Перевищення суми надання кредитів вимагає їх додаткового фінансування, з огляду на що такі операції стають основою для збільшення дефіциту бюджету, адже для їх виконання залучаються додаткові ресурси як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Слід також брати до уваги, що бюджетний дефіцит є складним явищем. Його треба розглядати за різними критеріями, а також з урахуванням строків виконання бюджету. Розрізняють поточний і загальний дефіцит бюджету.

Як правило, зведення бюджету з дефіцитом застосовується у випадках, коли державні органи влади намагаються залучити для фінансування видатків кошти, які за обсягами перевищують доходи, мобілізовані до державної скарбниці.

Слід звернути увагу на можливі негативні наслідки використання бюджетного дефіциту як важеля бюджетного дефіциту як важеля бюджетної політики. За певних умов він може перетворитися на фактор стримування розвитку економіки та нагромадження соціальних проблем: зокрема, надмірне збільшення його обсягів обмежує залучення фінансових ресурсів для розвитку приватного сектора економіки і провокує зростання ставок за кредитні ресурси.

Наслідком не виваженої політики щодо зведення бюджету з дефіцитом може стати також нарощування державного боргу в обсягах і структурі, які спричиняють руйнівний вплив на економічний розвиток. Різке збільшення соціальних виплат за рахунок коштів бюджету, який балансується шляхом збільшення дефіциту, нерідко призводить до активізації інфляційних процесів і послаблення стійкості національної валюти. Ще однією проблемою може стати погіршення інвестиційної привабливості вітчизняного бізнесу та зниження його конкурентоспроможності. До негативних факторів слід віднести також посилення ручного управління виконанням бюджету.

Необхідно також врахувати, що дефіцитне фінансування бюджету може нерівнозначно впливати на розвиток економіки та вирішення соціальних проблем з урахуванням фактора часу. Вирішення окремих поточних проблем може стати поштовхом до їх загострення протягом середньо- та довгострокового періодів. Зокрема, формування бюджету з дефіцитом за умов нераціонального використання залучених ресурсів спричиняє зниження стійкості фінансової системи.

Проте, з огляду як на позитивні результати, так і на негативні наслідки дефіцитного бюджетного фінансування, у проведенні державної економічної політики на перший план ставиться не боротьба з бюджетним дефіцитом, а досягнення позитивної динаміки показників економічного розвитку.

В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі є значна потреба у проведенні реформ у багатьох сферах, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищення якості адміністративних та соціальних послуг. Для їх забезпечення необхідно залучити додаткові джерела фінансування шляхом більш активного використання економічного потенціалу країни.

Намагання будь-якою ціною обмежити обсяги бюджетного дефіциту та державного боргу в Україні без урахування їх можливого позитивного впливу на розвиток національної економіки можна розцінити як відмову від активного використання зазначених інструментів при проведенні державної фінансової політики. Такий підхід не націлює на прискорення модернізації вітчизняних підприємств, створення інфраструктури, адекватному розвиткові ринкових відносин у країні, підвищення конкурентоспроможності національного господарського комплексу.

Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних його способів. До найважливіших з них належать: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; пред'явлення цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку  уряду); продаж (приватизація) об'єктів державної власності. Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється у різних видах і формах, до яких належать, зокрема, внутрішні та зовнішні запозичення, що проводяться у формі кредитних угод, облігацій, казначейських зобов'язань та ін.

На особливу увагу заслуговують питання фінансування державного дефіциту за рахунок надходжень від приватизації. Слід враховувати, що залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам. Як у випадках розміщення державних боргових зобов'язань. Тому фінансування бюджету шляхом використання приватизаційного ресурсу не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинне мати цільовий характер.

У випадках, коли плани надходжень від приватизації не виконуються, уряд змушений залучати для їх компенсації додаткові ресурси у формі запозичень або фінансування по активних операціях, причому у стислі строки, що стає фактором підвищення вартості запозичень.

В останні роки в Україні прийнято курс на стабільне збільшення як доходів, так і видатків державного бюджету. Було затверджено також програми зростання обсягів державного кредитування. У свою чергу, для забезпечення таких операцій нарощувались обсяги  фінансування дефіциту державного бюджету. Прийняті планові показники відповідають такій політиці. Проте в ході їх практичної реалізації затверджені законодавством показники фінансування бюджетного дефіциту не досягаються.

До найважливіших напрямків активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести такі:

•·        ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

•·        мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних та соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- та довгострокових перспектив;

•·        у майбутньому погашення боргових зобов'язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;

•·        залучення ресурсів державою не повинне негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

•·        для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

В Україні управління фінансуванням дефіциту державного бюджету доцільно зорієнтувати на запобігання загострення ситуації у фінансовій сфері. Для цього слід збільшити інвестиційні видатки бюджету і витрати на підтримку вітчизняного бізнесу, а також посилити стимулювання внутрішнього попиту. Необхідною є фінансова підтримка державних банківських установ, спрямована на зміцнення їх стійкості за рахунок нарощування статутних капіталів. Потребують підтримки програми стимулювання організованих заощаджень населення та обмеження відпливу депозитів.

Література:

•1.     Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 2 вересня 2008 року №346-VI.

•2.     Єфименко Т.І. Економічне зростання - основа підвищення добробуту громадян. «Фінанси України» №8, 2007, с. 3-12.

•3.     Кудряшов В.П. Цільове використання приватизаційного ресурсу. «Фінанси України» №3, 2007, с. 29-40.

•4.     Опарін В. Фінансова система України. Монографія. К., 2005, с. 210.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>