XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.юр.н. Кофанов А.В. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕЯКИХ НЕТРАДИЦІЙНИХ МЕТОДІВ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

к.юр.н. Кофанов А.В.

Київський національний університет внутрішніх справ

  Загальні засади деяких нетрадиційних методів експертних досліджень

        З підвищенням загального професіоналізму й освіченості злочинності, технічних засобів, що використовуються при скоєнні злочинів, правоохоронні органи все частіше стикаються з проблемою повної відсутності матеріальних слідів скоєння злочину. Але в будь-якому випадку злочинець мав контакт із знаряддям злочину або іншими речами, якщо це пістолет, наприклад, то він ніс його на собі, та не залишив відбитків пальців, тому що був у рукавичках. В подібних випадках на місці скоєння злочину не лишається жодних слідів крім запахових. Між іншим, запахові сліди мають матеріальну природу і можуть бути відібрані, законсервовані і досліджені. Одним із доказових прикладів у сучасній криміналістичній практиці стає такий, на перший погляд, традиційний метод, як використання природної здібності собак  розшукувати та розрізняти запахові сліди. Тут мається на увазі як оперативна одорологія, коли собака працює по «гарячих слідах», так і дослідження запахів у лабораторних умовах (одорологічна експертиза). Лабораторні дослідження дозволяють експертам надавати установам та органам, що призначають експертизу, унікальну інформацію, тому що запах людини також унікальний, як відбитки пальців та генетичний код. Треба зазначати, що правильно законсервований запаховий слід може зберігатися у спеціальних умовах більше 10-12 років (наприклад, запах крові); запах людини незмінний на протязі усього її життя; на запах людини не впливають парфуми. А у тих випадках, коли крім запахових слідів на місці скоєння злочину не лишається жодних, одорологічна експертиза стає єдиним доказовим засобом правочинства.

      Згідно інформації наданої закордонними колегами на сьогоднішній день у Польщі існує 35 окремих лабораторій (на рівні комендатур воєводств), у 16 воєводствах по дві лабораторії. Працюють одорологічні лабораторії в експертних підрозділах РФ, Литви та Республіки Білорусь. Дані одорологічних досліджень використовуються в кримінальному та цивільному судочинстві.

У комплексі із застосуванням ДНК - аналізу, дактилоскопічних досліджень та свідчень осіб, що проходять по справі (коли вони є), одорологічна експертиза може стати однією з доказових у кримінальному процесі.

Запах являє собою особливий вид газоподібних речовин (ультра об'єктів, точніше - ультра субстанцій), які в карно-процесуальному аспекті іменуються ультра речовими доказами. Запахові сліди як різновид газоподібних речовин мають всі фізичні властивості останніх.

Найбільше повно фізичні властивості слідів запаху описані                         Р. М. Мазитовою, В. Н. Охотською і Б. У. Пучкіним у монографії, присвяченій дослідженню питань моделювання нюху живих істот. Згодом ці властивості були детально проаналізовані М. В. Салтевським у ряді робіт вже стосовно  проблем криміналістичної одорології.  Було відзначено, що сліди запаху мають такі фізичні властивості газоподібних речовин, як летючість, розчинність, адсорбція, розведення й дифузія.

Летючість слідів запаху - це здатність молекул запаху випаровуватися, тобто переходити із твердого стану в газоподібний. Випаровування відбувається при будь-якій температурі, однак швидкість його залежить від природи речовини й зовнішніх умов: при підвищенні температури або посиленні вітру випаровування збільшується. Отже, сліди запаху довше зберігаються взимку, чим улітку, у закритому приміщенні й при відсутності протягів, чим на відкритій місцевості або при наявності вітру й т.д.

За даними В. В. Безрукова, індивідуальний запах людини в закритому приміщенні зберігається до чотирьох діб і може бути використаний для встановлення людини як його джерела протягом трьох років. При цьому досить навіть короткочасного (до 15-50 хв.) перебування людини в закритому приміщенні площею не більше 20 кв.м.

Під розчинністю слідів запаху розуміється здатність молекул запаху розчинятися в клітинах нюхового епітелію живих істот. Дана властивість дозволяє сприймати запах органами нюху людини або тварин.

Адсорбція слідів запаху являє собою здатність молекул запаху (інших газоподібних речовин) поглинатися поверхневим шаром іншої речовини. Завдяки цій властивості можливе сприйняття запахової речовини, змішаної з повітрям,  виділення її на твердих і ворсистих поверхнях.

Процес адсорбції в загальному вигляді може бути зведений до концентрування й утримання речовин на поверхні або в обсязі пор твердого тіла. В адсорбції беруть участь як мінімум два об'єкти: тверде тіло (адсорбент) і поглинаюча речовина в газоподібному або рідкому стані. Останнє з газової або рідкої фази, у якій воно перебувало (адсорбтив), переходить при поглинанні твердим тілом в адсорбований стан (адсорбат).

