Куньовська Л.Й., Шилова Т.С. ПРОБЛЕМИ ДОСТОВІРНОСТІ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Куньовська Л.Й., Шилова Т.С.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ПРОБЛЕМИ ДОСТОВІРНОСТІ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Нематеріальні активи є об'єктом бухгалтерського та податкового обліку, що з'явився в теорії та практиці на етапі становлення та розвитку ринкових відносин в Україні. Всі підприємства стали володіти невидимими цінностями, які нерідко набагато цінніші за все їхнє обладнання, запаси і навіть кошти разом узяті. Жодне підприємство не обходиться без використання у виробничій діяльності різних об'єктів нематеріальних активів, наявність яких забезпечить розвиток господарюючого суб'єкта.
Певний внесок у рішення і розробку теоретичних і практичних положень бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту нематеріальних активів внесли відомі вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: В.Астахов, І.Бланк, Л.Городянська, С.Петрова, Л.Старикова, О.Сизоненко, Н.Ткаченко, М.Федотова, А.Шеремет та інші [1].
Метою написання статті є обґрунтування сутності нематеріальних активів у сучасних умовах господарювання, а також визначення раціональних методів їх оцінки на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Зазначеним положенням визначено, що нематеріальний актив - це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам [3].
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку нематеріальні активи трактує як немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований.
Розуміння поняття «нематеріальні активи» в різних країнах, загалом, не відрізняється. Критеріями зарахування до такого виду активів є відсутність матеріальної форми, довгостроковість використання і здатність приносити дохід [2].
Відмінності ж спостерігаються на рівні складу нематеріальних активів, їх відображення в балансі, визначення терміну використання. Наприклад, в обліку окремих країн, на відміну від українського обліку, до складу нематеріальних активів відносяться організаційні витрати (витрати на створення підприємства, на рекламу, випуск акцій).
Із міжнародної практики обліку нематеріальних активів в Україні найменше розповсюджений термін «ціна фірми» або «гудвіл», який в основному означає добру репутацію фірми. Між вартістю підприємства і чистою вартістю його майна завжди існує різниця, яка і є гудвілом. Вона може бути позитивна і негативна [3].
В економічній літературі гудвіл визначають як сукупність нематеріальних активів, зокрема таких як фірмове найменування, компетенція персоналу, наявність системи мотивації персоналу та унікальних програм професійної підготовки, сприятливі контракти, ефективна організація управління, система якості, бази даних, сприятливий або пільговий нормативно-правовий режим роботи підприємства тощо, наявність яких забезпечує додаткові переваги на ринку та отримання підприємством доходів та прибутку [4].
Нематеріальний актив, який визнається в результаті розробки, відображують у балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання (за допомогою бізнес - плану); можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації та використання нематеріального активу (виходячи з майбутніх надходжень грошових коштів, які він зможе генерувати в процесі безперервного використання); інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробкою нематеріального активу (з використанням даних систем калькулювання підприємства) [3].
На кожному етапі використання нематеріальних активів має бути дотриманий принцип достовірної їх оцінки. Достовірна оцінка нематеріальних активів є обов'язковим і незмінним критерієм визнання в обліку та управління ними. Вона необхідна у процесі формування статутного капіталу, створення, надходження нематеріальних активів, відчуження нематеріальних активів, нарахування амортизації, оцінки та переоцінки активів підприємства, придбання прав на об'єкти інтелектуальної власності, складання фінансової звітності, надання застави, організації франчайзингу. Однак, оцінка нематеріальних активів у вітчизняній практиці є відносно новою. Загальновизнаними методичними підходами оцінки нематеріальних активі є дохідний, порівняльний або ринковий та витратний.
Основним критерієм оцінки для дохідного підходу є очікуваний прибуток від використання даного виду нематеріальних активів у будь-якому вираженні: збільшення ціни продукції, яка виробляється із застосуванням даного нематеріального активу, збільшення обсягів виробництва та реалізації, зменшення собівартості продукції, ліцензійні платежі тощо. Ще однією властивістю, яка випливає на оціночні процедури певного методу дохідного підходу, є капіталізація або дисконтування доходу.
Критерієм для порівняльного підходу - є ринкова вартість аналогічного нематеріального активу. Використання порівняльного підходу здійснюється при наявності достовірної й доступної інформації про ціни аналогів об'єкта оцінки. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки відбувається шляхом коригування цін для аналогічних об'єктів, для зменшення їх відмінностей від об'єкта оцінки. Застосування такого методу визначення вартості об'єкта нематеріальні активи ускладнюється відсутністю в Україні для більшості нематеріальних активів активного ринку [5].
Розмаїття методів оцінки свідчить про невизначеність або неможливість застосування одного або двох методів для оцінки всіх об'єктів нематеріальних активів .
Отже, вибір методу оцінки перш за все залежить від мети оцінки. Розрахована вартість об'єкта нематеріальних активів для певної цілі не може бути використана для іншої цілі. Необхідність визначати вартість нематеріального активу може виникнути з метою оподаткування, відображення у фінансовій звітності, купівлі-продажу активу, надання в користування (ліцензування), страхування, інвестування або застави тощо.
Нематеріальні активи це - не втаємничені цінності, а потужний інструмент пожвавлення інноваційно-інвестиційної діяльності, прискореного розвитку вітчизняної економіки. Тому визнання і оцінка нематеріальних активів має вагоме значення у процесі формування конкурентоспроможності, становища на ринку, зв'язків з потенційними інвесторами та привернення уваги споживачів.
Література:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817.
2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minfin.gov.ua
3. Куцик В.І, Медвідь Я.Я. Особливості формування активів торгівельного підприємства в сучасних умовах // Вісник НЛТУ. - В. 18. - 2008. - с. 169.
4. Петрова С. Гудвіл: зарубіжний та вітчизняний досвід // Вісник податкової служби України. - 2010. - № 30. - с. 47.
5. Сизоненко О. Шлях надходження і метод оцінки нематеріальних активів / О. В. Сизоненко // Менеджмент. - 2008. - №10. - с. 174.
