к.ю.н., Гуцу С. Ф.

Національний аерокосмічний університет «ХАІ»

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

В юридичній літературі достатньою мірою обгрунтовується самостійність матеріальної відповідальності за трудовим правом в порівнянні з цивільно-првовою, бо вона має такі найбільш суттєві ознаки: суб'єктом її може бути тільки працівник, який вступив у трудові правовідносини з підприємством, якому завдано збитків; розмір відшкодування диференційовано в залежності від форми провини працівника, характеру правопорушення та обмежений певними межами відшкодування збитків по відношенню до заробітної плати, яку отримує працівник; настання відповідальності при наявності правопорушення, як правило, доведеного адміністрацією підприємства; стягнення тільки прямої дійсної шкоди; у разі спільного спричинення шкоди декількома працівниками настає не солідарна а дольова матеріальна відповідальність, за винятком випадків, коли вона є наслідком спільних злочинних дій; відсутністю відповідальності за збитки, які можна віднести до нормального виробничо-господарськог ризику, і за збитки, завдані працівником у стані крайньої необхідності; спеціальними скороченнями строків стягнення збитків.

Незважаючи на дискусійний характер окремих положень, в науці трудового права вважається загальноприйнятим, що по відношенню до дисциплінарної матеріальна відповідальність робочих та службовців - самостійний вид юридичної відповідальності. Принципова різниця між ними полягає у тому, що дисциплінарна відповідальність має односторонній характер. Працівник несе дисциплінарну відповідальність перед своїм підприємством в особі його адміністрації, але ні підприємство, ні його адміністрація перед працівником подібної відповідальності не несуть. В той же час матеріальна відповідальність є двосторонньою, кожен суб'єкт трудового правовідношення зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. Відмінними ознаками між ними також є: наявність трудового майнового правопорушення, внаслідок якого підприємству завдано збитків (до дисциплінарної відповідальності працівник притягується за будь-яке порушення трудової дисципліни); накладання матеріальної відповідальності на підставі договору про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, що надані працівнику (таких підстав при дисциплінарної відповідальності не має); виконання працівником обов'язку про відшкодування збитків, завданих  підприємству, тобто матеріальна відповідальність має компенсаційний характер; якщо розмір відшкодування більше, ніж одна третина заробітку працівника, притягнення до матеріальної відповідальності провадиться в судовому порядку (до дисциплінарної відповідальності працівник притягується завжди адміністрацією, без допомоги првозастосовчих органів); можливість реалізації працівником матеріальної відповідальності без примусу, якщо збитки відшкодовуються добровільно (дисциплінарне стягнення в такому порядку не накладається); притягнення винних до такої відповідальності після розірвання трудового договору ( до дисциплінарної відповідальності працівники притягуються тільки в період його дії); закінчення правовідношення з відшкодування збитків у зв'язку з їх відшкодуванням (для зняття дисциплінарної відповідальності встановлено спеціальний порядок); різні строки притягнення працівників до матеріальної та дисциплінарної відповідальності; можливість перерви та призупинення позовної давності (при дисциплінарної відповідальності цього не має).

Розглянемо відмінності матеріальної відповідальності від кримінальної та адміністративної. Матеріальна відповідальність в трудових відносинах є внутрішньою двосторонньою відповідальністю суб'єктів вже існуючих правовідносин один перед одним. А кримінальна та адміністративна відповідальність - це відповідальність безпосередньо перед державою, заснована на загальнообов'язкових нормах, вона зовнішня для суб'єктів різних правовідносин. Внутрішній характер матеріальної відповідальності визначається такими її рисами:

•1.     вона виникає у вже існуючих правовідношеннях;

•2.     вона є слідством винного порушення одним з суб'єктів обов'язків, у випадку, якщо це порушення завдало матеріальної шкоди іншому суб'єкту;

•3.     її суб'єктами виступають суб'єкти правовідношення в якому вона виникла;

•4.     її виникнення породжує новий зв'язок, додаткові права та обов'язки у тих же суб'єктів правовідношення.

•5.     Вона реалізується в середині вже існуючого правовідношення шляхом передання одним  суб'єктом правовідношення відшкодування завданої шкоди іншому, при цьому це відбувається незалежно від того, чи відшкодовується шкода добровільно або через державні юрисдикційні органи;

•6.     Вона регламентується нормами тієї галузі права, що регулює відношення, в якому ця відповідальність виникла, а не в якійсь іншій галузі права загально охоронного характеру.

Таким чином, я погоджуюсь з позицією науковців які  вважають, що існують галузеві підвиди матеріальної відповідальності, об'єднані в особливий вид юридичної відповідальності - матеріальну відповідальність, яка має загальноправове, міжгалузеве значення і виступає родовим поняттям. Визнання галузевого характеру кожного підвиду матеріальної відповідальності має велике практичне значення. Такий підхід відчиняє шлях для спеціального нормативного врегулювання кожного з таких підвидів матеріальної відповідальності без звернення до принципів та правил цивільно-правової матеріальної відповідальності. Включення спеціальних норм, які регулюють галузеву матеріальну відповідальність у кодекси виключає необхідність у традиційних посиланнях на порядок, встановлений законом, під яким часто розуміють спеціальні нормативні акти, а інколи норми цивільного права.

Отже, матеріальна відповідальність є самостійним видом відповідальності, яка об'єднує її галузеві підвиди. В трудовому праві матеріальна відповідальність не є різновидом цивільно-правової відповідальності й не існує в трудових поряд з цивільно-правовою, а є самостійним, галузевим підвидом матеріальної відповідальності, що обслуговує трудові відносини.

Залиште коментар!