к.т.н., Моргунова Т.І., Обухова Л.А. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК: НА ЩО ЧЕКАТИ БІЗНЕСУ
к.т.н., доц., Моргунова Т.І., Обухова Л.А.
Херсонський Національний Технічний Університет
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК: НА ЩО ЧЕКАТИ БІЗНЕСУ
Податок на прибуток підприємств -сума від прибутку підприємства, яка має бути сплачена до Державного бюджету України за звітний період.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".[1]
Податок на прибуток підприємств останнім часом нерідко перебуває у центрі уваги українського уряду та бізнесу. Будучи за своєю природою потужним фіскальним інструментом для стимулювання інвестицій та економічного розвитку, у наших реаліях він перетворився на поле для маніпуляції громадською думкою. Базова ставка податку на прибуток розміром 25%, яка діяла в Україні до 1 квітня 2011 року, робила відчутне податкове навантаження. І все ж, такий показник не можна кваліфікувати як один з найвищих у світі. Навпаки, у більшості країн світу податок на прибуток корпорацій коливається в межах 20-30%. Щоправда, останнім часом чітко спостерігається тенденція до зниження базової ставки. Так, на початку 2000-х років у ЄС середній розмір податку на прибуток становив у середньому 30-40%. А вже наприкінці 2000-х років впав до 25%. Особливо активну роль у зменшенні оподаткування прибутку підприємств відіграли ініціативи країн Центральної та Східної Європи. Така політика пояснювалась бажанням зацікавити великі корпорації світу вкладати свої інвестиції в держави колишнього «соціалістичного табору». Українська влада вирішила йти у фарватері світових фіскальних тенденцій. Було обрано шлях поступового зменшення ставки податку на прибуток. Зокрема з 1 квітня 2011 р. ставка податку на прибуток становить 23%, з 1 січня 2012 р. - 21%, з 1 січня 2013 р. - 19%, з січня 2014 р. - 16%.
Крім того, деякі підприємства цього року отримали першоквітневий подарунок у вигляді нульової ставки податку на прибуток. Нульова ставка вводиться майже на п'ять років - з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. Вона поширюватиметься на підприємства, створені після 1 квітня 2011 р. за винятком тих, які виникнуть шляхом реорганізації, приватизації, корпоратизації. Діючі підприємства, щорічний обсяг доходів яких за останні три роки не перевищував 3 млн грн, а кількість працівників - 20 осіб, теж можуть скористатись нульовою ставкою оподаткування. Ця ж умова поширюватиметься на колишніх платників єдиного податку, якщо обсяг їхньої виручки останнього року був не більшим 1 млн грн, а кількість співробітників - менше 50 осіб. Цікаво, що офіційна зарплата працівників на таких підприємствах має бути не меншою за дві мінімальні зарплати. Водночас уряд склав великий перелік винятків з 16 пунктів для застосування нульової ставки з податку на прибуток, чим значно обмежив коло щасливчиків. Крім того, було вирішено тимчасово звільнити від оподаткування деякі види економічної діяльності. Зокрема це стосується виробників біопалива на період до 1 січня 2015 р., газовидобувних підприємств - до 1 січня 2020 р., готельного бізнесу (для готелів, введених в експлуатацію до 1 вересня 2012 р.), підприємств легкої промисловості, електроенергетики, суднобудування, літакобудування, машинобудування для агропромислового комплексу - з 1 січня 2011 р. до 2020 р., видавничої діяльності - до 1 січня 2015 р. У Податковому кодексі для таких підприємств поставлена умова: кошти, вивільнені від оподаткування, потрібно спрямовувати на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій.
Певна логіка у зменшенні податкового навантаження на прибуток підприємств присутня. І за оптимальних умов господарювання та наявності чітких правил гри, необтяжених корупційною складовою, такі заходи могли б принести вагомий ефект. Податкові ставки зовні ніби виглядають привабливо. А з 2014 року в Україні податкове навантаження на підприємства буде взагалі на 1% меншим, ніж в Сінгапурі - одному з епіцентрів економічного розвитку сучасності. Однак картину псує неприваблива українська дійсність.
Однією із головних ознак недосконалого оподаткування є надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі ВВП та Зведеного бюджету країни. Як свідчить статистика останнього десятиліття, його загальні обсяги, акумульовані в бюджет України, фактично дорівнюють податку з доходів фізичних осіб. А після введення пропорційного оподаткування доходів з 2004 р. податок на прибуток юридичних осіб навіть кілька років перевищував подохідний.
Зовсім не такі тенденції спостерігаються у провідних країнах світу. У США за період з 1960 по 2003 рік обсяг надходжень податку на прибуток підприємств зріс у 10,3 раза (з 22,8 по 234,9 млрд дол.). А ось податок з доходів фізичних осіб продемонстрував приріст у 21,7 раза (з 46 до 1001,9 млрд дол.). Якщо в Україні частка податку з юридичних осіб в структурі податкових надходжень до Зведеного бюджету коливається в межах 17,8 - 25,6%, то в США аналогічний показник менший фактично утричі. В 2010 році він становив 9% на фоні 42%, які припадають на податок з доходів фізичних осіб. У бюджеті Великобританії за 2008/09 фіскальний рік обсяг податку з прибутку корпорацій становив лише 8,2% (44,9 млрд ф. ст.) у частці загального обсягу податкових надходжень.
Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати як потужний механізм для інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Фіскальна функція цього виду податку вже давно поступилась місцем регуляторній та стимуляційній. Але саме по собі зменшення ставки оподаткування ще не означає гарантії пожвавлення у бізнес-середовищі. Тому основний акцент в Україні варто було б зробити не лише на номінальне зменшення податкового навантаження, а й на інші моменти. Лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року Джозеф Стігліц у цьому контексті висловився так: «Просте зниження податків призначене не для стимулювання економіки, а для передання грошей тим, у кого їх і так багато».
Значно доцільніше було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки з допомогою податків. До них належать: прискорена амортизація; відрахування з прибутку, що оподатковується; витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань); надання податкового інвестиційного кредиту; відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат, спрямованих на науково-дослідницьку діяльність; цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші. [2]
Отже, можна зробити висновок про те, що просте зниження ставки податку на прибуток та сумнівні заходи з надання пільг не є гарантіями економічного зростання. Для реального стимулювання розвитку та інвестиційної привабливості економіки необхідно провести низку реформ та скористатися напрацьованим світовим досвідом.
Література:
•1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток"
•2. http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?podatok_na_pributok__chinnik_stimulyuvannya_ekonomiki&objectId=1127412
•3. http://www.epravda.com.ua/publications/2010/12/8/261230/
