Курбатова А.О., Римарева Л.М. РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ
Курбатова Алла Олександрівна
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Старший викладач Римарева Людмила Миколаївна
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ
Сучасний бізнес тісно пов'язаний з ризиками. І це не дивно, оскільки підприємництво, - основа бізнесу, по своїй природі дуже ризикована справа. Про це переконливо свідчить статистика банкрутств у будь-якій країні з ринковою економікою.
Актуальна проблема ризик-менеджменту і для України. Значна кількість українських банків «провалила» іспит з ризик-менеджменту, про що, перш за все, свідчить те, що вперше з 1991 року в 1-му кварталі 2009 року банківська система отримала збитки, які склали 7,02 млрд. грн., що пов'язано насамперед із значними обсягами відрахувань (17,3 млрд грн.) в резерви під активні операції банків [1]. При чому збитковими виявилися 10 з 18 найкрупніших банків, та 6 з 20 крупних.
Досвід вивчення авторами проблематики управління ризиками на підприємствах м. Києва та в органах державного управління показав, що лише незначна частина підприємств використовує ризик-менеджмент в своїй діяльності. При чому, мова в кращому випадку йде про окремі його елементи, а не про застосування ризик-менеджменту як одного із наріжних каменів ведення бізнесу. Так, від 38 до 52 % всіх малих та середніх підприємств м. Києва в. 2005 р. зовсім не управляли своїми стратегічними ризиками, від 33 до 47 % - виробничими, від 43 до 57 % - маркетинговими [2].
Управління ризиками спрямоване на те, щоб навіть під час кризи можливо було задіяти такі управлінські та фінансові механізми, які б дали змогу подолати наявні труднощі з найменшими для підприємства втратами. Розвиток ситуації в економіці України на початку 2010 р. засвідчує перманентне наростання ризиків, пов'язаних з кризовими процесами. На вітчизняну економіку продовжують негативно впливати як стагнація світової економіки, так і макроекономічні та валютно-фінансові дисбаланси, які сформувалися в останньому кварталі 2008 року.
Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе процес вироблення мети ризику і ризикових вкладень капіталу, визначення імовірності настання події, виявлення ступеня і величини ризику, аналіз навколишнього оточення, вибір стратегії управління ризиком, вибір необхідних для даної стратегії прийомів управління ризиком і способів його зниження (тобто прийомів ризику-менеджменту), здійснення цілеспрямованого впливу на ризик.
Ризик-менеджмент виконує певні функції. Розрізняють два типи функцій ризик-менеджменту: функція об'єкта управління та функція суб'єкта управління.
До функцій суб'єкта управління в ризик-менеджменті відносяться:
Прогнозування являє собою розробку на перспективу змін фінансового стану об'єктів в цілому і його різних частин.
Організація являє собою об'єднання людей, спільно реалізують програму ризикового вкладення капталу на основі певних правил і процедур.
Регулювання являє собою вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості цього об'єкта у разі виникнення відхилення від заданих параметрів.
Координація являє собою узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарату управління і фахівців.
Стимулювання являє собою спонукання фінансових менеджерів, інших фахівців до зацікавленості в результаті своєї праці.
Контроль являє собою перевірку організації роботи зі зниження ступеня ризику.
Організація ризик-менеджменту являє собою систему заходів, спрямованих на раціональне поєднання всіх його елементів у єдину технологію процесу управління ризиком.
Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозування ризику і прийомів його зниження. Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризикове рішення і способи вибору варіанта рішення.
У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила: максимум виграшу, оптимальна імовірність результату, оптимальне коливання результату, оптимальне поєднання виграшу і величини ризику.
Прийоми ризик-менеджменту є прийоми управління ризиком. Вони складаються з засобів вирішення ризиків і прийомів зниження ступеня ризику.
Засобами дозволу ризиків є запобігання їх, уникнення, передача, зниження ступеня.
Уникнення ризику означає просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для інвестора найчастіше означає відмову від прибутку.
Утримання ризику - це залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.
Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад страхової компанії. У даному випадку передача ризику сталася шляхом страхування ризику.
Зниження ступеня ризику - це скорочення ймовірності та об'єму втрат.
Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найбільш поширеними є: диверсифікація; придбання додаткової інформації про вибір і результати; лімітування; самострахування; страхування. [3]
Незважаючи на те, що сучасна система ризик-менеджменту знаходиться в стані кризи в багатьох країнах, ситуація в Україні принципово відрізняється від стану справ в розвинутих економіках, які вже достатньо давно зайняті вирішенням теоретичних та практичних проблем ризик-менеджменту. Достатньо сказати, що свій відлік становлення ризик-менеджменту в його сучасному вигляді веде від середини 40-х років 20-го сторіччя. В даний час завершується четвертий етап її розвитку, та є певні ознаки того, що світова фінансово-економічна криза 2007-2009 рр. дала поштовх початку нового, п'ятого етапу, пов'язаного із необхідністю вироблення нових, інтегральних підходів до управління ризиками на всіх рівнях економічної діяльності, - від окремої людини - до державних органів управління економікою. В Україні ж наразі триває лише перший етап становлення ризик-менеджменту, який характеризується усвідомленням підприємцями та владою його необхідності в умовах відкритої української економіки та запровадженням окремих елементів ризик-менеджменту (в фінансовій сфері більш широко, в реальному секторі - менше) [4].
Література:
•1. Доходи та витрати банків України за І квартал 2009 року . Прес-реліз Національного Банку України. 17 квітня 2009 р.
2. В.А.Кравченко. Функціональний та інтегральний підходи до управління підприємницькими ризиками: теорія та практика / Володимир Кравченко // Проблеми системного підходу в економіці. - 2008 - №2.
3. С.М. Бугрова, Н.М. Гук Риск-менеджмент. Учебное пособие. Кемерово 2005 [2, c.35-56].
4. Кравченко В.А. Стан управління підприємницькими ризиками: українська специфіка / Володимир Кравченко // Проблеми системного підходу в економіці. - 2007. - №3. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2007-3/Kravchenko_307.htm. - Заголовок з екрану.
