XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.ю.н., Гуцу С.Ф. ДЕЯКІ АСПЕКТИ НАДАННЯ ПІЛЬГ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ БЕЗ ВІДРИВУ ВІД ВИРОБНИЦТВА

к.ю.н., Гуцу Світлана Федорівна
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського, кафедра політології та історії, доцент.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ НАДАННЯ ПІЛЬГ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ БЕЗ ВІДРИВУ ВІД ВИРОБНИЦТВА

Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, гарантує кожній людині право на працю та освіту. Україна не тільки закріпила вказані права, але і виступає гарантом їх реалізації, що підтверджується статтями 43 та 53 Конституції України. Реалізація права на освіту за чинним законодавством України гарантується доступністю та безоплатністю освіти в державних та комунальних навчальних закладах; розвитком системи навчальних закладів, що базуються на різних формах власності; відкритим характером навчальних закладів, який передбачає вільний вибір навчального закладу в залежності від здібностей та інтересів громадян; наданням державних стипендій та пільг учням та студентам; наявністю різних форм навчання (очна, заочна, екстернат); можливістю навчатися на рідній мові громадянам, що належать до національних меншин тощо.
Встановлені державою гарантії, що забезпечують право на освіту, дають можливість працівникам здобувати її і без відриву від виробництва. З метою заохочення працівників до підвищення свого освітнього рівня, трудовим законодавством України передбачені різноманітні пільги спрямовані на створення належних умов праці для працівників, що поєднують працю із здобуттям освіти. Наприклад, це встановлення скороченого робочого часу; надання вільного від роботи дня; обмеження щодо залучення до надурочних робіт, надання працівникам додаткових відпусток для навчання тощо. При цьому трудова діяльность працівника необов’язково є причиною його навчання. Зв’язок навчання з працею може прослідковуватись коли праця є необхідною умовою для виникнення відносин по навчанню (у випадку направлення працівника на курси по підвищенню кваліфікації, профспілкового навчання) та коли навчання працівника впливає на режим та умови праці (наприклад, працівник має право на навчальну відпустку згідно з розкладом та навчальним планом; отримання вищої освіти, розряду чи категорії тягне за собою право працівника зайняти певну посаду, отримувати більшу винагороду тощо).
Надання пільг у зв’язку з навчанням сприяє не тільки реалізації працівником своїх конституційних прав а й надає можливість роботодавцю отримати висококваліфіковані кадри. Разом з позитивними рисами чинне законодавство України з питання надання пільг у зв’язку з навчанням містить ряд таких недоліків, як: невизначеність основних дефініцій, невідповідність норм вітчизняного законодавства ратифікованим міжнародним нормам; регулювання суттєвих моментів надання пільг у великій кількості підзаконих нормативних актів. Окрім цього, не завжди враховуються інтереси роботодавців, які зобо’язані надавати пільги працівникам, які навчаються без відриву від виробництва. Наприклад, якщо працівник здобуває другу чи третю вищу освіту, або якщо він здобуває спеціальність яка не пов’язана із змістом трудової функції, яку він виконує на даному підприємстві. В таких випадках, звичайно, роботодавцю не вигідно надавати йому оплачувані відпустки чи час для навчання, бо такий працівник може після завершення навчання або піти з підприємства на якому не має можливості застосовувати отримані знання, або залишитись на своїй посаді, але й тоді вкладені в нього кошти роботодавця (оплачувальні відпустки, проїзд до місця навчання, оплата праці працівнику, який заміщав його під час відсутності тощо) не окуповуються. Такий стан речей під час розвитку ринкових відносин, в тому числі у сфері професійної підготовки трудових кадрів, не можна назвати допустимим. Правові норми щодо надання пільг працівникам, які навчаються без відриву від виробництва стають дедалі неефективними. Насьогодні вони повністю дотримуються тільки на державних підприємствах.
Ще однією гострою проблемою питання професійного навчання кадрів є небажання чи неспроможність роботодавця навчати своїх працівників за власний кошт. Статистичні дослідження показують, що кількість працівників, що навчалися або підвищували кваліфікацію за рахунок підприємств становить лише 8,2% з загального числа опитаних. Власнику не вигідно вкладати гроші в навчання персоналу, особливо, якщо це навчання відбувається з відривом від виробництва. Ця ситуація пояснюється великою міграцією трудових ресурсів в Україні, коли після навчання фахівець може розірвати трудові відносини з підприємством та піти працювати до конкурента. Отже, керівники підприємств продовжують приваблювати до себе вже навчений кимось персонал, хоча кожен новий працівник потребує певного часу для адаптації до підприємства та виробництва. В зв’язку з цим треба зазначити, що чинне законодавство не забороняє власникам підприємства до початку навчання кадрів укласти цивільно-правовий договір з працівником, про те, що після навчання, що здійснюється за рахунок роботодавця він буде зобов’язаний відпрацювати на підприємстві певний час, або відшкодувати вартість навчання.
Отже, такий стан речей потребує державного втручання у вигляді запровадження механізмів для зацікавлення роботодавців у навчанні освіченого та фахового персоналу на власному підприємстві за власний кошт, з урахуванням всіх пільг та гарантій, передбачених трудовим законодавством України. У цьму питанні нам може стати в пригоді досвід зарубіжних країн, де підприємства, які навчають кадри за власний кошт, звільняються від окремих видів податків чи мають інші пільги та заохочення з боку держави. На мій погляд, в Україні необхідно створити систему заходів стимулювання роботодавців до навчання власних працівників. Наприклад, зобов’язати власників підприємств, з кількістю працюючих понад 200 осіб створювати власні навчальні підрозділи або впроваджувати програми виробничого навчання, контролювати періодичність підвищення кваліфікації працівників відповідно до встановлених стандартів шляхом укладання відповідних угод з працівником та навчальним закладом. Заохочувати власників середніх та малих підприємств до навчання своїх працівників за кошт підприємства, повертаючи їм частину податків.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>