XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.п.н. Сабат Н. В. ТЕОРІЯ ГЕНДЕРУ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМОК

К.п.н. Сабат Н. В.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

ТЕОРІЯ ГЕНДЕРУ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМОК

Гендерні дослідження зародилися під впливом феміністського руху другої хвилі (60-ті роки ХХ ст.), який виявив проблему нерівності можливостей за ознакою статі при формальній юридичній рівності статей. Боротьба за соціальну рівність на початку ХХІ ст. полягає, окрім іншого, в тому, щоб можливості людини якомога менше визначались фактором статі. Коли на законодавчому рівні ця проблема була вирішена, виявилось, що фактична нерівність за ознакою статі, проте, збереглась у всіх сферах життя. Саме це й стало причиною появи другої хвилі феміністського руху.

Гендерні дослідження привели до розуміння того, що проблема нерівності набагато глибша, ніж це уявлялось; що вона впирається у відтворення нерівності можливостей. Була переосмислена роль культури, популярних стереотипів, упередженості науки у формуванні уявлень про жіноче й чоловіче, про мужність і жіночність та їх роль у творенні бар'єрів перед жінками і чоловіками. Гендерні дослідження вивчають динаміку змін чоловічих і жіночих ролей у суспільстві і культурі, розробляють перспективну стратегію досягнення фактичної рівності можливостей жінок і чоловіків [4, с. 52].

Гендер - досить складне поняття, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища. У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях:

гендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація рис особистості і моделей поведінки чоловіка та жінки, на відміну від біологічної;

гендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

У всіх цих значеннях гендер вивчається в системі наукових "гендерних досліджень" [2, с. 68].

Гендерні дослідження - напрямок наукової діяльності та її соціальної організації, спрямований на вивчення місця, ролі, активності, волевиявлення й самореалізації чоловіків і жінок у змінних історичних умовах соціального буття певної епохи [4, с. 50].

Результатом гендерних досліджень як окремого наукового напрямку у діяльності широкого кола науковців з різних галузей знань стало створення сучасної гендерної теорії, тобто системи наукових поглядів на відносини й статус жінки й чоловіка, їхнє соціальне життя та життєвий досвід, набуття й реалізацію ними соціально-рольових характеристик і особливостей.

Поняття "гендерні дослідження" часто ототожнюються в науковій практиці з "феміністськими" чи "жіночими" дослідженнями. Нерідко використовують і поняття "дослідження жіночих проблем". Насправді ж об'єкт гендерних досліджень - не жінка, а весь спектр соціальних взаємодій між статями, заснованих на міжстатевій стратифікації соціуму. Центральне місце в сфері гендерних досліджень займає вивчення відмінностей і подібності в соціальній поведінці статей. Предметом гендерного аналізу є обидві статі, їх стосунки між собою, їх взаємозв'язки і взаємодетермінації з соціальними системами різних рівнів. Виходячи з цього, гендерний підхід можна використовувати у вивченні як жіночих, так і чоловічих моделей статевої ідентифікації та самореалізації [4, с. 51-52].

В історії розвитку проблематики статевих психологічних відмінностей виділяється ряд етапів. Наприклад, І. Кон, посилаючись на періодизацію Керол Джеклін, виділяє чотири етапи:

1. Перша чверть ХХ ст. - нечисленні дослідження психологічних особливостей чоловіків і жінок підводяться під рубрику "психологія статі", причому стать часто ототожнюється із сексуальністю.

2. Друга чверть ХХ ст. - ‘‘психологію статі'' змінила "психологія статевих відмінностей", які вже не зводилися до сексуальності, але здебільшого вважались заданими природою.

3. Третя чверть ХХ ст. - цей термін змінюється на м'якший - ‘‘відмінності пов'язані зі статтю". Коло досліджуваних психічних явищ розширилося, а вплив біологічного детермінізму слабшав.

4. Кінець ХХ ст. - початок ХНІ ст. їх стали називати "гендерними відмінностями", які можуть взагалі не мати біологічної основи [Цит. за: 6, с. 3-6].

Сам гендерний підхід за наявності смислової варіативності поняття "гендер" може також включати в себе певні специфічні особливості теоретичного ракурсу, що свідчить про дискусійність і багатоплановість гендерних досліджень, що приводять до неоднозначності рішень. Так, гендерно-чутливий підхід (Гірдман, 1991) концентрує увагу на індивідуальних відмінностях і на відмінності поглядів чоловіків і жінок, при визначенні статусної рівності між ними.

Гендерно-нейтральний підхід наполягає на визнанні рівностей статей при тому, що гендерні відмінності визнаються незначними і не допускають ціннісних визначень.

