XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лемішко Ю.Ю. НАЙМЕНУВАННЯ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИН В ТЕОРІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ЗАКОНОДАВСТВІ

Лемішко Юлія Юріївна,

 аспірантка кафедри кримінального права № 1

 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

НАЙМЕНУВАННЯ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИН В ТЕОРІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ЗАКОНОДАВСТВІ

1. Одним із провідних завдань на сучасному етапі розбудови незалежної, демократичної, соціальної та правової України залишається боротьба зі злочинністю. Важливу роль у цьому відіграє кримінальне покарання, що призначається особі, винній у вчиненні злочину, і має бути необхідним і достатнім (ч. 2 ст. 65 КК) для досягнення мети, закріпленої в ч. 2 ст. 50 КК. Від того, наскільки законним, справедливим та обґрунтованим буде призначене покарання, значною мірою залежить чи досягне воно своєї мети.

2. При вирішенні питання про вид і розмір покарання суд у кожному конкретному випадку повинен виходити з вимог ст. 65 КК України про суто індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таким чином, аналіз ст. 65 КК свідчить, що хоча суд і повинен індивідуалізувати покарання, але здійснює це у тих межах, які встановлені в законі.

3. Важливу роль в індивідуалізації покарання відіграють обставини, які обтяжують покарання, вичерпний перелік яких передбачено в ч. 1 ст. 67 КК. У доктрині кримінального права відсутня єдина думка стосовно правової природи цих обставин. До дискусійних проблем належить також питання про те, яка назва краще за всі інші відображає їх специфіку. У КК УССР 1960 року обставини, що розглядаються, іменувались обставинами, які обтяжують відповідальність, тоді як у КК України 2001 року вони передбачені як такі, що обтяжують покарання. В теорії кримінального права висувалися пропозиції використовувати для найменування цих обставини такі назви, як: «обставини, що впливають на ступінь вини», «обставини, що обтяжують суспільну небезпечність діяння», «обставини, які впливають на міру покарання» і власне «обтяжуючі обставини».

4. Проблема найменування обставин, що розглядаються, взаємопов'язана з проблемою правової природи обтяжуючих обставин, які передбачені в статтях Особливої частини КК. Стосовно цього питання в теорії кримінального права існує дві протилежні думки. Деякі автори, наприклад, І. І. Карпець, С. С. Гаскін, О. А. Михаль, Ю. А. Красиков, вважають, що обтяжуючі обставини, перелік яких передбачено в ст. 67 КК, і обтяжуючі обставини, які включені до кваліфікованих складів злочинів, мають спільну, єдину правову природу, і є відповідно двома різновидами обтяжуючих обставин взагалі. Інша група авторів (А. П. Козлов, Л. Л. Кругліков та ін.) зауважують, що останні  хоча й мають багато спільного з обтяжуючими обставинами, зазначеними у ст. 67 КК, проте обумовлює їх правову природу те, що вони: а) включені до кваліфікованого складу злочину, і тому визначальним для них є зв'язок з категорією складу злочину; б) на відміну від обставин, які обтяжують покарання, є не засобами індивідуалізації, а диференціації покарання. Тому вони виступають інструментом законодавця, а не судді. Як наслідок, їх правова природа відмінна від правової природи обставин, передбачених у ст. 67 КК.

