XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.ю.н. Коваленко Н.Ю., Родіонова І.В. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

к.ю.н. Коваленко Н.Ю.

старший викладач Родіонова І.В.

ЧТЕІ КНТЕУ

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В сучасній літературі по теорії права методи визначаються як обумовлені предметом правового регулювання різні прийоми, способи, засоби впливу права на суспільні відносини [4; 7; 8]. Таке визначення базується на радянській правовій доктрині, принципові погляди якої на метод правового регулювання переважно сформулювались в 30-50-х роках ХХ століття. Суть цих поглядів полягає в тому, що метод слугує додатковим юридичним критерієм диференціації галузей права.

Методи правового регулювання досить різноманітні, проте вони знаходяться в певній системі і тому піддаються класифікації залежно від обраної класифікаційної підстави. Найбільш розповсюдженою є класифікація, що проводиться за ознакою характеру впливу права на суспільні відносини, які ним регулюються.

Не дивлячись на різний характер приписів, які містяться у диспозиціях, всі норми системи права можна умовно поділити на дві групи: імперативні і диспозитивні. Імперативний метод застосовується для впливу на відносини, які будуються на основах влади та підпорядкуванні їх суб'єктів. Він є характерним для публічних галузей права, наприклад, для адміністративного, фінансового, конституційного, кримінально-виконавчого права.

А.М. Вітченко зазначає, що імперативний метод правового регулювання вбирає в себе метод заборони, метод владних приписів (субординації) і метод зобов'язання [2, с. 100-101].

 

Диспозитивний метод, у свою чергу, - це засіб регулювання відношень між рівноправними учасниками правовідносин. Він надає можливість сторонам самостійно вирішувати питання про форму своїх взаємовідносин, урегульованих нормами права. Цей метод застосовується у сфері дії галузей приватного права (наприклад, цивільного, сімейного та ін.). Другий варіант термінологічного позначення диспозитивного методу має місце у випадках виділення методів субординації і координації.

Крім зазначених варіантів по суті тих же двох методів правового регулювання, в літературі по теорії права виділяють метод автономії і авторитарний метод. При цьому сутність методу автономії характеризується тим, що за його допомогою учасникам правовідносин надається можливість самостійно визначати свою поведінку у взаєминах  сторін в межах закону. На відміну від нього, авторитарний метод базується на використанні владних правових приписів, що визначають підстави і порядок виникнення конкретних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин.

Отже, імперативний метод (він же метод субординації або авторитаризму) відноситься до сфери централізованого (державно-нормативного) регулювання, а диспозитивний метод (він же метод координації або автономії) - до децентралізованого (договірного) регулювання.

В науковій літературі зустрічається також інша класифікація правових методів. Зокрема, В.М. Горшенев визначає методи матеріально-правового характеру і методи процесуального характеру [3, с. 85]. Методи матеріально-правового характеру - це сукупність методів правового регулювання, що використовуються для впорядкування суспільних відносин, які складаються в різних сферах життєдіяльності і спрямовуються на досягнення результатів розвитку всього суспільства в цілому і саме тому мають визначальне значення.

В свою чергу методи матеріально-правового характеру об'єднуються у відповідні групи:

а) методи, які гарантують стійкість та визначеність суспільних відносин. Вони властиві нормам адміністративного, фінансового права, де в якості суб'єктів виступають як окремі громадяни, так і державні органи. До даної категорії методів відносять метод автономності, плановості, спідпорядкування;

б) методи регулювання стимулюючих властивостей. Їх безпосереднє призначення полягає у тому, щоб спонукати до вольових вчинків членів суспільства, які б відповідали новим суспільним відносинам. Різновидами даного методу є методи рекомендації і заохочення;

в) метод примусового впливу, який виражається у тому, що в нормах права встановлюються заборони щодо певних вчинків із вказівкою на негативні наслідки, які можуть наступити у випадку порушення заборон. До даного виду належить кримінальне покарання, адміністративне, дисциплінарне, майнове стягнення, а також заходи громадського впливу.

Методи процесуального характеру використовуються при застосуванні норм права (правозастосуванні) і у сфері правотворчості. Специфіка методів процесуального характеру полягає у тому, що вони як свій безпосередній об'єкт використовують волю суб'єктів, наділених офіційними повноваженнями створювати і застосовувати норми права в тій чи іншій сфері державної діяльності.

Методи правотворчості використовуються у діяльності органів держави та окремих посадових осіб щодо встановлення норм права. В свою чергу призначення цих методів полягає у тому, щоб встановити визначений стан волі суб'єктів, на яких покладені функції безпосередньої правотворчості. До них відносять метод субординації, делегації, санкціонування. Наприклад, метод субординації виражається у встановленні такого стану волі суб'єктів правотворчості, при якому один із суб'єктів зобов'язується конституційними нормами завжди керуватися у своїй правотворчій діяльності загальними нормативними приписами, що встановлюються іншим суб'єктом - вищестоячим органом.

Правозастосовні методи є більш різноманітними та розрізняються залежно від конкретної організаційно-правової форми діяльності, в якій вони використовуються. Наприклад, при регулюванні правонаділяючої діяльності повсякчас застосовуються такі методи, як візування, затвердження, погодження.

Отже, методи правового регулювання є різноманітними, проте властиві тільки державі в особі її органів, стосуються лише юридичних норм та їхня дієвість забезпечується державним примусом.

Література:

1. Алексеев С. С. Теория права /  Алексеев С. С. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Изд-во БЕК, 1995. - 320 с.

2. Витченко А. М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / под ред. М. И. Байтина. - Саратов : Изд-во СГУ. - 1974. - 161 с.

3. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. - М. : Юрид. лит., 1972. - 260 с.

4. Назаренко Г. В. Теория права и государства  / Г. В. Назаренко.  - Орел, 1999. - 175 с.  

6. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева.  - М., 1996. - 360 с.

7. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : [курс лекций] / Спиридонов Л. И. - СПб., 1999. - 301 с.

8. Теория государства и права : учебник для вузов / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М. : НОРМА-ИНФРА М., 1999. - 570 с.

 

ivrod@ukr.net      


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>