XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.п.н., Зеленська Л.Д. ЗМІСТ ТА НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЧЕНИМИ РАДАМИ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ XIX СТОЛІТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ

к.п.н., Зеленська Л.Д.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

ЗМІСТ ТА НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЧЕНИМИ РАДАМИ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ XIX СТОЛІТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ

У процесі наукового пошуку встановлено, що з урахуванням суспільно-політичних, економічних та педагогічних детермінант, учені ради університетів України XIX ст. непохитно утримували за собою статус «вищої інстанції» з розгляду навчальних справ, що розподілялися за такими напрямами: організація навчального процесу в університеті, комплектування його кадрового складу, укладання правил внутрішнього розпорядку й забезпечення контролю за їх дотриманням. Університетськими статутами, міністерськими розпорядженнями й постановами регламентувалася лише частина самостійності загальноуніверситетських колегіальних органів у їх розв'язанні.

Вивчення історико-педагогічних джерел [1; 2; 3] дозволяє констатувати, що з метою забезпечення належного протікання навчально-виховного процесу в університетах України XIX ст. на засіданнях учених рад підлягали розгляду справи, пов'язані з установленням порядку викладання предметів на факультетах та розподілом годин на їх вивчення; компонуванням загального розкладу навчальних занять; визначенням норм тижневого навантаження для викладачів; перерозподілом предметів на обов'язкові й необов'язкові для вивчення студентами; удосконаленням способів викладання (запровадження практичних занять, організація юридичної, педагогічної, медичної практики, облаштування навчально-допоміжних установ тощо); пошуком дієвих засобів залучення студентів до систематичного відвідування лекцій, серед яких мали місце як примусові (стягнення, утримання під вартою, перебування в карцері), так і педагогічні (недопущення до складання іспитів під час переходу на наступний курс, уведення єдиних правил викладання на всіх факультетах); установленням способів контролю за успішністю студентів; поділом факультетів на відділення, об'єднанням і роз'єднанням кафедр тощо.

Найбільш продуктивно вчені ради університетів України за визначеним напрямом працювали в період дії статуту 1863 року, що характеризувався значним розширенням університетської автономії й колегіального самоврядування. Натомість, із прийняттям статуту 1884 року простежується відсторонення професорських колегій від їх розв'язання, зумовлене перетворенням останніх у «координуючу інстанцію» у зносинах факультетів з попечителем та міністром.

Результати наукового пошуку засвідчили, що опікуючись питаннями комплектування кадрового складу університету як першооснови його життєздатності, вчені ради вдавалися до пошуку й використання найбільш дієвих способів заміщення вакантних посад у межах делегованого їм права на самопоповнення професорської корпорації за умов дії виборчої системи. Серед них першорядну роль відігравали: запрошення кандидатів на підставі рекомендацій відомих як вітчизняних, так й іноземних учених; оголошення конкурсу; залучення до викладацької діяльності в університеті найбільш здібних учителів гімназій; підготовка до професури власних випускників; заміщення вакантних посад особами, що вислужили 25-річний термін по навчальному відомстві тощо. Критеріями для обрання вченою радою кандидатів на викладацькі вакансії слугували: наявність відповідного наукового ступеня тієї галузі знань, до якої належала кафедра, ґрунтовність наукових праць, викладацькі здібності, моральність; на адміністративні посади - «справжній» авторитет серед членів професорської корпорації, здатність вирішувати навчальні й господарські проблеми, усвідомлення значення й ролі університету для розвитку суспільства, незалежність поглядів у питаннях, що торкалися честі й гідності навчального закладу.

Водночас, обмеження виборчого права вчених рад шляхом запровадження системи міністерських призначень на вакантні посади, набуття попечителями навчальних округів права опікуватися питаннями щодо викладацьких здібностей, старанності й моральності професорсько-викладацького складу, переміщення центру ваги у розв'язанні кадрових питань з ученої ради до факультетів, що мали місце в умовах дії статутів 1833, 1835, 1842, 1884  р.р., дають підстави розглядати діяльність учених рад за визначеним напрямом і в негативному вимірі, що характеризується проявом формалізму в процедурі проведення виборів на заміщення вакантних посад, зняттям відповідальності за проведення університетської кадрової політики, бездіяльністю стосовно тих викладачів, які відмовлялися жертвувати наукою заради кар'єри й були безпідставно звільнені міністерством із займаних посад.

У процесі дослідження виявлено, що серед напрямів реалізації навчальної функції вчених рад університетів України досліджуваного періоду чільне місце посідали й питання унормування внутрішнього розпорядку в університеті на підставі приписів статутів 1804 та 1863 р.р. З огляду на це вчені ради виступали безпосередніми укладачами правил для студентів, як-от: а) про обов'язки студентів і дотримання ними належного порядку; б) про стягнення, яким підлягають студенти; в) про зарахування в студенти університету й допущення сторонніх осіб до слухання лекцій; г) про перехід з одного університету до іншого й з одного факультету на інший; д) про виключення з університету тощо. Контроль за їх виконанням учені ради покладали на обраних зі свого складу інспектора або проректора, повноваження яких також регламентувалися спеціально укладеними правилами.

Окрім цього, вчені ради брали активну участь в обговоренні законопроектів щодо забезпечення внутрішньої дисципліни в університетах, ініціаторами яких виступало Міністерство народної освіти (про введення заборони вступати студентам до шлюбу, доцільність відкриття гуртожитків, запровадження форменого одягу, недопущення студентських виступів, дотримання правил пристойної поведінки в аудиторіях тощо). Показово, що ради Харківського, Київського та Новоросійського університетів, як правило, пропонували різні підходи до розв'язання порушуваних проблем, а для ґрунтовного їх вивчення й підготовки вмотивованих відповідей практикували створення спеціальних комісій.

Проте, посилення студентських виступів наприкінці 70-х - початку 80-х років, що послугувало приводом для звинувачень учених рад у неспроможності розв'язання студентських питань, призвело до суттєвого скорочення їх повноважень за цим напрямом. З цього часу розроблені міністерством правила забезпечення внутрішнього розпорядку в університеті спрямовувалися до вчених рад переважно для висловлення «зауважень і побажань» або безпосереднього керівництва ними.

Таким чином, проведене дослідження дає підстави для висновку, що продуктивність роботи вчених рад університетів України XIX ст. за визначеними напрямами перебувала у прямій залежності від розуміння урядовими структурами суті університетської автономії, встановлення її меж з боку держави, а також рівня сформованості корпоративної культури членів професорських колегій.

Література:

•1. Багалей Д.И. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования: 1805-1905 гг. / Д.И. Багалей, В.П. Бузескул, Н.Ф. Сумцов. - Х. : Тип. Ун-та. 1906. - 329 с.

•2. Владимирский-Буданов М.Ф. История Императорского университета Св. Владимира. Т1. / М.Ф. Владимирский-Буданов. - К. : Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. - 674 с.

•3.  Маркевич А.И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета. Истоприческая записка екстра-ординарного професора А.И. Маркевича и академические списки / А.И. Маркевич. - Одесса : Эконом. тип., 1890. - 734 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>