к.пед.н., Лобачева І.Ф., Грунтковський С.О. МОДЕЛІ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ УСТАНОВ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
к.пед.н., Лобачева І.Ф., Грунтковський С.О.
Вінницький торговельно-економічний інституту КНТЕУ
МОДЕЛІ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ УСТАНОВ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Збройні Сили України (надалі - ЗСУ) виконують одну з найважливіших функцій держави, що полягає у захисті суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки [1].
Для того, щоб виконувати дану функцію, держава повинна забезпечувати органи, установи, організації сфери оборони необхідними коштами. Урядом визначено прогнозні показники видатків із загального фонду державного бюджету на потреби оборони, згідно з якими планується збільшення видатків з 10476 млн. грн. в 2011р. до 33232 млн. грн. в 2025р. - майже в 3 рази за 14 років. Збільшення обсягів фінансування потребує більш детального аналізу і контролю за використанням державних коштів [2, 3 с.20].
Проблемам фінансового аналізу бюджетних установ приділяло увагу багато вітчизняних вчених: А. Поддєрьогін, Ю. Цал-Цалко, М. Білик, К. Ізмайлова, О. Кононенко, Н. Верхоглядова, Н. Шморгун, Т. Боголіб, С. Салига, Н. Нестеренко, О. Яришко В, Є. Ткаченко та інші. Але аналіз коштів установ Міністерства оборони України (надалі - МОУ) детально не розглядався. В бухгалтерському обліку установи Збройних Сил керуються тими ж законами та положеннями, що й інші бюджетні установи, але із-за закритості системи установ Міністерства оборони України та відсутності доступу до внутрішньовідомчих документів, питання щодо окремих аспектів обліку, а тим більше аналізу залишається відкритим.
Перш ніж перейти безпосередньо до аналізу коштів установ МОУ, необхідно зазничити особливості їх фінансування, яке здійснюється за рахунок державного бюджету: загального та спеціального фондів. Установи МОУ можно поділити на 2 категорії:
•1) ті, що не здійснюють господарську діяльність;
•2) ті, що здійснюють господарську діяльність.
В першому випадку, установи МОУ фінансуються в більшій частині за рахунок загального фонду, що включає видатки на оплату праці військовослужбовців, інших працівників ЗСУ (службовців), на оплату послуг, закупівлю матеріалів та ін.. Якщо таким установам передбачено спеціальний фонд, то він буде стосуватись державних цільових програм (наприклад переозброєння, утилізації боєприпасів, реформування). Тому аналіз за спеціальним фондом здійснюється в розрізі порівняння суми надходжень з сумою витрачених коштів за цільовою програмою. В цій категорії установ МОУ основний аналіз стосується загального фонду, який можна представити за допомогою адитивної факторної моделі:
де y - обсяг видатків із загального фонду;
a - видатки на заробітну плату війсковослужбовців та службовців ЗСУ;
b - інші видатки на утримання установи;
с - видатки на підготовку, перепідготовку, та інвестиції на розвиток ЗСУ.
Дані фактори обрані не випадково. Згідно даних офіційних джерел МОУ, структура видатків включає видатки на утримання, на підготовку, перепідготовку та інвестиції на розвиток ЗСУ. Найбільшу частину складають видатки на утримання, а серед них - витрати на оплату праці. Тому для деталізації виділено видатки на заробітну плату [3, с.21].
Установи ЗСУ, що здійснюють господарську діяльність, фінансуються з загального фонду державного бюджету в основному лише за статтею оплата праці. Тому на обсяг видатків із загального фонду впливають лише видатки на заробітну плату війсковослужбовців та службовців ЗСУ.
Кошти, що необхідні для функціонування, утримання установи (ремонту будівель, техніки, устаткування), отримуються із спеціального фонду, що формується від здійснення господарської діяльності.
де y - обсяг видатків із спеціального фонду;
а - фонд заробітної плати працівників, що утримуються за рахунок спеціального фонду;
b - інші видатки.
