XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Козлова Г.С. ДО ПРОБЛЕМИ ЕМПАТІЇ І ЩАСТЯ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Козлова Г.С., студентка магістратури

Слов'янський державний педагогічний  університет

ДО ПРОБЛЕМИ ЕМПАТІЇ І ЩАСТЯ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

         Вивчення проблеми емпатії і щастя важливі тим, що формують успішне входження індивіда в суспільство, допомагають йому адаптуватися, ефективно спілкуватися, взаємодіяти з іншими людьми, оскільки найбільший успіх в спілкуванні мають люди з високо розвиненою емпатією. Саме слово "щастя" трактується як "співучасть" (у загальній долі). Людина щаслива живе тут і зараз, радісно переживаючи даний конкретний момент життя; також уявлення про щастя, розуміння його суті можуть істотно впливати на життєдіяльність особистості.

         Вивчення проблеми емпатії і щастя важливі тим, що формують успішне входження індивіда в суспільство, допомагають йому адаптуватися, ефективно спілкуватися, взаємодіяти з іншими людьми, оскільки найбільший успіх в спілкуванні мають люди з високо розвиненою емпатією. Саме слово "щастя" трактується як "співучасть" (у загальній долі). Людина щаслива живе тут і зараз, радісно переживаючи даний конкретний момент життя; також уявлення про щастя, розуміння його суті можуть істотно впливати на життєдіяльність особистості.У юнацькому віці кожна людина має власний репертуар ролей. Схильність до співпереживання розвивається відповідно до набору соціальних ролей, відомих індивіду. Всі уявлення про можливі форми поведінки, думках і відчуттях інших актуалізуються при зіткненні зі схожими ситуаціями і тоді з них обираються ті, які суб'єктивно здаються відповідними для даного партнера по спілкуванню.[10] Емпатійне переживання реалізуються у формах допомагаючої поведінки.

         Проблема емпатії знаходиться в центрі уваги зарубіжної і вітчизняної психології з початку 50-х років XX століття. Першим дав визначення емпатії в зарубіжній психології Дж. Мід як "здатність прийняти роль іншої людини" (1934 р.); у вітчизняній психології  Т.Гаврилова визначила емпатію як здатність індивіда емоційно реагувати на переживання іншого (1970-е рр.). Проблемою емпатії займалися такі авторитетні дослідники, як: До. Роджерс, До. Рудестам, Е. Мелібруда, Р. Андрєєва, Р. Перепечина, Т. Гаврилова, Е. Кліффорд, І. Кон, Т. Ліппс, Н. Обозів, Ч. Осгуд, П. Таннембаум, Е. Тітченер, Л. Фестінгер, Ф. Хайдер, І. Юсупов і ін. [1; 2; 3; 13]

Емпатія виявляється в розумінні внутрішнього світу іншої людини, емоційному залученні до його життя. В цьому випадку емпатія має особливу соціально-практичну значущість для морального вдосконалення особи, оптимізації міжособистісних відносин, що складалися в діяльності і спілкуванні. Відомо, що розвиток індивіда обумовлений розвитком всіх інших індивідів, з якими він знаходиться в прямому або непрямому спілкуванні [11], від його співучасті в загальній справі.

У філософській науці проблема щастя завжди займала дуже велике місце. Дослідженню даної проблеми надавали багато уваги мислителі минулого (Аристотель, Епікур, Августин, Фейєрбах і ін.) Деякі мислителі, в першу чергу евдемоністи (4 століття до н.е.), вважали її самою головною, а всі інші проблеми - похідними щодо неї. Вивчали щастя і сучасні автори (Е. Жильцова, А. Майкл, А. Медведєв, І. Медведєва, В. Розанов, В. Татаркевич, Л. Товстий і ін.). Трактатів про щастя, дійсно багато. Але більшість з них присвячена не проблемі щастя, а способам його досягнення. У практичному відношенні це найважливіший аспект проблеми щастя, але не в теоретичному плані [4; 9; 12].

