XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Крайник С.С. ДЕЯКІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Крайник Світлана Сергіївна,

студентка 4 курсу 27 групи Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

ДЕЯКІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Згідно Додатку до Рекомендації R (84) 5 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на удосконалення судової системи від 28 лютого 1984 року, до таких принципів належать наступні дев'ять:

Принцип 1 складається з низки положень: 1. Судочинство як правило повинно складатися не більш ніж із двох судових засідань: перше засідання може бути попереднім слуханням підготовчого характеру, а в ході другого засідання можуть надаватися докази, заслуховуватися доводи сторін і, якщо можливо, прийматися рішення. Суд повинен вжити заходи для того, щоб усі дії, необхідні для проведення другого засідання, були вчинені
своєчасно і щоб, в принципі, не допускати затримок. 2. Щодо будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона,  отримавши судове повідомлення,  не буде вживати  процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом. У залежності від обставин до таких санкцій можуть належати позбавлення  права на процесуальні дії, рішення про відшкодування шкоди та покриття витрат, накладення штрафу і залишення заяви без розгляду. 3. Суд повинен мати можливість викликати свідків, а при їх неявці без поважних причин на таких свідків повинні накладатися відповідні санкції (у виді штрафів, відшкодування шкоди  тощо).  4. Якщо експерт, призначений судом, не надасть свій доклад або без поважних причин  затримає  його  представлення,  проти нього повинні застосовуватися відповідні санкції (зменшення розміру гонорару, прийнятті дисциплінарних заходів судом тощо.

Принцип 2: 1. Коли сторона  заявляє  явно необґрунтований позов, суд повинен мати повноваження приймати рішення по справі на основі спрощеної процедури і, якщо це  необхідно,  накладати на цю сторону штраф або ж виносити  рішення про стягненні збитків другій стороні. 2. Коли сторона в ході судового розгляду веде себе недобросовісно  и  явно  порушує процедуру з очевидною метою затягнути розгляд, суд повинен мати повноваженням або негайно прийняти  рішення  по  суті,  або  застосувати  такі санкції, як,  наприклад, штраф, чи зобов'язати відшкодувати збитки чи позбавити права на процесуальні дії;  в особливих випадках він повинен стягнути с адвоката судові витрати.

Принцип 3. Суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання,  а  якщо можливо, протягом усього розгляду відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи  при цьому права сторін, у тому числі и їх право на неупередженість.

Принцип 4. Суд як суд першої інстанції, повинен мати повноваження приймати рішення з урахуванням характеру справи, проведення письмового або усного судочинства, чи їх об'єднання, за винятком випадків, що однозначно передбачені законом.

Принцип 5. За винятком випадків, коли закон передбачає інше, позови сторін, позовна давність чи заперечення по справі та їх пояснення  повинні представляться на максимально ранній стадії провадження і до закінчення його попереднього етапу.

Принцип 6. Рішення повинно виноситися на заключному  засіданні  суду чи  в  максимально  короткі  строки після його закінчення. Рішення повинно бути максимально коротким. У ньому може міститися посилання на будь-яку норму права, однак у ньому повинні бути вирішені усі питання, пов'язані зі скаргами сторін.

  Принцип 7.  Повинні вживатися заходи для того, щоб перешкодити
зловживанню заходами правового захисту після прийняття судового
рішення.

Принцип 8: 1. Крім того, повинні бути надані конкретні правила
чи звід правил, що прискорюють вирішення спору: a) у випадках, що не терплять зволікань; b) у випадках, пов'язаних з правом, що не оспорюється, заздалегідь оціненими збитками, а також у випадках,  пов'язаних з  позовами  на невеликі суми тощо.

2. З цією метою можна було б використати одну чи декілька заходів: спрощені методи початку розгляду; проведення виключно письмового чи усного судочинства, в залежності від обставин; здійснення провадження без перерв або лише з невеликими перервами; більш гнучкі правила дачі пояснень тощо.

Ці конкретні правила можуть, в залежності від обставин, бути обов'язковими, застосовуватися при проханні будь-якої зі сторін або за згодою усіх сторін.

Принцип 9.  Судові органи  повинні  мати  в  своєму  розпорядженні  найбільш сучасні технічні засоби для того, щоб вони могли
відправляти правосуддя  найбільш  ефективним чином, зокрема, шляхом  полегшення  доступу до різних джерел права, а також прискоренням відправлення правосуддя.

Згідно Додатку до Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14 травня 1981 року, до таких принципів належать, зокрема, наступні: А. Інформування громадськості (про місце знаходження, компетенцію судів тощо). В. Спрощення (де це слушно) процедури. С. Прискорення розгляду тощо (наприклад, якщо судові витрати перешкоджають здійсненню правосуддя - їх слід зменшити чи скасувати). Наголошується також на необхідності незалежності та неупередженості судових органів.

Зазначені питання принципів також частково відображені в інших міжнародних актах.  Зокрема, у статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначено, що всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право при визначенні його права та обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Також Резолюція (78) 8 Комітету міністрів про юридичну допомогу та консультації врахувала, що право на доступ до правосуддя і справедливого розгляду, гарантоване статтею 6 Європейської конвенції з прав людини є однією з основних ознак будь-якого демократичного суспільства. У цій резолюції з-поміж іншого зазначено, що ніхто не повинен бути позбавлений в силу економічних перешкод захищати свої права у будь-яких судах (пункт 1 Додатку до резолюції); юридична допомога повинна охоплювати усі витрати, зокрема  гонорари адвокатів,  мито,  витрати на експертизу,  росходи свідків та на переклад (пункт 3 Додатку до резолюції),  система юридичної допомоги повинна передбачати можливість перегляду рішення про відмову в наданні юридичної допомоги (пункт 7 Додатку до резолюції). Відповідальність за фінансування юридичної допомоги в окремих випадках повинна бути покладена на державу (пункт 8 Додатку до резолюції). Відповідно до статті 47 Хартії основних прав ЄС (право на ефективний судовий захист і справедливий судовий розгляд): «Кожен, чиї права та свободи, гарантовані законами Союзу, порушуються, має право на ефективний захист у судовому органі відповідно до визначених у цій статті умов. Кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом...».

Отже, вітчизняні та зарубіжні юристи повинні враховувати зазначені вище принципи судочинства у своїй діяльності. Важливість цих принципів, на мою думку, насамперед у тому, що вони сприяють, насамперед, дієвості, успішному застосуванню цивільного та цивільно-процесуального законодавства, належному доступу до правосуддя.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>