XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кулиняк І.Я. УЧАСТЬ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ТРЬОХСТОРОННЬОМУ ДОГОВОРІ ЛІЗИНГУ

Кулиняк І.Я.
Національний університет “Львівська політехніка”

УЧАСТЬ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ТРЬОХСТОРОННЬОМУ ДОГОВОРІ ЛІЗИНГУ

Українське законодавство дозволяє машинобудівним підприємствам виступати у ролі таких суб’єктів лізингової діяльності [1]: лізингодавці – підприємства самостійно передають свою продукцію лізингоодержувачам на умовах терміновості, зворотності, платності, а також можуть надавати додаткові лізингові послуги (реєстрація, страхування, ремонт, транспортування тощо); лізингоодержувачі – отримують право володіння та користування предметом лізингу; продавці (постачальники). Також машинобудівні підприємства можуть виступати у ролі інших суб’єктів-супровідників, будучи при цьому стороною багатостороннього договору лізингу (сервісні підприємства з обслуговування).
Трьохсторонній договір лізингу передбачає участь трьох сторін, обов’язковими сторонами якого є лізингоодержувач та лізингодавець. Участь машинобудівного підприємства у трьохсторонньому договорі лізингу в ролі вищеперелічених суб’єктів полягає в наступному (табл. 1):
Таблиця 1
Участь машинобудівного підприємства у трьохсторонньому договорі лізингу

Варіанти укладення трьохстороннього договору лізингу

Сторони трьохстороннього договору лізингу

1.

Лізингодавець

Лізингоодержувач

Інша сторона *

2.

Лізингоодержувач

Лізингодавець

Інша сторона *

3.

Продавець (постачальник)

Лізингодавець

Лізингоодержувач

4.

Супровідник договору лізингу

Лізингодавець

Лізингоодержувач

* Іншою стороною (третьою) у трьохсторонному договорі лізингу можуть бути: банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод; інші фінансові та нефінансові установи (страхові компанії, інститути спільного інвестування, консалтингові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми); сервісні компанії з обслуговування тощо.
Виступаючи як лізингоодержувач, машинобудівне підприємство має можливість оновити основні виробничі фонди без значних одночасних фінансових витрат та придбати майно, яке воно не може набути при використанні власних фінансових джерел або кредиту.
На прийняття рішення про те, що для підприємства-виробника ефективніше – самостійно надавати свою продукцію в лізинг чи співпрацювати із лізинговою компанією – впливають такі фактори: обмеженість фінансових ресурсів, методика управління портфелем довгострокової дебіторської заборгованості, наявність додаткових витрат, пов’язаних із наданням додаткових послуг (реєстрація, страхування, ремонт, обслуговування тощо) та із формуванням та організацією власних лізингових підрозділів (витрати на підбір та навчання персоналу, дослідження ринку, пошук клієнтів тощо). У випадку відсутності або нестачі необхідних фінансових ресурсів підприємствам-виробникам доцільніше займатися лізингом шляхом співпраці із лізинговою компанією, виступаючи постачальниками (продавцями) майна. Недоліками співпраці з лізинговими посередниками для підприємств, порівняно із самостійним здійсненням лізингової діяльності є відсутність безпосередніх контактів із ринком збуту, залежність від умов придбання продукції лізинговими посередниками, неможливість повністю контролювати процес надання продукції в лізинг тощо.
Як супровідник договору лізингу, машинобудівне підприємство може отримати додатковий дохід, розширити коло надаваємих послуг та збільшити клієнтську базу. Наприклад, підприємство може виступати у ролі сервісної компанії з обслуговування, надаючи додаткові послуги по обслуговуванню предмету лізингу (транспортування, встановлення, монтаж, ремонт, модернізація, сервісне обслуговування тощо).
Література:
1. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11.12.2003 р.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>