XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кушнірюк Л.М. ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ

Кушнірюк Любов Миколаївна

БДФА

ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ

          Інформаційна безпека - стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі через: неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації; несанкціоноване поширення та використання інформації; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки функціонування інформаційних технологій.

          Інформаційна безпека - стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі через: неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації; несанкціоноване поширення та використання інформації; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки функціонування інформаційних технологій.Метою даної роботи є аналіз стану інформаційної безпеки України на сучасному етапі та дослідження діяльності української держави у цьому напрямку. Окреслено заходи, необхідні для гарантування інформаційної безпеки держави. Дослідженням закономірностей функціонування інформаційної сфери та інформаційної безпеки держави на сучасному етапі займаються такі українські вчені-дослідники, як В.А. Ліпкан, Ю.Є. Максименко, В.Я. Василюк, В.М. Желіховський, С.О. Климчук, В.О. Карпенко, О.В. Литвиненко.

В даний час виникає складність розв'язання проблеми формування ефективної та науково обґрунтованої державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки в сучасних умовах. Відсутність єдиного методичного підходу до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням інформаційної безпеки обмежує можливості розробки та застосування формальних методів та моделей у ході формування та реалізації державної політики і державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки, що призводить до зниження їх об'єктивності та ефективності.

Система забезпечення інформаційної безпеки України - організована державою сукупність суб'єктів (державних органів, посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян), об'єднаних цілями та завданнями захисту національних інтересів України в інформаційній сфері, які здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України. Інформаційна безпека в сучасному постіндустріальному світі, в якому та чи інша інформація впливає на прийняття державою тактичних і стратегічних рішень, є основою національної безпеки. Разом із тим, відповідно до статті 17 Конституції України «забезпечення інформаційної безпеки є однією з найважливіших функцій держави та справою всього Українського народу» [1]. Зауважимо, що інформаційну безпеку держави може забезпечити лише сама держава, тоді як вимога до українського народу забезпечити інформаційну безпеку відгонить популізмом та спробою перекласти ношу держави на плечі народу. Справа в тому, що громадянське суспільство делегує повноваження державним органам саме у тих сферах і щодо тих функцій, які воно саме не може забезпечити, а інформаційна безпека держави якраз і входить до цієї сфери. Саме органи держави і уповноважені особи, які у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків мають доступ до державних таємниць, повинні зберігати їх в секреті, тоді як ЗМІ можуть і повинні публікувати інформацію, яка має значний суспільний інтерес, хоча держава й обмежує доступ до неї. Адже, згідно з ч.11 ст. 30 Закону України «Про інформацію», «право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист» [2]. Разом із тим слід зазначити, що значна частина статей законопроекту має бланковий характер. За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів стає інформаційний простір. Сучасні інформаційні технології дають змогу досягти реалізації власних інтересів без застосування військового інструментарію, послабити або навіть зруйнувати конкуруючу державу, не застосовуючи сили, за умови якщо ця держава не усвідомить реальних та потенційних загроз негативних інформаційних впливів і не створить дієвої системи захисту і протидії цим загрозам.

Система забезпечення інформаційної безпеки України не виконує окремі важливі функції; неефективним є управління її діяльністю; організаційні зміни, що здійснюються в рамках адміністративної реформи, мають несистемний характер, проводяться без попереднього функціонального обстеження органів державної влади [3].

        На сьогоднішній день державна політика, спрямована на забезпечення інформаційної безпеки України, ґрунтується на конструктивному поєднанні зусиль і діяльності держави, громадянського суспільства і людини на трьох головних напрямах:

 - інформаційно-психологічному, зокрема щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення сприятливого психологічного клімату в національному інформаційному просторі задля утвердження загальнолюдських та національних моральних цінностей;

- технологічного розвитку, зокрема щодо розбудови та інноваційного оновлення національних інформаційних ресурсів, впровадження новітніх технологій створення, обробки та поширення інформації;

- захисту інформації, зокрема щодо забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності інформації, у тому числі технічного захисту інформації в національних інформаційних ресурсах від кібернетичних атак.

На нашу думку держава має здійснювати виважені й водночас рішучі заходи щодо впровадження інформаційної складової державної політики із забезпечення національних інтересів України:

- у зовнішньополітичній сфері;

-у сфері державної безпеки;

-у військовій сфері;

-у внутрішньополітичній сфері;

-в економічній сфері;

-у соціальній та гуманітарній сферах;

-у науково-технологічній сфері;

-в екологічній сфері.

Важливо не забувати та використовувати на практиці основні принципи забезпечення інформаційної безпеки України :

- пріоритет прав людини;

- верховенство права;

- пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні інформаційних конфліктів;

- адекватність заходів захисту національних інтересів України в інформаційній сфері реальним та потенційним загрозам;

- громадський контроль за діяльністю органів державної влади, що входять до системи забезпечення інформаційної безпеки України;

- чітке розмежування повноважень та функцій органів державної влади в системі забезпечення інформаційної безпеки України [4].

Отже, сучасний стан суспільного розвитку, а також ситуація, що склалася в українському та світовому інформаційному просторі, потребують посилення ролі держави у процесі забезпечення доступу громадян України до оперативної, об'єктивної інформації, гарантування захисту національного інформаційного простору від негативних інформаційних впливів [5]. Державна інформаційна політика забезпечується за допомогою дій, які за сутністю є комплексом цілеспрямованих організаційних і правових заходів, що впливають на об'єкт управління, в результаті чого досягається необхідний для суспільства результат.

Література:

1. Ст. 17 Конституції України.

2. Ч.11 ст. 30 Закону України "Про інформацію".

3. Розвиток інформаційного сектору України в умовах глобальної економічної трансформації [Текст] / А. Балашова // Економіст. - 2008. - №11. - С. 54-57. - Бібліогр.: с.57.

4. Актуальні питання забезпечення інформаційної безпеки держави контррозвідкою СБ України [Текст] / М. М. Галамба // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №5. - С. 131-136. - Бібліогр.: с. 136.

5. Указ Президента України від 18 лютого 2010 року № 189 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони" // Урядовий кур'єр. - 2010 р. - № 34. - 23.02.2010.

 

mc_lyubov@mail.ru

                  


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>