XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Круглова А. Є. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ДІТЕЙ – СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Студентка Національного Університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», факультету підготовки кадрів для Державної пенітенціарної служби України, Круглова Анна Євгеніївна

м. Харків

НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ДІТЕЙ - СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Однією з найвищою соціальною цінністю держави є соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Конституцією України на державу покладається обов'язок утримання та виховання таких дітей. За роки незалежності в Україні розроблено цілий ряд законодавчих актів щодо забезпечення захисту прав дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон), який набув чинності 13 січня 2005 року і є складовою законодавства про охорону дитинства.

         Відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського  піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей. [1]

Цивільним кодексом України, зокрема статтями 14, 25, 31, 32, 34, 35, 48, 295, 446, 447, 452 регламентуються питання щодо обсягу дієздатності та відповідальності неповнолітніх, увага приділяється правам дитини при спадкуванні, особливо, коли йде мова про обов'язкову частку спадщини (стаття 1241 ЦКУ).

На увагу заслуговують норми Сімейного кодексу України щодо прав дитини, які надаються в таблиці (Додаток 1) "Перелік прав дітей, встановлених Сімейним кодексом України" [2].

Але саме аналіз статей Сімейного кодексу показав невідповідність деяких його статей положенням Конвенції про права дитини, що можна переглянути по таблиці:

1) При усиновленні можливо змінити відомості про ім'я, прізвище, місце та час народження дитини, що покликано захищати таємницю усиновлення (Сімейний кодекс України)     Не відповідає вимогам Конвенції ООН про права дитини; ст.8 (збереження індивідуальності)

2) Фінансова підтримка сімей-опікунів не задовольняє мінімальних потреб на утримання дитини, носить символічний характер    Стаття 18 (допомога опікунам у вихованні дитини)

3) Юридично визначено право прямого звернення дитини за необхідним захистом (служба у справах неповнолітніх, органи опіки та піклування, прокуратура) з привожу жорсткого, недбалого ставлення збоку опікунів, усиновителів та біологічних батьків до державних органів є декларативним і не має реального механізму запровадження          Стаття 12 (можливість дитини бути вислуханою)

4) Пріоритетність сімейного влаштування дітей, від яких відмовилися в пологових будинках, порушується забороною усиновляти таку дитину протягом 2-х місяців. Законодавство захищає права біологічних матерів, не враховуючи право дитини на отримання повноцінного сімейного виховання (Сімейний кодекс України)  Преамбула Конвенції (необхідність забезпечення сімейного виховання)

Важливим, на мою думку, є положення Житлового кодексу України про те, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї  понад шість місяців у випадках:

-        поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування у цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальник, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишились проживати інші члени сім'ї. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилось, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікунів чи піклувальників, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітньому навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формувань (ч.3 ст.31 ЖКУ). [3]

Цілий ряд статей щодо прав дітей передбачає і Кодекс законів про працю України, зокрема: ст. 21, 51, 188, 191-199.[4]

Адміністративним та кримінальним правом України передбачені особливості відповідальності неповнолітніх.

Предметом даного дослідження є аналіз законодавства України щодо захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Держава в останнє десятиліття прийняла цілий ряд важливих законодавчих актів щодо цієї категорії дітей.

Акти Верховної Ради України:

·   Сімейний кодекс України від 10.01.2002, № 2947-III;

·   Цивільний Кодекс України вiд 16.01.2003  № 435-IV;

·   Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV;

·   Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» вiд 21.11.1992 № 2811-XII;

·   Закон України «Про органи і служби усправах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 № 20/95-ВР;

·   Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III;

·   Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» від 21.06.2001 № 2558-III;

·   Закон України «Про забезпечення організаційноправових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005№2342-IV; ·   Закон України «Про попередження насильства в сім'ї»  від 15.11.2001

№ 2789-ІІІ;

·   Закон України «Про громадянство України» вiд 18.01.2001 № 2235-III;

·   Закон України «Про соціальні послуги» вiд 19.06.2003  № 966-IV;

·   Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» вiд 02.06.2005  № 2623-IV;

·   Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» вiд 04.09.2008  № 375-VI;

·   Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» від05.03.2009 № 1065-VI;

·  Закон України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 № 3739- VI.