Проблема щастя постійно фігурує в буденному спілкуванні людей. Вона насправді достатньо актуальна, оскільки уявлення про щастя, розуміння його суті істотно впливають (принаймні, можуть впливати) на життєдіяльність особистості.[4]

Найзагальніше психологічне визначення щастя зв'язане з розумінням його як відчуття повноти буття, радості і задоволеності життям, лежачих в основі оптимального, здорового і ефективного функціонування особи.[7] Пізнання суті щастя пов'язують із з'ясуванням того, ніж воно є для людини - метою або результатом. Як правило, це слідство невиправданого ототожнення реального щастя (результату) з уявленням про щастя, яке пов'язують з досягненням певної мети. Таке уявлення може супроводжуватися інтенсивними переживаннями передчуття щастя, що істотно впливає на досягнення життєвих цілей, активізує діяльність людини. А власне щастя як результат успішної діяльності нерідко робить людину пасивною на деякий час.[9], впливаючи на відносини з іншими.

Проблема міжособистісних відносин в зарубіжній і вітчизняній  науці представлена в роботах ряду психологів (Р. Андрєєва, А. Донцова, Р. Ленінгер, Д. Логвинова, Д. Майєрс, В. Мясищев, Н. Обозів, М. Робер, Ф. Тільям, Т. Хустон і ін.). В даний час в пресі з'являються багато робіт, в яких розглядаються проблеми міжособистісних і ділових контактів і даються практичні рекомендації по їх оптимізації. Частина таких публікацій є популярним викладом результатів психологічних досліджень, але наукових досліджень по міжособистісних відносинах в даний час проводиться так багато.[2;6]

         Поняття міжособистісні відносини указують не тільки на те, що об'єктом відносин виступає інша людина, але і на взаємну обумовленість, спрямованість відносин. Тобто, міжособистісні відносини - система установок, орієнтацій і очікувань членів групи один щодо одного, обумовлених змістом і організацією спільної діяльності і цінностями, на яких ґрунтується спілкування людей.[1; 3; 5; 8]

З вище сказаного можна зробити висновок про те, що дослідження проблем емпатії і щастя важливі тим, що люди з високим рівнем емпатійності виявляють зацікавленість в інших людях, більш пластичні, емоційні і конструктивніше будують міжособистісні відносини. В той же час як люди з низьким рівнем емпатійності мають труднощі у встановленні контактів, більш інтровертовані і егоцентричні. Також і люди щасливіші є доброзичливіше, оптимістичніше дивляться на навколишній світ і, отже, в міжособистісних відносинах більше проявляють любов і турботу.

Перспективою нашого дослідження є встановлення взаємозв'язку між рівнем емпатії і рівнем щастя, а також експериментальним шляхом виявити вплив емпатії і рівня прояву щастя на міжособистісні відносини старшокласників.

Література:

•1.     Бодалев А.А. Воспиятие и понимание человека человеком. - М.: Просвещение, 1982. - 147с.

•2.     Гаврилова Т. П. Поняття емпатії в зарубіжній психології // Пит. психол. 1975. № 2.

•3.     Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Издательство Московского университета, - 1987, - 174с.

•4.     Жильцова Е.А. Проблема счастья в отечественной философии.// София: рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. - М., 2002. - №4.

•5.     Крысько В.Г. Социальная психология: словарь - справочник. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. - 688с.

•6.     Майерс Д. Социальная психология /пер. с англ./ - Спб.: Питер КОМ, 1998.-688с.

•7.     Майкл А. Психология счастья - СПб.: Питер, 2003. - 272с.

•8.     Межличностноев восприятие в группе / Под ред. Г.М.Андреевой, А.И.Донцовой. М.: Издательство  Московского ун-та, 1981.-295с.

•9.     Медведев А., Медведева И.  Технология счастья. - М.: Изд-во: АСТ, 2007.

•10. Психология межличностного познания / Под ред. А.А.Бодалева. - М.: Педагогика, 1981. - 206с.

•11. Современная психология: справочное руководство /Под.ред. В.Н.Дружинина. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 688с

•12. Татаркевич В. Про счастье и совершенство человека, М.: Прогресс, 1981. - 367с.

•13. Юсупов.И.М. Психология взаимопонимания. Казань: Татарское кн. изд-во, 1991. -192с.

e-mail: Annkas_3004@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>