К.п.н. Сабат Н. В.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

ТЕОРІЯ ГЕНДЕРУ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМОК

Гендерні дослідження зародилися під впливом феміністського руху другої хвилі (60-ті роки ХХ ст.), який виявив проблему нерівності можливостей за ознакою статі при формальній юридичній рівності статей. Боротьба за соціальну рівність на початку ХХІ ст. полягає, окрім іншого, в тому, щоб можливості людини якомога менше визначались фактором статі. Коли на законодавчому рівні ця проблема була вирішена, виявилось, що фактична нерівність за ознакою статі, проте, збереглась у всіх сферах життя. Саме це й стало причиною появи другої хвилі феміністського руху.

Гендерні дослідження привели до розуміння того, що проблема нерівності набагато глибша, ніж це уявлялось; що вона впирається у відтворення нерівності можливостей. Була переосмислена роль культури, популярних стереотипів, упередженості науки у формуванні уявлень про жіноче й чоловіче, про мужність і жіночність та їх роль у творенні бар'єрів перед жінками і чоловіками. Гендерні дослідження вивчають динаміку змін чоловічих і жіночих ролей у суспільстві і культурі, розробляють перспективну стратегію досягнення фактичної рівності можливостей жінок і чоловіків [4, с. 52].

Гендер - досить складне поняття, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища. У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях:

гендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація рис особистості і моделей поведінки чоловіка та жінки, на відміну від біологічної;

гендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

У всіх цих значеннях гендер вивчається в системі наукових "гендерних досліджень" [2, с. 68].

Гендерні дослідження - напрямок наукової діяльності та її соціальної організації, спрямований на вивчення місця, ролі, активності, волевиявлення й самореалізації чоловіків і жінок у змінних історичних умовах соціального буття певної епохи [4, с. 50].

Результатом гендерних досліджень як окремого наукового напрямку у діяльності широкого кола науковців з різних галузей знань стало створення сучасної гендерної теорії, тобто системи наукових поглядів на відносини й статус жінки й чоловіка, їхнє соціальне життя та життєвий досвід, набуття й реалізацію ними соціально-рольових характеристик і особливостей.

Поняття "гендерні дослідження" часто ототожнюються в науковій практиці з "феміністськими" чи "жіночими" дослідженнями. Нерідко використовують і поняття "дослідження жіночих проблем". Насправді ж об'єкт гендерних досліджень - не жінка, а весь спектр соціальних взаємодій між статями, заснованих на міжстатевій стратифікації соціуму. Центральне місце в сфері гендерних досліджень займає вивчення відмінностей і подібності в соціальній поведінці статей. Предметом гендерного аналізу є обидві статі, їх стосунки між собою, їх взаємозв'язки і взаємодетермінації з соціальними системами різних рівнів. Виходячи з цього, гендерний підхід можна використовувати у вивченні як жіночих, так і чоловічих моделей статевої ідентифікації та самореалізації [4, с. 51-52].

В історії розвитку проблематики статевих психологічних відмінностей виділяється ряд етапів. Наприклад, І. Кон, посилаючись на періодизацію Керол Джеклін, виділяє чотири етапи:

1. Перша чверть ХХ ст. - нечисленні дослідження психологічних особливостей чоловіків і жінок підводяться під рубрику "психологія статі", причому стать часто ототожнюється із сексуальністю.

2. Друга чверть ХХ ст. - ‘‘психологію статі'' змінила "психологія статевих відмінностей", які вже не зводилися до сексуальності, але здебільшого вважались заданими природою.

3. Третя чверть ХХ ст. - цей термін змінюється на м'якший - ‘‘відмінності пов'язані зі статтю". Коло досліджуваних психічних явищ розширилося, а вплив біологічного детермінізму слабшав.

4. Кінець ХХ ст. - початок ХНІ ст. їх стали називати "гендерними відмінностями", які можуть взагалі не мати біологічної основи [Цит. за: 6, с. 3-6].

Сам гендерний підхід за наявності смислової варіативності поняття "гендер" може також включати в себе певні специфічні особливості теоретичного ракурсу, що свідчить про дискусійність і багатоплановість гендерних досліджень, що приводять до неоднозначності рішень. Так, гендерно-чутливий підхід (Гірдман, 1991) концентрує увагу на індивідуальних відмінностях і на відмінності поглядів чоловіків і жінок, при визначенні статусної рівності між ними.

Гендерно-нейтральний підхід наполягає на визнанні рівностей статей при тому, що гендерні відмінності визнаються незначними і не допускають ціннісних визначень.