Укази Президента України:

 ·   від 11.07.2005 № 1086/2005 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей»;

·   від 04.05.2007 № 376/2007 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей»;

·   від 05.05.2008 № 411/2008 «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей»;

·   від 27.11.2008  № 1088/2008 «Про День усиновлення»;

·   від 16.12.2011 № 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні».

 

 Акти Кабінету міністрів України:

Постанови КМУ:

 ·   вiд 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»;

·   вiд 18.08.1994 № 565 «Про порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійних навчально-виховних закладів безкоштовним харчуванням і стипендією»;

·   вiд 09.06.1997  № 565 «Про Типове положення про притулок для дітей»;

·   вiд 03.08.2000 № 1200 «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства»;

·   вiд 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»;

·  вiд 26.04.2002 № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю»;

· вiд 26.04.2002 № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»;

· вiд 26.09.2002 № 1432 «Про затвердження Порядку повернення дітей-іноземців до місць їх постійного проживання»;

· вiд 23.04.2003 № 569 «Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України»;

· вiд 28.01.2004  № 87 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей»;

· вiд 25.08.2005 № 823 «Про затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку»;

·   вiд 08.09.2005 № 877 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями»;

·  вiд 08.09.2005 № 878 «Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

·  вiд 27.12.2005 № 1291 «Про затвердження Типового положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко)»;

·   вiд 22.02.2006 № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме»;

·   від 15.03.2006 № 310 «Про затвердження Типового положення про СОС-дитяче містечко»;

·   вiд 10.07.2006 № 952 «Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей»;

·   від 31.01.2007 № 81 «Про затвердження Порядку  призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних  послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною»;

·   вiд 30.08.2007 № 1068 «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей»;

·   вiд 17.10.2007 № 1242 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

·  від 05.03.2008 № 146 «Деякі питання надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування»;

·   від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»;

·   від 08.10.2008 № 905 «Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»;

·   від 29.12.2009 № 1421 «Про затвердження Типового положення про центр захисту дітей «Наші діти».

 Розпорядження КМУ:

 · вiд 16.06.2003 № 364-р «Про затвердження Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей»;

·   вiд 11.05.2006  № 263-р «Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

·   вiд 22.04.2006 № 229-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006 - 2016 роки»;

·   вiд 21.10.2009 № 1263-р «Про затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року»;

·   від 13.04.11 № 330-р «Про затвердження плану заходів з виконання у 2011 році Загальнодержавної програми «Національний план дій  щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».

 

 Накази Міністерства Соціальної Політики , зареєстровані в Міністерстві Юстиції:

 ·   від 17.11.2011 № 445 «Про порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ», зареєстрований в Мін'юсті  06.12.2011  № 1406/20144.

 

 Міжнародні документи:

 ·   Конвенція ООН про права дитини (ратифіковано Постановою ВР N 789-XII  від 27.02.1991)

·   Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці N 182 (ратифіковано Законом України N 2022-III від 05.10.2000)

·   Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (ратифіковано Законом України N 716-IV від 03.04.2003)

·   Конвенція про контакт з дітьми (ратифіковано Законом України  N 166-V від 20.09.2006)

·   Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (ратифіковано Законом України N 136-V від 14.09.2006)

·   Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (ратифіковано Законом України   N 135-VI від 06.03.2008)

·   Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (дата приєднання України: 11.01.2006, Закон N 3303-VI від 11.01.2006)

·   Європейська конвенція про здійснення прав дітей (ратифіковано Законом України N 69-V від 03.08.2006)