Для установ МОУ, що здійснюють господарську діяльність, характерний розподіл фонду оплати праці за загальним і спеціальним фондами державного бюджету. З спеціального фонду утримуються працівники за контрактом, що пов'язані лише з здійсненням даної господарської діяльності (наприклад, якщо установою надаються послуги освіти, то такими працівниками є методисти, викладачі та ін.).
Якщо існує необхідність аналізу сум надходження та витрачання коштів, доцільно застосовувати балансовий метод (залишок коштів на кінець періоду дорівнює сумі залишку коштів на початок періоду та обсягу надходжень коштів за вийнятком видатків, здійснених за період):
де Зк - залишок коштів на кінець періоду, що аналізується;
Зп - залишок коштів на початок періоду;
Н - надходження коштів за період (доходи);
В - видатки за період.
Як правило, аналіз здійснюється наприкінці бюджетного року для визначення залишку коштів або можливого недофінансування. Якщо аналізуються кошти загального фонду за певний бюджетний рік - залишку на початок періоду немає, фактор "а" матиме значення "0". Даний фактор застосовується при аналізі спеціального фонду, так як залишок по спеціальному фонду з минулого бюджетного року поновлюється в наступному та відображається в обліку в сумі фінансування на наступний бюджетний рік.
На протязі бюджетного року фінансовими відділами може здійснюватись поточний аналіз. Поточний аналіз спрямований на визначення:
•1) забезпеченості коштами на відповідний місяць згідно з планом асигнувань;
•2) достатньості коштів до кінця бюджетного року, затверджених в кошторисі.
Аналіз, як правило, здійснюється за окремими статтями, видатки по яким змінюються впродовж року. Суми сплат за послуги (що надаються бюджетній установі, або установою - фізичним чи юридичним особам), матеріали, запасні частини тощо, визначені договорами та являються фактично незмінними до кінця бюджетного року. Тому на практиці такий аналіз раціонально застосовувати для прогнозування видатків по фонду оплати праці за допомогою мультиплікативної моделі:
де y - прогнозований розмір фонду заробітної плати;
a - індексація на заробітну плату;
х - поточний розмір фонду заробітної плати.
В вищезапропонованій моделі фактор "х" практично незмінний (розмір оплати праці кожного працівника чітко встановлений законодавством та залежать від посади, категорії службовця, надбавок за напруженість і вислугу років та ін.). Динамічним фактором є коефіцієнт "а", що являє собою множник, на який збільшується розмір мінімальної заробітної плати за період. Кожній установі МОУ щомісяця надсилаються листи з Державної казначейської служби України, де вказано контрольні суми - граничні розміри видатків на оплату праці на місяць (згідно плану асигнувать). Прогнозуючи видатки на оплату праці за вищнаведеною моделлю можна перевірити, чи такі видатки не виходять за рамки граничних, що дає змогу визначити обсяги коштів для виплати можливих надбавок та премій.
Отже, установи МОУ мають специфічні риси в здійсненні діяльності, тому запропоновано декілька різних факторних моделей для дослідження формування та використання коштів загального і спеціального фондів. Виділено основні фактори, що можуть впливати на формування загального та спеціального фондів організацій ЗСУ. Дана методика аналізу є узагальненою, тому при розгляді конкретної установи вимагає більш глибокої деталізації. Результати, можуть бути використані в якості вихідних даних для подальшого аналізу як керівництвом установи, так і вищесотоящими та контролюючими органами.
Література:
•1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N 30. - с. 141.
•2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження прогнозних показників видатків із загального фонду державного бюджету на потреби оборони на період до 2023 року" № 568 від 7 липня 2010 р.
•3. Можаровський В. Біла книга - 2010. Збройні Сили України./ В. Можаровський, Б. Андресюк, А. Дем'яненко, О. Клубань, В. Корендович, М. Куцин, І. Кушнір, М. Малярчук, В Омельянчук, Г. Педченко, О. Стеценко, О. Черепицький // Журнал "Військо України". Центральний друкований орган Міністерства оборони України. - №2, 2011. - 77с.
•4. Яришко О.В. Фінансовий аналіз діяльності бюджетної установи. / О.В. Яришко, Є.Ю. Ткаченко // Вісник Запорізького національного університету. - №1, 2008. - с. 174-180.
