XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кравченко Н. В., канд. філософ. наук, Довбиш В. А. ОСОБЛИВОСТІ СТАТУСУ ВІТЧИЗНЯНОГО ОМБУДСМАНА

Кравченко Н. В.

головний спеціаліст Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації

кандидат філософських наук,  доцент Довбиш В. А.

Вінницький національний технічний університет    

ОСОБЛИВОСТІ СТАТУСУ ВІТЧИЗНЯНОГО ОМБУДСМАНА

Аналіз правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини показує, що вітчизняний законодавець широко врахував світовий досвід у галузі парламентського захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Вітчизняний інститут омбудсмана виступає глибоко демократичним інструментом захисту прав і свобод громадян України, громадян іноземних держав та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, незалежно від їх віку, статі, походження, віросповідання та інших чинників.

Важливо підкреслити, що діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини базується на глибоко гуманістичних законодавчо закріплених принципах: принципі виборності, принципі незалежності, принципі недоторканності, принципі відкритості, принципі несумісності, принцип політичної неупередженості.

Вивчення правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини свідчить, що в Україні діє сильна модель інституту омбудсмана. Він бере участь у чітко окресленому широкому колі суспільних відносин, які виникають між людиною, з одного боку, та органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, - з іншого. Водночас звертає на себе увагу той факт, що український законодавець значно розширив компетенцію інституту Уповноваженого, включивши до його компетенції розгляд звернень на неправомірну діяльність (дії, бездіяльність, рішення) органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. 

Аналіз практики діяльності вітчизняного омбудсмана свідчить, що його недоцільно розглядати лише і виключно як інститут парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Він є важливим і незалежним інститутом всієї системи захисту конституційних прав і свобод людини в Україні.

Однак, наразі є  необхідним внесення змін і доповнень до розділу ІІ Конституції України шляхом включення до нього норм, які сприяли б посиленню статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини як важливої конституційно-правової інституції гарантій захисту всіх конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це дозволило б підняти на значно вищий щабель роль і значення цього інституту вітчизняної держави.

На нашу думку, необхідно було б розширити роль та значення щорічних та спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, оскільки питання та проблеми, висвітлені та проаналізовані в них, є досить актуальними, однак не рідко залишаються не вирішеними. Це сприятиме підвищенню відповідальності за порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина різними органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особи, посадовими особами підприємств, установ та організацій різних форм власності.

Також, вважаємо за доцільне, внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» з метою посилення обов'язковості рішень вітчизняного омбудсмана та гарантії їх виконання всіма органами держави, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.

Поділяємо точку зору окремих теоретиків про необхідність наділити учасників омбудманівського провадження правами та обов'язками, які були б близькими до прав і обов'язків учасників судового розслідування, а самого Уповноваженого з прав людини - правом, у разі необхідності, на звернення з заявою щодо відновлення порушених конституційних прав людини і громадянина до міжнародних правозахисних організацій [1].  

Інститут Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини має значний потенціал у справі захисту й охорони конституційних прав i свобод людини та громадянина, а його функціонування є суттєвою державною гарантією забезпечення дотримання конституційних прав i свобод людини посадовими i службовими особами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, установ та організацій різних видів i форм власності.

Сподіваємось, що в майбутньому вітчизняний законодавець зможе виправити вказані та деякі інші прогалини в правовому регулюванні статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини шляхом внесення змін і доповнень до Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», можливо навіть в ході проведення наступного етапу конституційної реформи, оскільки без перебільшення можна сказати, що інституція омбудсмана є не лише бажаним, а й необхідним елементом становлення демократичної вітчизняної системи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, одним з ключових інструментів в процесі формування в Україні демократичної правової держави.

Література:

1. Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповно-важеного Верховної Ради з прав людини // Право України. - 2000. - № 1.- С. 47.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>