XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лемішко Ю. Ю. МІСЦЕ ОБСТАВИН, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ, У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Лемішко Ю. Ю.

Національний Університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

МІСЦЕ ОБСТАВИН, ЯКІ ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ, У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Аналіз кримінально-правової літератури дозволяє зробити висновок, що дослідженню обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, приділялося багато уваги [1-8; 13]. Попри це, багато проблем й досі залишаються невирішеними. Зокрема, немає єдності поміж науковців з приводу того, яке місце у кримінальному праві посідають обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, О.О. Мясников, Л.Л. Кругліков, О.В. Василевський, О. Курц, М.М. Становський, вважають, що ці обставини у сукупності утворюють самостійний інститут кримінального права [1, с. 124; 2, с. 139-141; 3, с. 39; 4, с. 303]. Існує й інша точка зору. Так, С.С. Гаскін зазначає, що «пом'якшуючі та обтяжуючі обставини становлять собою самостійні інститути, які існують в межах субінституту радянського кримінального права - Загальних засад призначення покарання» [5, с. 17]. Про інститут пом'якшуючих обставин говорить у своїй монографії й А.Ю. Буланов [6, с. 8], із чого можна зробити висновок, що вчений визнає й існування інституту обтяжуючих обставин. Точку зору, відповідно до якої невірно говорити про інститут пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а необхідно визнавати наявність двох самостійних інститутів кримінального права - інституту обтяжуючих та інституту пом'якшуючих обставин, відстоює й Г.К. Буранов [7, с. 61]. Отже, виникає ситуація, коли в доктрині кримінального права інститутом одночасно називають: а) пом'якшуючі й обтяжуючі обставини в їх сукупності;  б) виключно обтяжуючі (або виключно пом'якшуючі) обставини. Такий  різнобій серед вчених у виокремленні інститутів Загальної частини кримінального права є невиправданим. По-перше, призначення покарання за наявності обставин, які пом'якшують та обтяжують його, є складовою частиною процесу призначення покарання в цілому. Тут необхідно нагадати про те, що в науці кримінального права панує думка про існування інституту призначення покарання [8, с. 3]. По-друге, обставини, що аналізуються, мають єдину правову природу, а отже взаємопов'язані між собою.

Для того, щоб розібратися у різних позиціях, що виникають стосовно визначення місця пом'якшуючих та обтяжуючих обставин у кримінальному праві, необхідно звернутися до поняття правового інституту, розробленого в загальній теорії права. В.С. Якушев ще у 1970 р. визначив правовий інститут як «засновану на законі сукупність норм, покликаних регулювати в межах предмету цієї галузі права певні, наділені відносною самостійністю суспільні відносини, а також пов'язані із ними виробничі відносини» [9, с. 62]. Такий погляд на зміст інституту права в загальній теорії права є домінуючим [10, с. 397; 11, с. 233]. У свою чергу, за ступенем складності виокремлюють простий і складний (комплексний) інститути. Простий інститут є невеликим інститутом, що не містить у собі ніяких інших структурних підрозділів, окрім, звичайно, правових норм. Особливість комплексного інституту полягає в тому, що він є відносно великим інститутом, у рамках якого слід виділяти дрібніші структурні утворення, які отримали назву субінститутів. Субінститут права - це сукупність правових норм, що регулюють різновид суспільних відносин. Виходячи із сказаного, в теорії кримінального права доцільно говорити про існування такого комплексного інституту як інститут призначення покарання, в межах якого слід виокремлювати вже більш дрібні утворення - субінститути. Залишилось лише з'ясувати, чи необхідно визнавати існування одного (єдиного) субінституту обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, чи двох окремих субінстутутів - субінстиутуту пом'якшуючих та субінституту обтяжуючих обставин.

В. В. Антипов та В. І. Антипов в межах інституту призначення покарання, виокремлюють, окрім іншого, і субінститут пом'якшуючих та обтяжуючих обставин [12, с. 6]. Уявляється, що необхідно підтримати точку зору цих вчених з низки причин. По-перше, такі обставини мають єдину правову природу, оскільки наділені тотожними ознаками та разом, невід'ємно один від одного утворюють самостійний критерій індивідуалізації покарання. По-друге, законодавець зобов'язує при призначенні покарання враховувати ці обставини у їх сукупності, оскільки лише таким чином винній особі може бути призначене законне, обґрунтоване та справедливе покарання в межах санкції відповідної статті Особливої частини КК. Отже,  викладене суперечить твердженням про те, що в межах інституту призначення покарання існує два самостійних субінститути - субінститут пом'якшуючих та субінститут обтяжуючих обставин, бо такі обставини хоча і здійснюють протилежну спрямованість впливу на міру покарання, проте виступають як взаємозв'язані явища.

