XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лах М.Р. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДІТЕЙ 6-7 РІЧНОГО ВІКУ

Лах Мар'яна Романівна

Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДІТЕЙ 6-7 РІЧНОГО ВІКУ

  Оволодіння дитиною рідної мови - важлива умова для навчання іноземної. До початку вивчення іноземної мови рідна мова дитини не повинна мати значних дефектів. Мовлення має бути правильним, виразним, зв'язним. Тільки за таких умов рідна мова не зазнає впливу іноземної.

У дошкільному віці діти опановують механізм побудови мовного висловлення рідною мовою, тому оволодіння англійською мовою має відбуватися внаслідок корекції вже існуючого механізму [2, 40].

Метою даної статті є, насамперед, прагнення з'ясувати важливість використання інноваційних технологій в навчанні дітей іноземної мови.

З точки зору І.А. Зимньої, іноземна мова, як і рідна, повинна забезпечувати соціальні, інтелектуальні і особистісні функції людини.

На ранньому етапі навчання мова повинна перш за все розглядатися як засіб розвитку особистості дитини з урахуванням мотивів, інтересів і здібностей. Через спілкування і мовленнєву діяльність дитина розвивається, виховується, пізнає світ і себе.

Насправді, проблема раннього вивчення іноземної мови полягає в необхідності знаходити резерви в організації навчання, щоб не загубити і скористатися перевагами сензитивного періоду засвоєння іноземної мови в дошкільному віці.

Діяльність людини в широкому розумінні слова означає процес активної цілеспрямованої взаємодії суб'єкта із середовищем. Так, наприклад, згідно із психологічною теорією діяльності (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.), людина не пристосовується до реальної дійсності, а активно оволодіває нею і впливає на неї завдяки здатності передбачати та свідомо планувати свою діяльність.

Мовленнєва діяльність розглядається як один із багатьох видів людської діяльності і визначається як „активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і викладу мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою" [7, 25].

Теорія мовленнєвої діяльності була предметом дослідження таких вчених, як А.М. Богуша, Л.С. Виготського, І.О. Зимньої, О.О. Леонтьєва та інших. Мовленнєва діяльність людей може входити до іншої, значно ширшої діяльності (ігрової, трудової, пізнавальної тощо). Проте вона може бути й повністю самостійною діяльністю, бо в людини є специфічна потреба, притаманна лише їй, у висловленні думки та одержанні мовленнєвої інформації. Цю потребу називають комунікативно-пізнавальною.

Такі поняття, як мова, мовлення та мовленнєва діяльність, між собою співвідносяться.

Мова - це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх поєднання на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів людських колективів, засобом переробки та передачі інформації від покоління до покоління.

Мовлення - це застосування мови в процесі спілкування. Мовлення - індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене. Мовлення є універсальним засобом комунікації, тому що при передачі інформації за допомогою мовних знаків зміст повідомлення втрачається найменше.

Мовленнєва діяльність суб'єкта охоплює мову та мовлення як внутрішні засоби та способи її реалізації. Так, на думку І.О. Зимньої, мовленнєву діяльність можна подати за такою формулою: "мова + мовлення = мовленнєва діяльність" [3, 116].

Охарактеризуємо ці компоненти.

Вчені розрізняють чотири види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письмо. Скажімо, якщо у процесі говоріння та письма людина висловлює свої думки, то під час аудіювання і читання вона здобуває мовленнєву інформацію, тобто сприймає і розуміє думки інших людей. Таким чином, говоріння і письмо - це продуктивні види мовленнєвої діяльності, а аудіювання і читання - рецептивні. Аудіювання і говоріння мають за основу звукову систему мови, вони відносяться до усного мовлення. Матеріальною основою читання і письма є графічна система мови, їх відносять до писемного мовлення.

Кожна мова має свої специфічні особливості. Це дає змогу виділити психологічні умови їх вивчення.

Для успішного сприйняття дітьми 6-7 річного віку звуків, слів і фраз іноземної мови (аудіювання) потрібно підготувати органи слуху до сприйняття звуків, слів і мови з різною інтенсивністю та характером звучання [8, 21], тренувати артикуляційний апарат, підготувати його до функціонування з різним темпом продукування висловлювання [9, 126].

Тому, при вивченні дітьми кожного нового звуку, слова, словосполучення іноземної мови необхідно забезпечити їх багаторазове прослуховування. Деякі дослідники рекомендують систематично тренувати дітей у швидкому промовлянні  звуків за допомогою скоромовок, віршів.

