XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.ю.н. Гуцу С.Ф. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

к.ю.н. Гуцу С.Ф.

Національний аерокосмічний університет  ім. М.Є. Жуковського,

  ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

Метою державної міграційної політики України у частині регулювання трудової міграції є наближення до світових стандартів міграційного законодавства, забезпечення ефективного управління міграційними процесами, соціальний та правовий захист трудових мігрантів, забезпечення додержання їх прав, свобод та законних інтересів відповідно до діючого законодавства. З метою посилення правового та соціального захисту громадян України, які працюють в країнах Ради Європи відповідно до законодавства приймаючої сторони, в березні 2007 року був прийнятий Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус трудящихся мігрантів». Реалізація положень названої Конвенції сприяє удосконаленню державної системи правового та соціального захисту громадян України, які працюють в країнах Ради Європи та дозволяє на законодавчому рівні закріпити гарантії додержання прав та свобод українських громадян за кордоном.

За різними експертними оцінками насьогодні за кордоном працюють до 3 млн громадян України. В будь-якому разі, лише незначна частина українських громадян працює за кордоном на легальних. Таким чином, залишається проблемою нелегальна праця українських громадян за кордоном, неналежний соціальний захист, ризики страхових накопичень та пенсійного забезпечення, повернення мігрантів. На сьогодні Україна є стороною 18 двосторонніх міжнародних договорів у сфері працевлаштування. Але держав, де масово працюють наші мігранти, набагато більше і проблема їх правового захисту стоїть дуже гостро.

Однією з причин внутрішньої міграції трудових кадрів експерти називають невідповідність якості професійних навичок та рівня підготовки працівників вимогам роботодавців. І це є наслідком неналежного законодавчого регулювання відносин з підготовки та перепідготовки трудових кадрів. Проблема фінансування професійної підготовки та перепідготовки працівників на виробництві насьогодні майже повністю покладена на роботодавця. Нормативи та стандарти підвищення кваліфікації залишилися нам у спадщину з радянського законодавства, та навіть вони не дотримуються. КЗпП України та інші нормативні акти передбачають різноманітні права та пільги для працівників, які підвищують свій освітній та професійний рівень (оплачувані навчальні відпустки, додатковий вільний день тощо). Відповідно, на роботодавця покладено обов'язок дотримуватись та забезпечувати надані трудовим законодавством права працівників. Наслідком цього є економічна неспроможність роботодавця оплачувати підвищення кваліфікаційного рівня працівників або незацікавленість роботодавців у підвищені якості персоналу

На сьогодні власнику не вигідно вкладати гроши в навчання персоналу, особливо, якщо це навчання відбувається з відривом від виробництва. Ця ситуація пояснюється великою міграцією трудових ресурсів в Україні, коли після навчання фахівець може розірвати трудові відносини з підприємством та піти працювати до конкурента. У зв'язку з цим треба зазначити, що чинне законодавство не забороняє власникам підприємства до початку навчання кадрів укласти цивільно-правовий договір з працівником, про те, що після навчання, що здійснюється за рахунок роботодавця він буде зобов'язаний відпрацювати на підприємстві певний час, або відшкодувати вартість навчання. Отже, такий стан речей потребує державного втручання у вигляді запровадження механізмів для зацікавлення роботодавців у навчанні освіченого та фахового персоналу на власному підприємстві за власний кошт, з урахуванням всіх пільг та гарантій, передбачених трудовим законодавством України. У цьму питанні нам може стати в пригоді досвід зарубіжних країн, де підприємства, які навчають кадри за власний кошт, звільняються від окремих видів податків чи мають інші пільги та заохочення з боку держави. Тому пріорітетними напрямками вдосконалення законодавства щодо підготовки та перепідготовки трудових кадрів повинні стати стимулювання й зацікавлення роботодавця навчати своїх працівників за кошти підприємства.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>