Восьма Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасна наука ХХI століття»
Научные конференции Наукові конференції




к.пед.н., Лобачева І.Ф, Овчарук Н.А. ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

к.пед.н., Лобачева І.Ф, Овчарук Н.А.

ВТЕУ КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

Однією з найважливіших передумов формування ефективно функціонуючих сільськогосподарських підприємств є досконале управління витратами. Основною метою діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах господарювання є отримання максимального прибутку. На суму прибутку крім рівня цін можна впливати шляхом зміни структури витрат на виробництво продукції та її  обсягу.

Нашою метою є дослідження поняття собівартості сільськогосподарського підприємства, розгляд методики її аналізу, а також визначення резервів зниження.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі матеріально - технічні, трудові та інші витрати у зв'язку з підготовкою, організацією, виробництвом та реалізацією продукції.

Аналіз літературних джерел з питань методики аналізу і обліку витрат та калькулювання собівартості продукції в сільському господарстві свідчить про те, що вивченням даної проблеми займалося значне коло науковців, а саме: Л.К. Сук, В.К. Радостовець, Г.І. Гринман, В.Г. Линник, А.П. Михалкевич, В. Ластовецький, Н.В. Тлучкевич, Чернецька О.В. та інші.

Задачами аналізу собівартості продукції є: оцінка обґрунтованості плану по собівартості продукції, витрат виробництва та їх коригування на основі аналізу; встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості; визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Як економічна категорія собівартість [1, с. 12]:

 - є основою для обліку, аналізу та контролю за рівнем витрат на випуск і реалізацію продукції;

 - служить базою ціни товару і її нижньою межею;

В залежності від мети і завдань підрахунку витрат, розрізняють такі види собівартості продукції [2, с. 2]:

- планова - складається на основі планових витрат і планового обсягу виходу продукції;

- нормативна - складається на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу і нормативного обсягу виходу продукції;

- фактична (звітна, історична, первісна, первинна, початкова) - складається на основі фактичних витрат за звітний період і фактичного обсягу виходу продукції;

- технологічна (маржинальна, обмежена) - складається з прямих (змінних) витрат на виробництво продукції;

- виробнича - складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат;

- реалізованої продукції (неповна, зрізана) - складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат;

- повна - складається з виробничої собівартості і операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції;

Кожна з перелічених собівартостей має конкретний економічний зміст і призначення. Проте в сільському господарстві створені такі економічні взаємовідносини, які диктують необхідність визначати окремий вид собівартості продукції, яку можна назвати "ринкова собівартість". Це обумовлено специфікою оцінки головних складових собівартості - оплати праці і матеріальних витрат, оскільки найбільш характерною для сільського господарства є значне виробниче споживання власної продукції [3, с. 21].

Об'єктами аналізу собівартості є такі показники:

 - витрати на одну гривню продукції;

 - виробнича собівартість продукції за калькуляційними статтями та за елементами витрат;

 - собівартість одиниці окремих видів продукції.

Для аналізу собівартості продукції використовують наступні джерела інформації, а саме статистична звітність форма №5-с «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)», форма №1-ПВ «Звіт про працю», форма №2 «Звіт про фінансові результати», дані бізнес -плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного і аналітичного обліку витрат.

Аналіз собівартості сільськогосподарської продукції доцільно розпочати з аналізу загальної суми витрат на виробництво продукції (їх рівень за декілька років, динаміка - абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1% приросту). Зазвичай починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у цілому і за основними елементами.

Потім можна провести аналіз собівартості 1 грн. товарної продукції та аналіз собівартості окремих видів продукції, який дає уявлення про види товарів з найбільшою питомою вагою витрат, найменш рентабельну продукцію, на основі чого приймаються рішення про коригування співвідношення вироблення різних сортів продукції для підвищення ефективності виробництва.

Дуже важливе значення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні і змінні. Взаємозв'язок між обсягом виробництва, витратами та прибутком виражає показник виробничого левериджу. Він показує ступінь чутливості прибутку до зміни обсягів виробництва. Високий операційний леверидж характеризується значно вищим постійними витратами порівняно із змінними в структурі сукупних витрат.

Ефект операційного левериджу визначається відношенням суми маржинального доходу до суми прибутку. Слід зазначити, що зміна питомої ваги змінних витрат в більшій мірі впливає на ефективність виробництва галузі рослинництва, ніж відповідні зміни суми постійних витрат. [4, с.130].

Підприємству вигідніше, якщо на одиницю продукції припадає менша сума постійних витрат, що можливо за досягнення максимуму обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях. Якщо при спаді виробництва продукції змінні витрати скорочуються пропорційно, то сума постійних витрат не змінюється, що призводить до зростання собівартості продукції і зменшення суми прибутку.

На собівартість продукції впливає багато чинників, дію яких можна оцінити за допомогою факторного аналізу витрат виробництва. Використовуючи такий метод елімінування як ланцюгові підстановки, вплив змінних і постійних витрат на сумарний обсяг витрат підприємства представимо у вигляді змішаної моделі:

Z = а + bx,

де Z - сума витрат на виробництво продукції;

а - абсолютна сума постійних витрат;

b - ставка змінних витрат на одиницю продукції;

х - обсяг виробництва продукції.

У практиці аналітичних досліджень витрати на виробництво вивчають за елементами та за калькуляційними статтями. Тому провівши загальний аналіз витрат виробництва, необхідно перейти до дослідження їх структури, а саме проаналізувавши витрати за елементами .

Висновки: Завершальним етапом аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення її показників. Резерви повинні бути узагальнені, взаємопов'язані, визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.

Найбільш прийнятними варіантами зниження собівартості одиниці сільськогосподарської продукції вважаються: збільшення обсягів виробництва продукції при одночасному зниженні виробничих витрат; зростання кількості виробленої продукції при незмінних витратах; зростання виробництва продукції швидшими темпами порівняно із збільшенням витрат на її виробництво. Основними шляхами зниження собівартості сільськогосподарської продукції є:

•     у галузі рослинництва - підвищення урожайності сільськогосподарських культур шляхом впровадження науково обґрунтованих сівозмін, прогресивних систем землеробства, використання високоврожайних сортів та гібридів, раціональної хімізації;

•     розвиток механізації та автоматизації виробництва, застосування нових машин і обладнання, підвищення ефективності використання основних засобів та зростання на цій основі продуктивності праці;

•     зниження матеріаломісткості виробництва продукції шляхом впровадження ресурсо- та енергоощадних технологій;

•     оптимальна концентрація та спеціалізація аграрних підприємств;

•     запровадження наукової організації праці, належного матеріального стимулювання;

•     підвищення якості і скорочення втрат сільськогосподарської продукції.

Література:

1. Тлучкевич Н.В Облік витрат та калькулювання собівартості в сільському господарстві: теорія, методика, практика / Н.В.Тлучкевич // Економічний форум. - 2011. - №1. - С. 11-21.

2. Сук Л. Калькуляція в бухгалтерському обліку / Л.К. Сук, П.Л. Сук // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2003. - №4. - С. 2-4.

3. Сук П.Л. Закриття бухгалтерських рахунків і калькулювання собівартості продукції / П.Л. Сук // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2009. - №72. - С. 18-41.

4. Чернецька О.В. Операційний леверидж як інструмент управління витратами в сільськогосподарських підприємствах / О.В. Чернецька // Інноваційна економіка. - 2010. - № 1. - С. 130-134.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>