XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Куцериб Т.М. СЕРЕДОВИЩЕУТВОРЮВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРУНТОРИЇВ НА ПРИКЛАДІ КРОТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО (TALPA EUROPAEA L)

Аспірант: Куцериб Тетяна Миколаївна

СЕРЕДОВИЩЕУТВОРЮВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРУНТОРИЇВ НА ПРИКЛАДІ КРОТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО (TALPA EUROPAEA L)

Серед проблем сучасної екології питання про риючу діяльність ссавців і закономірності її напряму займають важливе місце. Воно являється провідним у вирішенні комплексних задач як у спрямованому формуванні екосистем, так і в організації їх охорони. Особливо цінні знання цих закономірностей в регіонах з інтенсивною дією антропогенних факторів на різноманітні природні системи, блоки і комплекси та початкові швидкі процеси їх трансформації. В таких регіонах основною задачею являється відновлення пошкоджених систем.

Середовищеутворювальна діяльність ґрунториїв, спрямована на створення відповідних умов для свого власного існування і веде, як правило, до збереження всієї системи в цілому. У зв'язку з цим останнім часом середовищеутворювальна діяльність тварин використовується як індикатор стану екосистеми і як показник складності її організації. Зважаючи на все це, особливої уваги заслуговують риючі ссавці та їх діяльність.

Основним об'єктом наших досліджень є кріт європейський (Talpa europaea Linnaeus, 1758), його територіальний розподіл і чисельність, та наслідки його діяльності на території Верхньо-Дністровських Бескид, хоча поряд проводимо спостереження за діяльністю кабана дикого (Sus scrofa Linnaeus, 1758) - досить потужного ґрунтория у всіх досліджуваних біогеоценозах.

Предмет дослідження - закономірності просторово-часової динаміки крота європейського (Talpa europaea L.), його поширення та чисельність під впливом певних екологічних чинників та риюча діяльність. Основні методи дослідження: польовий - вивчення умов мешкання ссавців, розкопки нір та ходів крота, їх біотопного розподілу, географічного поширення, обліки чисельності; камеральний - опрацювання зібраних матеріалів, опрацювання літературних джерел.

Риюча діяльність крота є складною поведінковою реакцією, її характер визначається, насамперед, їх морфологічними та екологічними ознаками. Наприклад, кріт риє передніми лапами, сліпак - лапами і головою, якими розрихлюється земля. Відповідно, й результат їх рийної діяльності - викиди - різняться за розмірами, формою і розташуванням, що дає можливість встановити поширення і межі ареалу того чи іншого виду землериїв за їх викидами. Об'єм викиду оцінюється за його поверхневою частиною.

Якщо ж говорити про кількість викидів у різні пори року, то в літній період характерне зниження викидів, а восени, у порівнянні із літніми та весняними викидами, ще більше зниження викидів, хоча це спостерігається не у всіх біогеоценозах. Встановлення ролі ссавців, зокрема і кротів, в різних ґрунтових процесах показало, що вони в значній мірі сприяють утворенню необхідних умов в оптимізації ґрунтів [3, 4, 6, 8].

Основна частина території наших досліджень знаходиться в межах двох фізико-географічних районів: Старосамбірського та Турківського Львівської  області. Короткочасні виїзди організовуються протягом усіх сезонів у 2002-2009 рр. в околицях більше 20 населених пунктів даного регіону досліджень. Досліджуємо найбільш характерні в даному регіоні біотопи: різноманітні типи лісових масивів (молодий, старий ліси), різнотравно-злакові та пасовищні луки, поля (орні землі), сіножаті, а для порівняння поряд оглядаємо пришляхові та призалізничні лісосмуги, фруктові сади, прибережні ділянки, масиви індивідуальної забудови в населених пунктах [3, 4, 5].

Через наявність безлічі кротовин заготівля сіна в місцях масового заселення кротами дуже погіршена. В садах та на городах, прокладаючи численні підземні ходи під корінням дерев та просапних культур, кроти викликають їх засихання. Зовсім інша ситуація складається з сліпаками, оскільки основними їх біотопами є цілинні та перелогові ділянки, селяться вони інколи і на межах посівів багаторічних трав, та тільки поблизу балок та ярів, лісосмуг та узлісь. Кормові неглибокі ходи можуть робити і на полях, але постійні і виводкові - лише на неорних землях.

         При побудові глибоких ходів кроти викидають землю на поверхню через вертикальні нори, таким чином утворюються характерні купи землі - кротовини. Більшою частиною ходи бувають поверхневими. В цьому випадку кріт взагалі не розриває землю, а розсуває її в сторони і головним чином вверх. Кротовини при цьому він не утворює. Найбільш сприятливі місця для крота - це листяні ліси з багатим перегноєм ґрунту. Піщані і заболочені місця кроти уникають. Харчуються головним чином земляними черв'яками і личинками комах.

Як  відомо, основна маса ґрунтових безхребетних живе у верхніх шарах ґрунту (до 20 см), то в них і прокладає кріт від 87,68 до 92,95% ходів. Для крота довжина ходу, на один викид, в різних біогеоценозах складає відповідно 149,6 та 138,8 см, на що певним чином впливає також і механічний склад ґрунтів [6, 7, 9, 10]. Згідно наших досліджень весною  до 80 % ходів кріт прокладає на глибині 10 - 20 см, однак ближче до зими його ходи знаходяться на глибині 20 - 40 см, а це приблизно 90 % ходів. Однак розглянувши детально ходи крота у різних біогеоценозах ми бачимо різницю у заляганні ходів, так на сіножатях їх глибина становить в середньому 8 - 12 см, на пасовищах - 15 - 23 см, на орних землях - 10 - 18 см, в молодому лісі - 15 - 30 см, а у старому лісі - 20 - 25 см. Таким  чином більшість свого життя кріт проводить на глибині 0 - 20 см.