Необхідно підвищувати темп внутрішнього мовлення, що в свою чергу сприяє швидшому сприйняттю. Для тренування артикуляційного апарату рекомендують багаторазове повторення фраз у зростаючому темпі [4, 218].

Особливі труднощі при вивченні іноземної мови виникають у процесі опанування говоріння. Для тренування в говорінні потрібне відповідне середовище, реакція оточуючих, можливість спілкуватися з іншими людьми.

Щоб успішно оволодіти говорінням іноземною мовою, дуже важливо розуміти його психологічний механізм. З точки зору деяких дослідників (Б.О. Бенедиктов, М.І. Жинкін, І.О. Зимня, О.О. Леонтьєв, К.К. Платонов, А.М. Соколова та ін.), є три основні етапи становлення мовлення:

1) мотиваційний, що пов'язаний із виникненням та усвідомленням необхідності певного висловлення. На цьому етапі створюється план рішення про те, як і що сказати;

2) етап програмування загального змісту та синтаксичної структури висловлення [5, 7];

3) етап реалізації. Відбувається пошук необхідних слів [6, 43].

У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців вагоме місце відводиться вивченню проблем засвоєння рідної та іноземної мов: педагогічні умови оволодіння мовами; психологічні особливості дитячого віку.

Незважаючи на різні предмети досліджень, у науковій літературі існує думка, що „при вивченні іноземної мови в дошкільному віці вона засвоюється так само, як і рідна" (Л.С. Виготський). На основі аналізу загальних закономірностей засвоєння рідної та іноземної мов можна зробити висновок, що розбіжність елементів мовних систем не впливає на умови засвоєння дитиною рідної та іноземної мов, що мають багато подібного. Так, Н.І. Жинкін стверджував, що засвоюючи мову, рідну чи іноземну, дитина проходить шлях від пасивного сприйняття почутої нею мови до самостійного продукування розгорнутих висловлювань завдяки встановленню активних стосунків із навколишніми у процесі спільної діяльності.

Як зазначає Г.Е. Пальмер у дошкільному віці наявна „найбільша чутливість до мовних явищ, - це твердо встановлений факт".

Такі науковці як Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін, В.С. Мухіна наголошують, що при організації навчання дітей дошкільного віку слід враховувати особливості, якості та здібності, які вже є рисами особистості дитини. Дійсно, лише за умов чіткого визначення психологічних можливостей дитини та труднощів, які вона може зустріти у процесі навчання, можна створити ефективні педагогічні умови для всебічного розвитку дитини. У процесі навчання іноземної мови дітей дошкільного віку необхідно максимально спиратися на можливості формуючого навчання, тобто не тільки враховувати психічні особливості дитини, а й активно підтримувати їх у навчальному процесі та застосовувати таку методику навчання, яка б максимально враховувала індивідуальні переваги кожної окремої дитини.

Слід зазначити, що дотепер залишається відкритим питання про початок навчання дітей іноземної мови. Деякі вчені відстоюють точку зору про необхідність і ефективність навчання дітей іноземної мови в ранньому віці, до 3-х років (О.В. Жирнова, Н.В. Імедадзе, В. Леопольд, Ж. Ронже, А. Табуре-Келлер, В. Штерн та ін.). Головним арґументом ці автори вважають той факт, що у віці від 2 до 5-6 років діти навчаються говорити майже без зусиль. Це стосується як рідної, так і другої (іноземної) мови.

Так, Н.В. Імедадзе наполягає на ранній двомовності. На основі результатів експериментальних досліджень автор прийшла до висновку, що в умовах двомовності дитина проходить дві стадії розвитку мови: змішана мова; виділення автономного функціонування двох мовних систем.

З точки зору дослідника, в основі переключення з однієї мови на іншу лежить настанова про закономірність диференціації. Тобто чим свідоміше диференційована настанова, тим легше відбуватиметься переключення з однієї мови на іншу. Отже, рідше траплятимуться випадки змішування мов [4, 98].

Представники іншого напряму, найбільш поширеного, вважають, що навчання дітей іноземної мови варто починати з 6 років. До таких вчених відносимо У. Ванрайх, О.І. Онищенко, Г.Е. Палмер, В. Пенфільд, Д.І. Писарєв, Е. Пулгрем, Л. Роберт, Є.І. Тихєєва, К.Д. Ушинський, Е. Хауген та ін.

