XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кушакова М.К. АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС, ЯК НЕКОРЕКТНА ПОЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ: ІНДЕКАТОРИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА МЕТОДИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ

Кушакова М.К.

студентка 4 курсу

Навчально-наукового інституту історії та права

Миколаївського Національного університету імені В.О.Сухомлинського

АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС, ЯК НЕКОРЕКТНА ПОЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ: ІНДЕКАТОРИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА МЕТОДИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ

Говорячи про використання «некоректних» виборчих технологій на політичній арені України, та й у країнах пострадянського табору, неможливо не говорити про використання владних важелів впливу провладними партіями та кандидатами на виборчий процес, що в свою чергу впливає на  результат виборів.  З кожним роком та з кожними виборами використання влади, у всіх її проявах, дедалі збільшується, якщо раніше ніхто не говорив про використання адміністративного ресурсу, то сьогодні всі засоби масової інформації, особливо у перед - та після виборчий період просто гудять і червоніють від повідомлень про використання провладними партіями та кандидатами адміністративного ресурсу. Із року в рік, від виборів до виборів, ми дедалі частіше чуємо від ЗМІ та опозиційних сил, про використання адміністративного ресурсу кандидатами та партіями від влади, але в жодному з законодавчих, нормативно - правових актах не зустрічається трактування, або хоча б якесь визначення даному явищу, чи технології.

Проте не зважаючи на законодавче ігнорування питанням адміністративного ресурсу займається велика кількість вчених - політологів та науковців, що розглядають адміністративний ресурс в контексті виборчих технологій, до них можна віднести: Є.Макіна та Є.Сучкова, А.Чуклінова, Д.Парамонова; серед українських вчених: А.Романюк, І.Жданов, Н.О.Ніколаєнко, С.Л.Грабовська, Л.С.Скочиляс та інші. Проте на сьогоднішній день чіткого і однозначного визначення адміністративного ресурсу не має, як і не має комплексного дослідження цього явища.

Існує велика кількість різноманітних позицій щодо розуміння основного змісту та суті адміністративного ресурсу, його трактують як можливість  суб'єкта виборчого процесу використовувати ресурси влади, що дасть йому можливість здійснювати законний, або не законний вплив на виборчий процес, в ході виборчої кампанії, з метою отримання бажаного результату - перемоги на виборах.

Якщо розглянути адміністративний ресурс з етимологічної точки зору, то ми можемо отримати наступне тлумачення даного поняття: Так, за словником іншомовних слів, термін «адміністративний» (від лат. administratio - керування, управління) вживають для ширшого окреслення системи органів державної виконавчої влади, а у вужчому значенні - для означення керівного персоналу установи, підприємства, організації, а термін «ресурс» (від лат. resurgo - підіймаюсь, виникаю знову) - для позначення матеріальних засобів, цінностей, запасів, коштів, котрі у разі потреби можна використати [2].

Адміністративні виборчі технологій - це технології впливу діючих владних структур на результат виборів з метою збереження своєї влади [1, с.65].

Слід підмітити, що в залежності від підходів, що використовуються для тлумачення адміністративного ресурсу змінюється і  зміст самого поняття. А.Чуклінов вирізняє наступні підходи до визначення адміністративного ресурсу:

•1.   Формально - юридичний підхід визначає адміністративний ресурс як реалізацію особи, що знаходиться на державній, або муніципальній службі, своїх повноважень з метою, на яку дані повноваження не поширюються. Використання адміністративного ресурсу є монополією влади та державних органів і дана категорія може бути кваліфікована як використання службового становища у власних цілях.

•2.   Політологічний підхід визначає адміністративний ресурс як специфічний спосіб державного управління, що є різновидом порушення конституційного принципу рівноправ'я, шляхом надання непередбачених законом переваг для одних суб'єктів і (або) обмежень для інших [3].

Дані підходи до визначення адміністративного ресурсу лише акцентують увагу на ідеологічному трактуванні даного явища, проте його суть не змінюється, а відображає використання службового становища та використання владних важелів управління на виборчий процес, опонентів, і є безпосередньою монополією провладних кандидатів та партій. Можна цілковито впевнено визначити сферу використання адміністративного ресурсу - вибори та політичний процес.

