XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.ю.н., Шем’яков О.П., к.ю.н., Хохлова І.В. ЩОДО ПРОЕКТУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Шем'яков О.П., к.ю.н., доцент,

завідувач кафедри Конституційного та кримінального права МЕГІ

Хохлова І.В., к.ю.н., доцент

кафедри Конституційного та кримінального права МЕГІ

ЩОДО ПРОЕКТУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Обговорюючи проект КПК України, на нашу думку, слід звернути увагу на те, що серед новацій кримінального процесуального законодавства є поява в кодифікованому акті спеціальних норм, які встановлюють, характеризують та регулюють в межах кримінального судочинства специфічні відносини суб'єктів в галузі міжнародного співробітництва в галузі кримінального переслідування злочинців. Це "Розділ IХ. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження", в якому Главою 38 визначаються загальні засади міжнародного співробітництва, Главою 39 регламентуються процедурні питання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій, Главою 40 - видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція), Главою 41 встановлюється процесуальний порядок кримінального провадження під час перейняття кримінального провадження від іноземних держав та порядок і умови передачі кримінального провадження з України компетентному органу іншої держави, Главою 42 регламентуються питання визнання та виконання вироків іноземних судів та передачі засуджених осіб.

Такі новації заслуговують підтримки як з точки зору вдосконалення рівня кодифікації кримінального процесуального законодавства, так і з точки зору уніфікації в подальшому правозастосовчої практики розглядаємих регламентуючих норм КПК. Однак слід зауважити, що окремі положення в запропонованих авторами статтях потребують уточнень, доповнень та виключення протиріч.

Так, в статті 584 "Відмова у виконанні запиту про міжнародну
правову допомогу" в частині 2 перелічені умови, при яких за відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту відмовляється. Це випадки, якщо: 1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може заподіяти шкоду суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим національним інтересам України; 2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні стосовно тієї ж особи судом прийнято рішення, яке набрало законної сили; 3) запитуюча сторона не сприяє взаємності у цій сфері; 4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність; 5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

Перше питання, яке виникає щодо процитованого переліку, це чому Україна має відмовляти в міжнародному співробітництві зацікавленій країні у випадку, якщо запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні (пункт 6)? Друге питання відноситься до формулювання пункту 4 розглядаємої статті: чому в якості підстави для відмови у виконанні запиту не розглядаються випадки закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за такі злочини відповідно до ст. 49 Кримінального кодексу України?

            На нашу думку, в проекті не визначена процесуальна компетенція координатора спільної слідчої групи (частина 3 ст. 598 Проекту КПК). Відповідно до процесуальних процедур України при утворенні слідчої групи один з слідчих має бути призначений старшим, прийняти справу до свого провадження і нести відповідальність за роботу всієї групи. В розглядаємому проекті Стаття 598 "Утворення і діяльність спільних слідчих груп" в частині 3 встановлює, що координацію діяльності членів спільної слідчої групи здійснює ініціатор її утворення або один і її членів. В частині 4 тієї ж статті прямо вказано, що слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії проводяться членами спільної слідчої групи тієї держави, на території якої вони проводяться, а в частині 2 статті 590 "Присутність представників компетентних органів запитуючої сторони" також зазначено, що представники компетентного органу запитуючої сторони, яким дозволено бути присутніми при виконанні запиту про міжнародну правову допомогу, не мають права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі участі в проведенні процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися вимог законів України, і також вони мають право спостерігати за вчиненням процесуальних дій та вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, ставити з дозволу слідчого, державного обвинувача або суду запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.

Окреме зауваження до змісту Статті 633, яка має назву "Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах", однак в тексті норми взагалі відсутні будь-які вказівки на заявлені в назві строки.

         Ще одне протиріччя - між положеннями частин 2 і 3 Статті 637 "Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи" та частиною 4 тієї ж статті, а саме. Відповідно до частини 2 статті 637 Проекту КПК "Щодо засудженого, переданого для відбування покарання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення такого ж кримінального правопорушення". Відповідно до частини 3 Статті 637 Проекту КПК "До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законом".

Однак це лише незначна частина прав засуджених, передбачених законодавством України про кримінальну відповідальність: адже якщо мова йде про рівноправність, то чому виключено можливість заміни покарання більш м'яким, звільнення від покарання у зв'язку із захворюванням, спеціальні види звільнення від кримінального покарання неповнолітніх злочинців із застосуванням примусових заходів виховного характеру, або звільнення жінок, що мають дітей віком до трьох років. Тому частина 3 розглядаємої статті потребує або відповідних доповнень, або взагалі має бути виключена, адже в частині 2 міститься загальне формулювання щодо правових наслідків для засудженого із посиланням на законодавство України.

Частина 4 Статті 637 Проекту КПК зобов'язує Міністерство юстиції України повідомляти уповноважений (центральний) орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати виконання покарання у разі: 1) завершення відбування покарання згідно із законодавством України; 2) смерті засудженої особи; 3) втечі засудженої особи.

         Зважаючи на вищенаведені пропозиції до частин 2 та 3 цієї ж статті, частину 4 слід привести до узгодженого з цими поправками стану. Зокрема, передбачити пункт щодо повідомлення про заміну покарання, яке було призначено судовим рішенням іноземної країни судом України відповідно до вітчизняного законодавства.

         Крім того, існує процесуальна можливість касаційного провадження або виключного провадження і відносно такого виду кримінальних справ. Тому, на нашу думку, не досить вдалою є категоричність частини 1 Статті 638 "Повідомлення про зміну або скасування вироку
суду іншої держави", яка передбачає, що "Будь-які (курсив наш) питання, пов'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок." Більш доцільним вважається не виключати право засудженого на перегляд вироку судами України, що до речі, узгоджується з положеннями частини 4 цієї ж норми: "Якщо вирок судом іноземної держави скасовано і призначено нове досудове розслідування або новий судовий розгляд, питання про подальше здійснення кримінального провадження вирішується Генеральною прокуратурою України згідно з цим Кодексом."

Пропозиції:

•1.     Пункт 4 частини 2 статті 584 "Відмова у виконанні запиту про міжнародну
правову допомогу" після слів "...про кримінальну відповідальність" доповнити словами "або якщо закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за такі злочини відповідно КК України"

•2.     Пункт 6 частини 2 статті 584 "Відмова у виконанні запиту про міжнародну
правову допомогу" виключити.

•3.     Статтю 598 "Утворення і діяльність спільних слідчих груп" в частині 3 останнє речення викласти в наступні редакції: "Керівником спільної слідчої групи призначається один з членів групи тієї держави, на території якої здійснюється кримінальне провадження у справі."

•4.     В Статті 633 "Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах" визначити заявлені в назві строки.

•5.     В Статті 637 "Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи" частину 3 виключити, у зв'язку з чим частину 4 вважати частиною 3 та доповнити її пунктами 4 та 5 наступного змісту: "4) про заміну покарання, яке було призначено судовим рішенням іноземної країни, судом України відповідно до вітчизняного законодавства; 5) про звільнення від кримінального покарання, яке було призначено судовим рішенням іноземної країни, судом України відповідно до вітчизняного законодавства."

•6.     Частину 1 Статті 638 "Повідомлення про зміну або скасування вироку
суду іншої держави" викласти в наступній редакції: "Будь-які питання, пов'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок, або судом України за місцем відбування покарання."

Література:

1. НПК до кримінально-процесуального кодексу України.- К.: А.С.К., 2009. - 1056 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>