XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лещенко А.М. САКРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ЯК МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ПСИХІЧНИХ СКЛАДОВИХ РЕЛІГІЙНОЇ ВІРИ

старший викладач кафедри гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Херсонського державного морського інституту Лещенко А. М.

САКРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ЯК МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ПСИХІЧНИХ СКЛАДОВИХ РЕЛІГІЙНОЇ ВІРИ

Сучасний етап розвитку людства проходить під знаком трансформації релігійної свідомості, суспільної та індивідуальної релігійності, зростання суспільно-політичної ролі релігійних інституцій. Трансформуються світоглядні характеристики релігійного життя. Відбувається переоцінка феномену віри в цілому, і релігійної віри, зокрема. Це вимагає значного корегування наукових підходів до вивчення специфіки релігійних явищ. Релігійна віра розглядається як один із способів вирішення суперечностей людського існування, а релігійні почуття як механізм самореалізації особистості.

В цьому контексті важливу роль в процесі формування релігійної віри відіграє емоційне навантаження людини, здатність безпосередньо реагувати на зміст релігійних сюжетів і постулатів та формувати на цій підставі у власній свідомості відповідні образи. Згідно об'єктивним закономірностям, людині завжди приємно відчувати позитивні емоції, які дозволяють досягати певного психологічного балансу та підтримувати рівень життєдіяльності. Саме тому на підсвідомому рівні, інтуїтивно людина намагається знайти джерело таких позитивних емоцій, які б надали їй можливість відчувати впевненість. Так, А. Кирлежев пояснює, що "віру визначає зовсім не інтелект, а серце: та глибина людини, де думка і почуття, духовне і тілесне суміщаються" [2, 28]. Тому основна мета богослужіння полягає в тому, щоб відкрити шлях релігійній вірі до цих "глибин людини", до її серця. З цією метою в релігії був знайдений засіб, впливовість якого на емоційно-чуттєву сферу людини обумовлювалася тотожністю з деякими її психофізіологічними механізмами. Таким засобом стало релігійне (сакральне) мистецтво.

Мистецтво як специфічна форма суспільної свідомості спрямоване на відображення ставлення людства до дійсності. Мистецтво - це творча діяльність, направлена на створення художніх творів, ширше - естетично виражених форм [3, 442].

Вплив мистецтва на емоції та почуття людини пов'язане з художніми засобами, які використовуються в межах кожного його виду. І ці засоби органічно пов'язані з психофізичними можливостями людини. Так, музичне мистецтво використовує в якості естетичних засобів впливу звуки, гармонію, темп, тембр, динаміку, що значно активізує людський слух, а також підкорює її емоції та почуття своєму змісту та характеру. Тому загально визнаними основними функціями музики вважаються комунікативна, гедоністична та сугестивна. В межах образотворчого мистецтва засобами активізації емоційно-почуттєвої сфери людини є лінія, перспектива, колорит, об'єм, розмір, світлотінь тощо, тобто те, що може сприйматися людиною на основі зорових аналізаторів. До основних функцій образотворчого мистецтва належать пізнавальна, комунікативна, естетична тощо. Тобто кожний вид мистецтва має свою систему засобів, які діють, в першу чергу, на емоційному рівні, забезпечуючи комфорт та психологічну рівновагу. Таку специфіку мистецтва служителі культу помітили ще в давні часи та по наш час використовують з метою формування та зміцнення у вірян релігійної віри.

Представники церкви визначили одну з головних функцій мистецтва, - функцію налаштовування особистості на альтернативне бачення світу. Вони вважали, що "...твори мистецтва дають нам можливість подивитися на реальність з іншої точки зору, якби з нового боку" [1, 111]. Коли людина сприймає релігійне мистецтво, вона абстрагується від реальності. Оскільки в процесі сприйняття людина починає емоційно ставиться до об'єкта, що сприймає, відбувається своєрідне відчуження від реального світу. Безумовно, зміст мистецтва був зміненим відповідно завдань релігії, що дало людині змогу дивитися на реальність з конфесійної точки зору. Так було сформовано сакральне мистецтво (від лат. sacer - священний) - мистецтво, наділене Божою благодаттю [5, 260].