Необхідним для всебічного вивчення адміністративного ресурсу визначити характерні риси, або індикатори,  що вказують на використання адміністративного ресурсу владними структурами:

•-         примусове залучення громадян (державних службовців, посадових осіб) до партійних лав, або цих громадян під серйозним приводом (звільнення з роботи) змушують покинути політичні партії опонентів;

•-         тиск на підприємців місцевою владою, змушуючи їх перераховувати кошти до благодійних фондів, котрі використовуються для виборчої кампанії провладних кандидатів, або партій;

•-         відповідальні особи, під будь-яким приводом відмовляють реєструвати потенційно сильних кандидатів; 

•-         залякування опонентів;

•-         відсіювання  сильних опонентів та формування списку кандидатів за принципом «вибори без вибору», тим самим необхідний кандидат виступає одним достойним серед інших;

•-         Використання місцевих засобів масової інформації, котрі прославляють лише «потрібного» кандидата, фактично не згадуючи про існування інших;

•-         відкриття всіх дверей перед одним кандидатом, та не можливість іншому кандидату організовувати зустрічі з  виборцями;

•-         використання силового ресурсу (податкова міліція за «сигналом» проводить обшук у виборчому штабу конкурента, забираючи фінансові документи, друковані матеріали;  за декілька днів до виборів суд на «законних» підставах знімає одного з кандидатів який має високий рейтинг та становить загрозу для основного кандидата; міліція може конфіскувати тираж газет опонента, який нібито містить не пристойну інформацію);

•-         голосування «строєм» - силові органи, державні службовці голосують за того кандидата, чи партію, якого назвали місцеві органи влади.

Таких рис можна перераховувати ще з декілька десятків, проте спільним є використання місцевих органів виконавчої влади у виборчому процесі. Велика кількість політологів стверджує, що використання адміністративного ресурсу є невід'ємною складовою місцевих виборів, та в деяких випадках загальнонаціональних виборів.

Особливо гостро постає питання про способи за допомогою яких можна виявляти, протидіяти та звести нанівець використання «некоректної» політичної технології як адміністративний ресурс. Можна виділити основні принципи системи протидії «некоректним» технологіям:

•1.   всестороннє  і постійне вивчення проблеми, що виникає через використання «чорних» технологій;

•2.   комплексний характер розробки засобів протидії;

•3.   організоване і планове співробітництво з країнами, що мають однакові, або схожі виборчі системи [4, с. 97].

Основні напрями протидії «чорним» виборчим технологіям:

•1.   політико - правові (вдосконалення правової бази, посилення відповідальності за використання некоректних виборчих технологій, створення відповідних органів, які б контролювали використання технологій у виборчому процесі);

•2.   соціально - економічні (розвиток політичної культури суспільства, професійна підготовка  організаторів виборів, інформування населення про політичні процеси);

•3.   морально - ідеологічні (заходи підвищення політичної культури громадян, пропаганда чесних виборів, наукова діяльність в цій сфері).

Використання адміністративного ресурсу є негативним явищем для виборчого процесу, оскільки він забезпечує завуалізовані, псевдодемократичні вибори, і призводить до збільшення відриву влади від громадян, а саме до недемократичних виборів та їх результатів. Політологи та політтехнологи відносять адміністративний ресурс до так би мовити «чорних», або «некоректних» виборчих технологій через їх приховане або завуалізоване порушення виборчого законодавства країни, моральних правил проведення виборчої кампанії.

Література:

•1.   А.Бузин Административные избирательные технологии и борьба с ними / А.Бузин - М. : центр «Панорама», 2007. - 271 с.

•2.   Радченко О.В. Інституціональна взаємодія народовладдя та органів державної влади на виборах [Електронний ресурс]/ Радченко О.В.// Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління / Х. : 2004. - Режим доступу: http://myalibi.at.ua/publ/disertaciji_z_pravoznavstva/radchenko_oleksandr_vitalijovich_institucijna_vzaemodija_narodovladdja_ta_organiv_derzhavnoji_vladi/13_resursne_zabezpechennja_derzhavnogo_upravlinnja_ta_jogo_vikoristannja_u_viborchomu_procesi/12-1-0-153

•3.   А.Чуклинов Административный ресурс как специфическая форма коррупции [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://sartraccc.sgap.ru/Explore/chuklinov/

•4.   Борисов И.Б. И снова к вопросу о «черных избирательных технологиях» / Борисов И.Б., Комиссаров Ю.Ю. / Мораль и политика 2005. №3.

 

e-mail: m_a_ny@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>