Як бачимо, представники обох напрямів констатують, що дошкільний вік - це сензитивний період для вивчення іноземної мови завдяки тому, що дитині дошкільного віку притаманні певні психологічні особливості, а саме: інтенсивне формування пізнавальних здібностей, швидке та легке запам'ятовування мовної інформації - імпрітінг, особлива чуйність до мовних явищ, здібність до імітації. З огляду на це, організоване педагогічне втручання в період сензитивного мовного розвитку дає змогу дітям ще до школи опанувати розмовну форму іноземної мови.

Дуже важливо, є ще й нігілістичний підхід до навчання іноземної мови в ранньому та дошкільному віці. Так, деякі зарубіжні вчені (С. Нювенгус, І. Епштейн та ін.) вважають, що дитяча двомовність шкідлива для дитини, що вона негативно впливає на розвиток мислення, пригнічує його, створює перешкоди в процесі засвоєння дитиною дошкільного віку рідної мови. Вони категорично проти навчання дітей іноземної мови в ранньому і дошкільному віці.

Насправді, такий підхід до навчання дітей іноземної мови в ранньому і дошкільному віці не підтверджений експериментальними даними. Він і досі є дискусійним.

Отож, діти дошкільного віку опановують іноземну мову так само, як і рідну, на основі імітації та автоматизації певних мовних зразків у відповідних ситуаціях, не знаючи ніяких граматичних правил. У дітей дошкільного віку починає з'являтися інтерес до окремих мовних явищ. Мимовільне запам'ятовування, що розвивається, наштовхує їх на уявне членування фрази та слова, на аналіз граматичних явищ, на порівняння з рідною мовою. Цей „філологічно свідомий" підхід до вивчення іноземної мови, безперечно, має величезне значення для розвитку логічного мислення [1, 32]. Завдяки цьому підходу мовні явища аналізуються і систематизуються, що дає можливість ширше і глибше пізнати систему досліджуваної мови. Спираючись на свій філологічний досвід у галузі рідної та іноземної мови, дитина дошкільного віку свідомо конструює висловлення іноземною мовою, що потребує від неї великого розумового напруження. Це свідоме конструювання висловлень гальмує процес розвитку мови. Потрібна велика мовна та мовленнєва практика, щоб досягти вільного володіння мовою.

Зазначимо, що важливою складовою інноваційної діяльності викладача англійської мови є інформаційна культура, яка пов'язана не тільки з системою спеціальних знань (за обсягом та якістю), але й особливостями стилю діяльності вчителя, його здатністю вести пошук, накопичувати та використовувати необхідну інформацію, що дозволяє вчасно реагувати на зміни в професійному середовищі і підтримувати високий фаховий рівень в умовах швидкого "старіння" знань.

Таким чином, як показав аналіз досліджень, існують певні передумови до успішного опанування іноземної мови саме в дошкільному віці, а саме:

- здатність цільового запам'ятовування необхідної інформації;

- початок формування процесу логічного мислення;

- формування уявлень та понять у дітей, які забезпечують успішний розумовий розвиток;

- формування здібності до початкових форм абстракції, узагальнення;

- розвиток образного мислення та початок поступового переходу до понятійного мислення;

- інтенсивне формування пізнавальних потреб, потреб у нових знаннях та способах розумової діяльності.

Література:

•1.     Бухбиндер В.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам. - К.: Высш. шк. - 1988 - 342 с.

•2.     Гергель А.Ф. Психофізіологічні передумови навчання англійскої мови учнів молодшого шкільного віку // Проблеми гуманізаїї процесу навчання іноземних мов у школі та вузі: Тези доповідей наук.-практик. конф. творчої молоді 27 - 28 квітня 1993 року / За ред. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: КДПІІМ, 1993. - С. 40.

•3.     Зимняя И.А. Психология обучения неродному языку. - М., 1989. - 221 с., 116

•4.     Имедадзе Н. Экскурс по психологическим исследованиям овладения и владения вторым языком. - Тбилиси, 1979. - 229 с.

•5.     Калугін О.І. Школа розвитку: особистість - над усе // Рідн. шк. - 1994. - № 6. - С.2 - 8.

•6.     Кожевников В.М. Оптимізація навчальної діяльності // Рідн. шк. - 1994. - № 7. - С45 - 48.

•7.     Леонтьев А.А. Психологические предпосылки раннего овладения иностранным языком // Иностр. яз. в шк. - 1985. - №5. - С. 24 - 29.

•8.     Никитенко З.Н. Технология обучения лексике в курсе английского языка для детей 6 лет в 1 кл. серед. шк. // Иностр. яз. в школе. - 1991. - № 4. - С. 52 - 59; 1992. - №5 - 6. - С. 39 - 47.

•9.     Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. - М.: Просвещение, 1991. - 222 с.

 

 

e-mail: marjana-86@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>