Розрізняють в основному адсорбцію двох типів: фізичну адсорбцію, що порівнянна з явищем конденсації; і сорбцію, засновану на силах хімічної взаємодії (хемосорбцію). Остання в силу хімічної реакції, що протикає на поверхні розділу фаз й призводить до перерозподілу електронів адсорбтива й адсорбенту з утворенням хімічного зв'язку, не зберігає індивідуальності взаємодіючих компонентів і фіксує положення адсорбованих молекул, тобто приводить до локалізованої адсорбції. При фізичній адсорбції адсорбтив й адсорбент не втрачають своїх якостей, а адсорбція молекул може бути локалізованою й нелокалізованою.

У процесі збирання слідів і зразків запаху людини й інших речових джерел інформації застосовне тільки явище фізичної адсорбції. Адсорбційна здатність адсорбенту й швидкість поглинання адсорбтива у вирішальному ступені залежать від розміру й кількості пор на одиниці об'єму адсорбенту.

М. В. Кисін й інші співавтори підрозділяють пори залежно від їхнього розміру на: мікро-, мезо- і макропори. Мікропори порівнянні з адсорбируємими молекулами. Всі атоми й молекули речовини адсорбенту перебувають у взаємодії з молекулами адсорбата в порах. Отже, у всьому просторі мікропор існує поле адсорбованих сил. Для мезопор дія адсорбційних сил проявляється не у всьому їхньому обсязі - практично лише на невеликій відстані від стінок. Питома поверхня макропор дуже мала, вони виконують, по суті, роль великих транспортних артерій у зернах адсорбенту. Тому адсорбцією на поверхні макропор, як правило, зневажають. Звідси виходить, що найкращими адсорбційними здатностями молекул запаху володіють адсорбенти, що мають найбільшу кількість мікропор на одиницю їхнього об'єму.

Під розведенням слідів запаху розуміється зміна концентрації молекул запаху в сліді, що веде до утворення запаху нової якості.

Однак сила запаху, як показали спеціальні дослідження, далеко не завжди визначається концентрацією молекул запаху. У певних випадках розведена суміш запахів може виявитися сильніше концентрованого сліду запаху, а також один запах може маскувати інший.

Дифузія слідів запаху означає проникнення молекул запаху в структуру (масу) іншої речовини (як правило, твердої). Наприклад, взуття при носінні просочується індивідуальним заходом людини й через певний період саме перетворюється в джерело цього запаху, залишаючи його в слідах на ґрунті й іншій поверхні при контактній взаємодії. Експериментально встановлено, що нове взуття вже після добового носіння перетворюється в джерело індивідуального запаху власника.

В 1995 р. П. Д. Біленчук, Г. Є. Омельченко й А. І. Рощин, викладаючи сутність розглянутих властивостей слідів запаху, додали до них ще й таку властивість, як змішуваність. При цьому вони роз'яснили суть даної властивості запаху в такий спосіб. Якість пахучих речовин може істотно змінюватися, перебуваючи в суміші одна з одною. Один запах може "замаскувати" або послабити інший. У суміші запахи можуть нейтралізувати один одного. В окремих випадках у суміші запах підсилюється настільки, що окремі компоненти суміші, узяті в концентрації, значно нижче порога індивідуальності сприйняття тварини (наприклад, собаки), але проте ними уловлюються. Таким чином, характер складного запаху може змінюватися в присутності навіть граничних кількостей домішок або запахових слідів інших компонентів.

Сутність же розведення запаху зазначені автори роз'яснили в загальному аналогічно вищевикладеному, що, на наш погляд, є повторенням суті змішуваності запахів, а тому виділення останньої властивості слідів запаху представляється зайвим.

На основі розглянутих загальних фізичних властивостей газоподібних речовин М. В. Салтевский в 1976 р. сформулював наступні криміналістичні властивості слідів запаху: безперервність механізму утворення, рухливість структури, розпорошеність і подільність, які були сприйняті вітчизняними й закордонними вченими, зокрема Є. П. Іщенко, М. В. Кисіним, І. Ф. Криловим і ін. У той же час П. Д. Біленчук, Г. Є. Омельченко й А. І. Рощин далі викладу суті лише фізичних властивостей слідів запаху не пішли.

В 1994 р. даний перелік криміналістичних властивостей слідів запаху стосовно до запаху людини був доповнений такими властивостями, як відносна незмінність й індивідуальність запаху людини, а в цей час думаємо необхідним додати ще такі дві криміналістичні властивості запаху людини, як схоронність слідів, і зразків запаху людини в герметичному упакуванні й відносній стійкості слідів запаху людини, у той час як відносна незмінність повинна характеризувати тільки зразки запаху людини. При цьому слід зазначити, що наявність або відсутність у запаху людини саме цих властивостей стало одним з основних пунктів дискусії між супротивниками й захисниками одорологічного методу, а тому, на наш погляд, цілком обґрунтовано буде включення їх у число криміналістичних властивостей слідів запаху людини.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>