Так, взявши для досліджень пробну площу «сіножаті» і появу кількості кротовин на них за один день, відмічено, що їх кількість складає в середньому 12 - 25 викидів на 1 га. Глибина залягання ходів становить в основному 6 - 11 см, хоча поверхневі ходи розташовані на глибині 1 - 2 см. Якщо взяти до уваги нори і викиди мишовидних гризунів та порівняти їх з ходами і норами крота спостерігається чітка різниця у глибині залягання і у складності їх архітектури. Більшість із ходів закінчується сліпо, мають декілька виходів і як правило мають гніздо. У лісовому масиві кількість нір мишовидних незначна, оскільки миші в основному використовують для свого існування підкореневі пустоти, дупла та підкореневі тріщини. Основна частина внутрігрунтових ходів розташована на глибині 0 - 10 см і супроводжується також викидом ґрунтового матеріалу на поверхню землі у вигляді викидів, хоча кількість ґрунту винесеного на поверхню землі є значно меншою за кількість ґрунту винесеного кротом. Середня довжина ходів залежить від місця його прокладання.

Так, наприклад середня довжина внутріґрунтового ходу складає у крота на «сіножатях» 135,2 - 148,4 см [8, 9, 10]. За нашими даними середня довжина ходу крота становить 125,8 - 152,4 см на сіножатях, а на пасовищах 135,3 - 143,8 см, якщо взяти до уваги довжину ходу на орних землях то вона становить 89,6 - 123,2 см, так як орних земель кріт уникає через сільськогосподарські роботи, тобто через фактор турбування.

Грунториї у середовищі свого перебування постійно перебувають під впливом різноманітних факторів (чинників) - абіотичних, біотичних та антропогенних, які визначають стан популяції у часі та просторі. Безпосередньо чи опосередковано, окремо чи сукупно діючи на організм, фактори впливу змінюють чисельність, плідність і смертність та міграції. Так наприклад температура (зокрема, промерзання ґрунту за низької температури) обумовлює поширення крота. Зниження температури і промерзання ґрунту змушує кротів переходити у значно глибші шари ґрунту, а ті кроти, які не мають таких глибоких ходів, здебільшого гинуть. Так кроти є досить вимогливими до ґрунту. Вони здебільшого уникають ділянок з твердим ґрунтом, а дикі свині вибирають м'який і вологий ґрунт. Пронизуючи ґрунти різними видами нір, значно підвищується аерація ґрунтів. Відмічено, що норова система збільшує вміст повітря у ґрунті і формує його мікроклімат. Самі нори безпосередньо посилюють аерацію, так як вони є повітроносними шляхами, які створюють стабільний потік повітря в ґрунті [1, 2].

Отож, характеризуючи в цілому біоценотичну роль риючих ссавців, можна сказати, що вона складна і різноманітна, оскільки перш за все їх риюча діяльність відбивається на основних складових екосистем - ґрунті, рослинності і тваринному населенні. Наочною демонстрацією цих тварин, що ведуть схожий спосіб життя, але займають різні екологічні ніші є кроти, мишовидні гризуни, кабан дикий та інші грунториї. Ті й інші ведуть підземний спосіб життя, ареали їх частково перекриваються, але біотопічні преференції їх абсолютно різні.

Література:

1. Булахов В.Л. Функціональний вікаріат у середовищетвірній активності тваринних організмів. / Тези докл. IV міжнар. наук. конф. Zoocenosis - 2007. Дніпропетровськ: Вид-но ДНУ, 2007. 532 с. 

2. Гиляров М.С. Роль почвенных животных в формировании гумусового слоя почвы. / Успехи современной биологии. 1951. Т. 31, №2. с. 161-169.

3. Куцериб Т. М. Рийна діяльність крота європейського (Talpa europaea L.) у біоценозах Старосамбірщини (Львівська область). // Вісник Львів. ун-ту., Серія біологічна. 2004., Вип. 38., с. 147-151.

4. Куцериб Т.М. Характеристика риючої діяльності ссавців на прикладі крота європейського (Talpa europaea L.) у різних екосистемах.  // Вісник Львів. ун-ту., Серія біологічна. 2009., Вип. 49., с. 91-96.

5. Куцериб Т.М. Риюча діяльність Sus scrofa L. протягом літньо-осіннього сезону Старосамбірщині (Львівська область). // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. - Вип. 45. 2007. с.121-126.

6. Куцериб Т.М. Деякі аспекти діяльності ссавців-грунториїв // MATERIAŁY V Ogólnopolskiej Młodzieźowej Konferencji Naukowej «Młodzi naukowcy - praktyce rolniczej» nt. „Nowe tendencje rozwoju rolnictwa i obszarów wiejskich". Rzeszow, Uniwersytet Rzeszowski, 2009., 229-232 с.

7. Мельниченко Б., Пилипенко Д., Ширяев С. Чисельність та розподіл крота звичайного у Великоандольскому лісовому масиві // Вісн. Львів. ун-ту. Серія Біол. 2002. - Вип. 30. с. 70-75.

8. Пахомов О.Е., Кунах О. М. Функціональне різноманіття ґрунтової мезофауни заплавних степових лісів в умовах штучного забруднення середовища. / Моногр.-Д.: Вид-во ДНУ, 2005. 324 с.

9. Русаков О.С. О некоторых особенностях роющей деятельности крота. // Средообразующая деятельность животных. М.: МГУ, 1970. с. 78-79.

10. Шнаревич І. Д., Янголенко К. І. Стаціонарний розподіл крота і посилення його промислу на Буковині // Пр. експед. по компл. вивч. Карпат і Прикарпаття (серія біол.). - Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1955. - Т. І. - С. 100-114.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>