·   Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання  (дата приєднання України: 14.09.2006, Закон N 135-V від 14.09.2006)

·   Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом (ратифіковано Законом України N 862-VI від 14.01.2009)

·   Конвенція про кіберзлочинність (ратифіковано Законом України N 2824-IV  від 07.09.2005)

·   Конвенція Радим Європи про заходи щодо протидію торгівлі людьми (ратифіковано Законом України N 2530-VI  від 21.09.2010)

·   Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута) (ратифіковано Законом України N 3017-VI  від 15.02.2011)

·   Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення

·   Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення. [5]

Ставлення суспільства до своїх дітей відображає загальний рівень захисту та поваги прав людини. Якщо держава піклується про своє майбутнє покоління, вона повинна забезпечити повагу їх гідності, створити належні умови для всебічного розкриття їх здібностей, закладання основи для їх повноцінного та плідного життя.

 

ДОДАТОК 1      

Перелік ПРАВ дітей,

встановлених Сімейним кодексом України

Норма Сімейного кодексу, в якій закріплено право Назва прав, які має кожна дитина в Україні
п.1.2. ст. 4 - особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї;

- сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку

п.2 ст.23 - за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам
п.3 ст. 41 - шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружити або народження дитин у осіб, зазначених п. 1,2,4 ч. 1 ст. 41, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його чи йому було надано право на шлюб
п.7 ст.7 - дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини , іншими міжнародно-правовим актами, визнаними в Україні
п.10 ст.7 - кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист
п.2 ст. 14 - якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника
ст.. 16 - якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини, з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надати йому допомогу у здійсненні ним батьківських обов'язків
п.1 ст. 18 - кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу
п.3 ст. 19 - звернення за захистом до органів опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду
ст.. 42 - дитина має рівні права відносно батьків, незалежно від того, перебували вони у шлюбі чи ні
п. 2 ст. 148 - у разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла 7 років змінюється за її згодою
п.3 ст. 148 - у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою двох батьків та за згодою дитини, яка досягла 7 років
п.1 ст. 150 - батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей
п.6 ст. 150 - забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

- забороняються фізичні покарання дитини батьками

п.2 ст. 155 - батьківські права не можуть здійснюватися в супереч інтересам дитини;

- неповнолітні батьки, які досягли 14 років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини

п.3 ст. 156 - неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну судову допомогу
п.3 ст. 160 - якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою
ст..165 - дитина, досягши 14 років, має право на звернення до суду про позбавлення батьківських прав своїх батьків
п.1, 2 ст. 171 - дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що  стосуються її особисто, а також питань сім'ї
ст..180 - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадку навчання на денній формі - до 20 років
п.1 ст. 209 - дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі може бути усиновлена після досягнення нею 2-місячного віку
п.2 ст. 226 - дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в т.ч. і від неї самої, факту її усиновлення. Після досягнення нею 14 років має право на одержання інформації щодо її усиновлення
ст.. 247 - дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника. Вставлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також відшкодування шкоди у зв'язку зі втратою годувальника
ст.. 248 - дитина, яка залишилась без піклування батьків і проживає в дитячому закладі або закладі охорони здоров'я має право на пільги, встановлені при працевлаштуванні після закінчення строку перебування у зазначеному закладі
ст..253 - право дитини у сім'ю патронажного вихователя здійснюється за згодою дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити
п.1 ст. 256 - договір про патронат припиняється у разі відмови від нього дитини, яка досягла 14 років
п.1 ст. 183 - за усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею 18 років

Література:

•1.     Конституція України //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, C-141

•2.     Сімейний кодекс України//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, C-135

•3.     Житловий кодекс Української РСР N 5464-X від 30 червня 1983 року редакція від 22.03.2012 року

•4.     Кодекс законів про працю України із змінами від 17.05.2012//Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, C-375

•5.     Офіційний сайт Верховної Ради України - http://portal.rada.gov.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>