5. Якщо приєднатися до першої точки зору, то виникає необхідність визначати назву як для кожного різновиду цих обставин окремо, так і для узагальнюючого поняття. Тоді за обтяжуючими обставинами, перелік яких наведений у Загальній частині КК, доцільно було б залишити назву, що використовується в самому законі: «обставини, які обтяжують покарання». Досить чітку й послідовну аргументацію з приводу цього наводить Г. П. Новосьолов. Автор заперечує проти найбільш розповсюдженого підходу, стосовно якого обставини, що досліджуються, повинні називатися «обставинами, які обтяжують відповідальність». На його думку, ця назва мало узгоджується зі змістом розділу, в якому ці обставини передбачені, оскільки про правову природу явища  можна судити за місцем його розташування в законі. Про обтяжуючі обставини згадується в розділі КК, що присвячений призначенню покарання. Відповідно, законодавець надає їм цільового призначення в якості критерію індивідуалізації покарання на стадії обрання міри покарання особі, яка притягнута до кримінальної відповідальності. Уявляється, що найменування «обставини, які обтяжують відповідальність» більш підходить для позначення саме для тих з них, які зазначені в Особливій частині КК, - кваліфікованих ознак складу злочину. Це обумовлено тим, що саме вони є одним із засобів диференціації кримінальної відповідальності. Залишається вирішити питання, яку назву краще було б застосувати для об'єднуючого терміну. Певною мірою можна було б використовувати назву «обтяжуючі обставини». Але недоліком цієї назви є те, що незрозумілим залишається, що саме підлягає обтяженню.

6. Якщо ж підтримати іншу точку зору, то обтяжуючим обставинам, які передбачені у кваліфікованих складах, необхідно давати назву, яка б допомагала краще відобразити їх правову природу. До того ж, цей термін має вказувати на різницю між ними та обставинами, які обтяжують покарання. Слушно зазначав Л. Л. Кругліков, що уточнення в частині термінології здійснило би позитивний вплив на теорію та практику, особливо на останню, оскільки суди при призначенні покарання часто змішують обтяжуючі обставини - ознаки складу - і у власному сенсі слова обтяжуючі обставини, і як наслідок цього - надають їм невідповідного значення.  Автор запропонував використовувати для обтяжуючих обставин, що передбачені в Особливій частині КК, назву «кваліфікуючі ознаки, які обтяжують покарання», що є доречним, враховуючі вище викладене.

7. Досить суперечливою є думка про те, що обставини, які досліджуються, чинять вплив на вину або ступінь вини. Вина є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони й виявляється в двох формах: умислі або необережності. Проте обставини, які зазначені в ст. 67 КК, характеризують не лише суб'єктивні властивості діяння, а й об'єктивні, а також особу винного. Слушно зазначив    Я. М. Брайнін ступінь вини особи, яка вчинила злочин, повинна визначатись не сукупністю ознак цього конкретного злочину, а виключно психічним ставленням винного до вчиненого ним діяння, характером цього психічного ставлення. Використання поняття «обставини, які обтяжують вину» пов'язано з історією кримінального права: в дореволюційних і перших кримінальних законах радянського часу ці обставини визначалися як обтяжуючі вину.

8. Досить важко погодитись із тим, що обставини, які розглядаються, слід розуміти як «обставини, що обтяжують суспільну небезпеку діяння». Якщо виходити із аналізу перелічених у законі обтяжуючих обставин, можна зробити висновок, що не всі вони  впливають на суспільну небезпечність злочинного діяння. Низка обтяжуючих обставин (наприклад, вчинення злочину особою повторно) належить до характеристик особи винного, а не суспільної небезпечності діяння. Це свідчить про те, що обтяжуючі обставини характеризують не лише діяння, а й особу винного. Отже, вважати їх обставинами, що обтяжують суспільну небезпечність діяння - значить тлумачити їх занадто вузько, всупереч закону.

9. Таким чином, можна зробити висновок, що для обтяжуючих обставин, які передбачені в Загальній частині КК, доцільно залишити назву, якою оперує сам закон: «обставини, які обтяжують покарання». Назва ж обтяжуючих обставин, передбачених в Особливій частині КК, залежить від того, яку позицію слід займати при визначенні їх правової природи. Якщо наполягати на спільній природі з обтяжуючими покарання обставинами, то кращою назвою для них буде «обставини, які обтяжують відповідальність». Якщо зайняти протилежну точку зору, то назва «кваліфікуючі ознаки, які обтяжують покарання» була б більш доречною.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>