При гендерно-стереотипізованому підході визнаються відмінності, але заперечується рівність між статями. Жінки і чоловіки повинні культивувати статеві відмінності, причому, в цій системі стосунків жінка завжди повинна потребувати захисту і підтримки з боку чоловіка [5, с. 73-74].

Гендерна педагогіка бере за основу те, що гендерна ідентичність не є одноманітною, жорсткою, однаковою для всіх чоловіків і для всіх жінок у рамках своєї статі. Через це, розробляючи структурно-функціональну модель соціалізації, ми виходили з визнання варіативності, індивідуальності, пластичності гендерних відмінностей.

В сучасних умовах систематизовані дослідження гендеру називають по-різному. Крім усталеної назви, "гендерні дослідження", пропонують й інші - ‘‘гендерознавство'' "гендерологія", "гендергетика". Розкриємо зміст пропонованого [4, с. 60].

Гендерознавство визначається як система знань про соціальний статус жінок і чоловіків, їх взаємовідносини як безпосередньо у процесі самоорганізації та самоуправління власного життя, так і через громадські і державні структури, що зумовлені історично визначеним способом засобів  виробництва та способом виробництва суспільного й індивідуального життя.

Гендерологія як основний предмет наукового вивчення розглядає гендерні відносини. Це нова для Східної Європи міждисциплінарна галузь наукових досліджень.

Гендергетика - термін яким окремі науковці пропонують називати міждисциплінарний напрямок наукового пошуку - гендерні дослідження, який інтегрує часткові науки про людину, що вивчають гендер, виявляє загальні закономірності, тощо, і в рамках якого конструюється апарат для гендерних досліджень [3, с. 67].

Гендерна наука відносно молода, тому й тлумачення самого поняття "гендер" ще й досі є проблематичним. Насамперед гендер виступає як система, що містить:

•1.       систему знань;

•2.       гендерну систему суспільства;

•3.       гендерні практики.

Як система знань гендер є комплексом соціально-філософських, соціологічних, політологічних, психологічних, культурологічних та інших теорій, що аналізують розвиток чоловічої та жіночої ідентичності та суб'єктивності, становище жінки й чоловіка в суспільстві, систему чоловічого домінування, формування нормативних зв'язків "чоловічого" та "жіночого" в певній культурі [4, с. 60].

Гендерна система суспільства - сукупність взаємопов'язаних інститутів та організацій, за допомогою яких соціально, ідеологічно й організаційно будуються взаємини між жінкою і чоловіком, ставлення суспільства до проблем статі, формується реальна статева нерівність або рівність, здійснюються завоювання, реальне утвердження й гарантії прав, свобод та обов'язків жінок та чоловіків, забезпечуються реальні можливості їх самореалізації відповідно до досягнутого рівня гендерної культури.

Гендер як система практики охоплює всі форми практичної діяльності з гендерних перетворень. До них належать практика емансипаціоналізму як входження в середовище чоловічо-домінантної системи, участь обох статей як рівних у прийнятті рішень, у формуванні гендерних стратегій і відповідних до них політик, творенні гендерного права. Така практика розвинулась у національних і міжнародних масштабах [1, с. 37-40].

Отже, триває пошук найточнішої назви предмета, що оптимально відповідала б змістові систематизованих гендерних знань як цілісній навчальній дисципліні. Однак незалежно від назви, котра ще усталюється, теорія гендеру констатувалась як науковий напрямок і навчальна дисципліна і вже сьогодні потребує визначення предмета.

Література:

•1.  Бежан-Волк І. Гендерні дослідження: актуальні проблеми і перспективи розвитку // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 2. - С. 37-40.

•2.  Бендас Т. В. Гендерная психология: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2008. - 431 с.

•3.  Грицяк Н. Формування ґендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. - К.: Вид. НАДУ, 2004. - 384 с.

•4. Кравець В. П. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. - Тернопіль: Джура, 2007. - 416 с.

•5. Мартинов А. Гендерні дослідження в історичній соціології // Соціальна психологія. - 2004. - № 5. - С. 73-78.

•6. Назаренко Г. Гендерні аспекти: сучасний вимір // Психолог. - 2005. - № 9 (березень). - С. 3-6.

sabatn69@gmail.com

Комментариев: 2 к “к.п.н. Сабат Н. В. ТЕОРІЯ ГЕНДЕРУ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМОК”

1. нина: 18 сентября 2012 в 17:55 супер

2. нина: 18 сентября 2012 в 18:00 ця тема дуже цікава тим що в ній розкривається головна тема цьогореферату!

Залиште коментар!