Леганькова Л.А.

Уманський державний аграрний університет

ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗІ СЛОВОТВІРНИМ ЗНАЧЕННЯМ ЗБІЛЬШЕНОСТІ

До недавнього часу в українському мовознавстві категорія оцінки розглядалася здебільшого лексикологами з погляду вивчення конотативного значення слова. Більшість  досліджень присвячено категорії оцінки з погляду аксіології.

У дериватології оцінка асоціюється з афіксами, що мають параметрично-оцінне значення.

Емоційно-оцінне дериваційне значення афіксів є похідним від параметрично-оцінного. Емоційна оцінка тісно пов'язана з почуттями, оскільки виражає авторське ставлення до предмета висловлювання.

В.Р. Товстенко зазначає, що для українського розмовного мовлення характерне широке використання іменникових дериватів, утворених за допомогою суфіксів зі словотвірним значенням об'єктивної збільшеності - аугментативності [2, 61].

Збільшувальні іменники властиві усному мовленню, трапляються у фольклорі, їх використовують у художньому стилі як елемент розмовної мови. Аугментативи - це похідні іменники, що виражають значення збільшеності, яке часто супроводжує відтінок зневажливості, лайливості. Рідше такі іменники передають позитивну характеристику осіб, предметів: трудяга, дружище.

Найбільш продуктивним аугментативним суфіксом є суфікс -ищ-: бабище, котище, ручище. Для іменників із таким суфіксом притаманна тінь зневажливості у поєднанні із лайливістю:

«Ось де гадюче кублище проклятих ворогів вітчизни!» [4; 440].

 Менша продуктивність характерна для суфікса -иськ -: вовчисько, панисько. Тут наявний елемент фамільярного відношення до особи, предмета:

«Вона глянула на нього, і їй стало жаль цього боязкого хлопчиська, а тому й запитала його, чи не втомилися стояти його молоді ноги»  [4; 56].

Збільшеність також виражають іменники із суфіксами -юг(ан) -, -ян-, -аг-, -яг-, -ук-, -юк-, -ур-, -юр-, -угур-, -яр-, -ин-:

«Коли кінчався день і надходив вечір, він ішов до якої-небудь таверни, яких чимало було по дорозі до Брюгге, промити добрим пивцем горлянку, чорну від вугілля» [4; 24].

«Всілякі пройдисвіти, жебраки, волоцюги та цілі зграї ледарів і гультяїв, що тинялися шляхами, воліючи потрапити на шибеницю, аніж до якогось діла стати, почувши принадні пахощі меду, квапились і свою частку взяти» [4; 45].

«Старченя, смакуючи пахощі підлив, відповіло, що в давні часи, за Доброго Герцога, укклейські жінки з таких самих луків уколошкали понад сотню розбишак» [4; 68].

Таким чином,  іменники на позначення збільшеної ознаки є носіями негативного, суб'єктивного ставлення до особи, предмета тощо, і саме тому вони характерні для розмовної лексики.

Література:

•1.     Бабич Н. Д. Суфікси суб'єктивної оцінки в семантиці фразеологізмів // Словотвірна та семантична структура української лексики. - Львів, 1991. - 126 с.

•2.     Товстенко В. Р. Функціонально-стильова диференціація іменникових суфіксів із значенням збільшеності-експресивності // Українська мова, 2003, №1. -С. 61 - 65.

•3.     Фразеологічний словник української мови у 2-х книгах // В. М. Білоноженко, В. О. Вінник, І. С. Гнатюк та ін. - 2-е вид. - К.: Наукова думка,1999. - 980 с.

•4.     Шарль де Костер «Легенда про Уленшпігеля». -К.: «Дніпро», 1987.      - 493 с.

rclehankova@gmail.com

Залиште коментар!