Окрему позицію займає О.В. Ільїна, на думку якої з точки зору досягнень теорії права «некоректно говорити про існування правового інституту «обтяжуючі обставини» незалежно від того, чи йдеться мова виключно про обтяжуючі обставини Загальної частини, або тільки про кваліфікуючі обставини, чи то про обидві групи разом» [13, с. 55]. Але аргументацію вчена приводить, розглядаючи проблему під дещо іншим кутом. За основу автором береться теза С.С. Гаскіна про те, що норми, що створюють правовий інститут обтяжливих обставин, містяться в Загальній частині КК, тобто такою нормою виступає норма-перелік обтяжуючих обставин Загальної частини, а також той факт, що інститут права створюють саме правові норми. Далі вчена пропонує подивитись на проблему, що розглядається, якраз із точки зору поняття правової норми, під якою розуміється загальнообов'язкове правило соціальної поведінки, встановлене або санкціоноване державою, виражене у формально-визначених приписах, як правило, - у письмовій формі і що охороняється органом держави шляхом контролю за його додержанням і застосуванням передбачених законом засобів примусу за правопорушення. Виходячи із цього, О.В. Ільїна приходить до висновку, що «норма-перелік, яка відображається в ч. 1 ст. 67 КК, насправді не може бути визнаною нормою у власному розумінні цього слова, оскільки вона лише конкретизує (розкриває) зміст «фрагменту» диспозиції норми, передбаченої ч. 1 ст. 65 КК, а не створює правило поведінки» [13, с. 53-54]. Вона вважає, що обтяжливі обставини Загальної частини КК «є правовими утвореннями дещо іншого характеру», тому розглядаються нею як комплекс юридичних фактів [13, с. 55]. Таким чином О. В. Ільїна ставить під сумнів існування субінституту обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, наявність якого ми, напроти, визнаємо.

На нашу думку, аргументація О. В. Ільїної своєї позиції має суттєві недоліки. Це пов'язано з тим, що за основу визначення норми права вона бере ч. 1 ст. 67 КК, тоді як нормами, що створюють правила поведінки в зазначеній ситуації, виступають положення чч. 2-4 цієї статті, які встановлюють заборону врахування при призначенні покарання тих обтяжуючих обставин, що: а) не зазначених у їх закритому переліку; б) визначають групу обтяжуючих обставин, які суд має право не враховувати залежно від характеру злочину; в) забороняють подвійне врахування обтяжливих обставин. Звідси, випливає, що твердження О. В. Ільїни про неможливість існування інституту обтяжуючих обставин, є помилковим.

Отже, підсумувавши вищевикладене, необхідно зробити висновок про те, що обставини, які обтяжують покарання разом із пом'якшуючими обставинами, утворюють самостійний субінститут в межах більш широкого утворення - інституту призначення покарання.

Література:

•1.     Мясников О.А. Сущность и правовая природа смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств // Известия Высших учебных заведений. Правоведение. - 2003. - №2. - С. 117-124.

•2.     Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, А.В. Васильевский. - СПб.: Юрид. центр Пресс. - 2002. - 300 с.

•3.     Курц А. Следует ли перечень обстоятельств, смягчающих наказание, оставлять открытым // Уголовное право. - 2004. - № 2. - С. 38-42.

•4.     Энциклопедия уголовного права / Отв. ред. В.Б. Малинин. - СПб.: Изд-во профессора Малинина. - СПб ГКА. Т. 9. Назначение наказания. - 2008. - 912 с.

•5.     Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства: уголовно-правовая характеристика и пути совершенствования законодательной регламентации / С. С. Гаскин. - Иркутск: Изд-во  Иркут. ун-та, 1984. - 104 с.

•6.     Буланов А.Ю. Роль смягчающих и отягчающих обстоятельств при квалификации преступлений и назначении наказания. - М.: ИД «Камерон», 2005. - 272 с.

•7.     Буранов Г.К. Отягчающие наказание обстоятельства в уголовном праве России: Дис. ...канд. юрид. наук: специальность 12.00.08: кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Ульяновск, 2002. - 242 с.

•8.     Нікіфорова Т.І. Обставини, які пом'якшують покарання, за кримінальним правом України / Т. І. Нікіфорова. - Х.: Харків юридичний, 2009. - 208 с.

•9.      Якушев В.С. О понятии правового института // Правоведение. - 1970. - № 6. - С. 60-62.

•10.            Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 2000. - 776 с.

•11.            Теория государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. - М.: Юридическая литература, 1985. - 479 с; Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. М.Н. Марченко. - М.: Зерцало, 1998. - Т. 2. - 241 с.

•12.            Антипов В.В., Антипов В.І. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання: Монографія / В.В. Антипов, В.І. Антипов. - К.: Атіка, 2004. - 208 с.

•13.            Ільїна О.В. Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих ознак корисливих злочинів проти власності. Спеціальність 12.00.08. Дис. ...канд. юрид. наук. - Київ, 2007. -  201 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>