При гендерно-стереотипізованому підході визнаються відмінності, але заперечується рівність між статями. Жінки і чоловіки повинні культивувати статеві відмінності, причому, в цій системі стосунків жінка завжди повинна потребувати захисту і підтримки з боку чоловіка [5, с. 73-74].

Гендерна педагогіка бере за основу те, що гендерна ідентичність не є одноманітною, жорсткою, однаковою для всіх чоловіків і для всіх жінок у рамках своєї статі. Через це, розробляючи структурно-функціональну модель соціалізації, ми виходили з визнання варіативності, індивідуальності, пластичності гендерних відмінностей.

В сучасних умовах систематизовані дослідження гендеру називають по-різному. Крім усталеної назви, "гендерні дослідження", пропонують й інші - ‘‘гендерознавство'' "гендерологія", "гендергетика". Розкриємо зміст пропонованого [4, с. 60].

Гендерознавство визначається як система знань про соціальний статус жінок і чоловіків, їх взаємовідносини як безпосередньо у процесі самоорганізації та самоуправління власного життя, так і через громадські і державні структури, що зумовлені історично визначеним способом засобів  виробництва та способом виробництва суспільного й індивідуального життя.

Гендерологія як основний предмет наукового вивчення розглядає гендерні відносини. Це нова для Східної Європи міждисциплінарна галузь наукових досліджень.

Гендергетика - термін яким окремі науковці пропонують називати міждисциплінарний напрямок наукового пошуку - гендерні дослідження, який інтегрує часткові науки про людину, що вивчають гендер, виявляє загальні закономірності, тощо, і в рамках якого конструюється апарат для гендерних досліджень [3, с. 67].

Гендерна наука відносно молода, тому й тлумачення самого поняття "гендер" ще й досі є проблематичним. Насамперед гендер виступає як система, що містить:

•1.       систему знань;

•2.       гендерну систему суспільства;

•3.       гендерні практики.

Як система знань гендер є комплексом соціально-філософських, соціологічних, політологічних, психологічних, культурологічних та інших теорій, що аналізують розвиток чоловічої та жіночої ідентичності та суб'єктивності, становище жінки й чоловіка в суспільстві, систему чоловічого домінування, формування нормативних зв'язків "чоловічого" та "жіночого" в певній культурі [4, с. 60].

Гендерна система суспільства - сукупність взаємопов'язаних інститутів та організацій, за допомогою яких соціально, ідеологічно й організаційно будуються взаємини між жінкою і чоловіком, ставлення суспільства до проблем статі, формується реальна статева нерівність або рівність, здійснюються завоювання, реальне утвердження й гарантії прав, свобод та обов'язків жінок та чоловіків, забезпечуються реальні можливості їх самореалізації відповідно до досягнутого рівня гендерної культури.

Гендер як система практики охоплює всі форми практичної діяльності з гендерних перетворень. До них належать практика емансипаціоналізму як входження в середовище чоловічо-домінантної системи, участь обох статей як рівних у прийнятті рішень, у формуванні гендерних стратегій і відповідних до них політик, творенні гендерного права. Така практика розвинулась у національних і міжнародних масштабах [1, с. 37-40].

Отже, триває пошук найточнішої назви предмета, що оптимально відповідала б змістові систематизованих гендерних знань як цілісній навчальній дисципліні. Однак незалежно від назви, котра ще усталюється, теорія гендеру констатувалась як науковий напрямок і навчальна дисципліна і вже сьогодні потребує визначення предмета.

Література:

•1.  Бежан-Волк І. Гендерні дослідження: актуальні проблеми і перспективи розвитку // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 2. - С. 37-40.

•2.  Бендас Т. В. Гендерная психология: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2008. - 431 с.

•3.  Грицяк Н. Формування ґендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. - К.: Вид. НАДУ, 2004. - 384 с.

•4. Кравець В. П. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. - Тернопіль: Джура, 2007. - 416 с.

•5. Мартинов А. Гендерні дослідження в історичній соціології // Соціальна психологія. - 2004. - № 5. - С. 73-78.

•6. Назаренко Г. Гендерні аспекти: сучасний вимір // Психолог. - 2005. - № 9 (березень). - С. 3-6.

 

sabatn69@gmail.com


Комментариев: 2 к “к.п.н. Сабат Н. В. ТЕОРІЯ ГЕНДЕРУ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМОК”

  1. нина:

    супер

  2. нина:

    ця тема дуже цікава тим що в ній розкривається головна тема цьогореферату!


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>