XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.ю.н. Коваленко Н.Ю., Родіонова І.В. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

к.ю.н. Коваленко Н.Ю.

старший викладач Родіонова І.В.

ЧТЕІ КНТЕУ

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В сучасній літературі по теорії права методи визначаються як обумовлені предметом правового регулювання різні прийоми, способи, засоби впливу права на суспільні відносини [4; 7; 8]. Таке визначення базується на радянській правовій доктрині, принципові погляди якої на метод правового регулювання переважно сформулювались в 30-50-х роках ХХ століття. Суть цих поглядів полягає в тому, що метод слугує додатковим юридичним критерієм диференціації галузей права.

Методи правового регулювання досить різноманітні, проте вони знаходяться в певній системі і тому піддаються класифікації залежно від обраної класифікаційної підстави. Найбільш розповсюдженою є класифікація, що проводиться за ознакою характеру впливу права на суспільні відносини, які ним регулюються.

Не дивлячись на різний характер приписів, які містяться у диспозиціях, всі норми системи права можна умовно поділити на дві групи: імперативні і диспозитивні. Імперативний метод застосовується для впливу на відносини, які будуються на основах влади та підпорядкуванні їх суб'єктів. Він є характерним для публічних галузей права, наприклад, для адміністративного, фінансового, конституційного, кримінально-виконавчого права.

А.М. Вітченко зазначає, що імперативний метод правового регулювання вбирає в себе метод заборони, метод владних приписів (субординації) і метод зобов'язання [2, с. 100-101].

 

Диспозитивний метод, у свою чергу, - це засіб регулювання відношень між рівноправними учасниками правовідносин. Він надає можливість сторонам самостійно вирішувати питання про форму своїх взаємовідносин, урегульованих нормами права. Цей метод застосовується у сфері дії галузей приватного права (наприклад, цивільного, сімейного та ін.). Другий варіант термінологічного позначення диспозитивного методу має місце у випадках виділення методів субординації і координації.

Крім зазначених варіантів по суті тих же двох методів правового регулювання, в літературі по теорії права виділяють метод автономії і авторитарний метод. При цьому сутність методу автономії характеризується тим, що за його допомогою учасникам правовідносин надається можливість самостійно визначати свою поведінку у взаєминах  сторін в межах закону. На відміну від нього, авторитарний метод базується на використанні владних правових приписів, що визначають підстави і порядок виникнення конкретних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин.

Отже, імперативний метод (він же метод субординації або авторитаризму) відноситься до сфери централізованого (державно-нормативного) регулювання, а диспозитивний метод (він же метод координації або автономії) - до децентралізованого (договірного) регулювання.

В науковій літературі зустрічається також інша класифікація правових методів. Зокрема, В.М. Горшенев визначає методи матеріально-правового характеру і методи процесуального характеру [3, с. 85]. Методи матеріально-правового характеру - це сукупність методів правового регулювання, що використовуються для впорядкування суспільних відносин, які складаються в різних сферах життєдіяльності і спрямовуються на досягнення результатів розвитку всього суспільства в цілому і саме тому мають визначальне значення.

В свою чергу методи матеріально-правового характеру об'єднуються у відповідні групи:

а) методи, які гарантують стійкість та визначеність суспільних відносин. Вони властиві нормам адміністративного, фінансового права, де в якості суб'єктів виступають як окремі громадяни, так і державні органи. До даної категорії методів відносять метод автономності, плановості, спідпорядкування;

б) методи регулювання стимулюючих властивостей. Їх безпосереднє призначення полягає у тому, щоб спонукати до вольових вчинків членів суспільства, які б відповідали новим суспільним відносинам. Різновидами даного методу є методи рекомендації і заохочення;

в) метод примусового впливу, який виражається у тому, що в нормах права встановлюються заборони щодо певних вчинків із вказівкою на негативні наслідки, які можуть наступити у випадку порушення заборон. До даного виду належить кримінальне покарання, адміністративне, дисциплінарне, майнове стягнення, а також заходи громадського впливу.

Методи процесуального характеру використовуються при застосуванні норм права (правозастосуванні) і у сфері правотворчості. Специфіка методів процесуального характеру полягає у тому, що вони як свій безпосередній об'єкт використовують волю суб'єктів, наділених офіційними повноваженнями створювати і застосовувати норми права в тій чи іншій сфері державної діяльності.

Методи правотворчості використовуються у діяльності органів держави та окремих посадових осіб щодо встановлення норм права. В свою чергу призначення цих методів полягає у тому, щоб встановити визначений стан волі суб'єктів, на яких покладені функції безпосередньої правотворчості. До них відносять метод субординації, делегації, санкціонування. Наприклад, метод субординації виражається у встановленні такого стану волі суб'єктів правотворчості, при якому один із суб'єктів зобов'язується конституційними нормами завжди керуватися у своїй правотворчій діяльності загальними нормативними приписами, що встановлюються іншим суб'єктом - вищестоячим органом.

Правозастосовні методи є більш різноманітними та розрізняються залежно від конкретної організаційно-правової форми діяльності, в якій вони використовуються. Наприклад, при регулюванні правонаділяючої діяльності повсякчас застосовуються такі методи, як візування, затвердження, погодження.

Отже, методи правового регулювання є різноманітними, проте властиві тільки державі в особі її органів, стосуються лише юридичних норм та їхня дієвість забезпечується державним примусом.

Література:

1. Алексеев С. С. Теория права /  Алексеев С. С. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Изд-во БЕК, 1995. - 320 с.

2. Витченко А. М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / под ред. М. И. Байтина. - Саратов : Изд-во СГУ. - 1974. - 161 с.

3. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. - М. : Юрид. лит., 1972. - 260 с.

4. Назаренко Г. В. Теория права и государства  / Г. В. Назаренко.  - Орел, 1999. - 175 с.  

6. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева.  - М., 1996. - 360 с.

7. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : [курс лекций] / Спиридонов Л. И. - СПб., 1999. - 301 с.

8. Теория государства и права : учебник для вузов / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М. : НОРМА-ИНФРА М., 1999. - 570 с.

 

ivrod@ukr.net      


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>