Інтенсивність впливу сакрального мистецтва на емоції та почуття вірян досягалась на підставі його органічного включення в релігійне життя, у все релігійне дійство від "слова" до обрядової діяльності. В. Носович визначив, що персоніфікація потойбічних сил, літературно-художня форма релігійних текстів, драматизація і театрально-постановчі ефекти публічного богослужіння дають підстави для висновку про життєву необхідність мистецтва для релігійного засвоєння дійсності [4, 74]. Подібну думку висловлював і російський релігійний філософ П. Флоренський, який наголошував, що треба сприймати все позитивне вчення Церкви і науково-філософський світогляд в єдності з мистецтвом [6, 65]. Тому, впливовість сакрального мистецтва на емоції та почуття людей відповідає завданням самої Церкви, зокрема використати сакральне мистецтво з метою впливу на підсвідомі та свідомі психічні механізми віруючої особи.

З теоретичної точки зору, всі види мистецтва можуть бути релігійно спрямовані. Але ступінь використання конкретних видів мистецтва в релігійній практиці є різним. Для релігійної практики обираються лише ті види мистецтва, які найбільш змістовно відтворюють духовну атмосферу та культову практику. Такі види мистецтва сприяють закріпленню в свідомості людини певних релігійних ідей через активізацію їх емоційно-чуттєвого сприйняття. Наслідком такого впливу релігійного мистецтва є впровадження та фіксація в підсвідомості віруючого релігійних ідеї, догм, позицій даної конфесії чи релігійного напряму, обминаючи процеси переконання, пояснення та аналізу суті, змісту та значення віровчення. Поступово формувалася певна, притаманна лише даній конфесії, система видів релігійного мистецтва, яку відрізняє від інших конфесійних систем релігійного мистецтва тип сполучення, ступінь та обсяги використання конкретних видів мистецтва в конфесійних цілях.

Позитивна енергія сакрального мистецтва допомагає зміцненню в свідомості віруючого основних релігійних ідей віри-довіри до змісту усіх релігійних приписів та канонів. Інструментом впливу на емоційно-почуттєву сферу та на уяву прихожан при цьому виступає наочно-образний метод впливу на обидва рівні психіки людини - свідомий та підсвідомий.

Таким чином, культове мистецтво покликане втілити у своїх творах надприродне, нематеріальне, духовне земними матеріальними засобами. Воно представляє собою складний комплекс художньо-естетичних засобів, які за допомогою релігійно-естетичного змісту творів сакрального мистецтва та активізації психічних механізмів впливають на емоційно-чуттєву сферу людини, сприяючи формуванню та закріпленню у неї стійкої психологічної установки на віру-довіру щодо змісту релігійних норм поза інтелектуального тлумачення їх сутності.

Література:

•1.     Знаков В. В. Духовность человека в зеркале психологического знания и религиозной веры / Виктор Владимирович Знаков // Вопросы психологии. -1998. -- № 3. -- С. 104 -- 115.

•2.     Кучмаева И. Вера / И. Кучмаева, И. Батищев // Наше наследие. -- 1990. -- № 4. -- С. 25 -- 29.

•3.     Новейший философский словарь / [ред. А. А. Грицианов] -- Минск: Интерпрессервис; Книжный дом, 2001. -- 1280 с.

•4.     Носович В. И. Научный атеизм о религиозной психологии / Виктор Иванович Носович. -- М.: Наука, 1975. -- 135 с.

•5.     Релігієзнавчий словник [за ред. А. Колодного, Б. Лобовика та ін.]. -- К.: Четверта хвиля. -- 1996. -- 389 с.

•6.     Флоренский П. А. Обратная перспектива / Павел Александрович Флоренский / [сост. и общ. ред. игумена Андроника (А. С. Трубачева)]. -- Соч. в 4-х т. -- М.: Мысль, 1999. -- (Философское наследие).

Т. 3 (1). -- 1999. -- 623 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>