XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лещенко Н.О. Жанр мовлення як категорія комунікації

Викладач кафедри англійської мови
Лещенко Наталія Олексіївна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Жанр мовлення як категорія комунікації

Комунікативна лінгвістика — напрям сучасного мовознавства, що досліджує загальні закони спілкування людей за допомогою природної мови, організацію засобів мовного коду та інших знакових систем у процесах комунікативної взаємодії особистостей, вплив на засоби мови психічних, соціальних, когнітивних, культурних та інших чинників, а також різноманітних ситуативних складових комунікації. Однією із категорій комунікації є мовленнєвий жанр.
Всі галузі діяльності людини пов’язані з використанням мови. Цілком зрозуміло, що характер і форми цього використання такі ж різноманітні, як і галузі людської діяльності. Використання мови здійснюється у формі одиничних конкретних висловлювань (усних і письмових) кожної людини. Ці висловлювання відображають специфічні умови і цілі мовлення не тільки своїм змістом і мовним стилем, а перш за все – композиційною будовою. Всі ці три моменти – тематичний склад, стиль і композиційна побудова – нерозривно пов’язані у висловлюванні і однаково визначаються специфікою певної сфери спілкування. Кожне окреме висловлювання є індивідуальним, але кожна сфера використання мови виробила свої відносно стійкі типи таких висловлювань, які називають мовленнєвими жанрами. Таку думку щодо визначення мовленнєвих жанрів висловив відомий російський філолог Михайло Бахтін у праці „Проблемы речевых жанров”.
У сучасному українському мовознавстві проблема мовленнєвих жанрів залишається, фактично, не опрацьованою. Окремі зауваження і спостереження, висловлені в працях, присвячених дотичним проблемам, цілісного уявлення про категорію мовленнєвого жанру не дають. Разом з тим у низці мовознавчих традицій, зокрема, російській і польській, дослідження мовленнєвих жанрів визнаються одними з найактуальніших у сучасній антропо- і комунікативно (прагматично) зорієнтованій лінгвістиці.
Так, ідеї Бахтіна розвивали польські та російські дослідники, зокрема А. Вєжбіцька, Н. Арутюнова, Ст. Гайда, В. Богданов, В. Дементьєв, О. Падучева, М. Федосюк, Т. Шмельова. Вони визначають мовленнєвий жанр як прийняті в конкретних ситуаціях і призначені для передавання певного змісту типові способи побудови мовлення або як розгорнуту мовленнєву побудову, що складається з кількох (іноді значної кількості) мовленнєвих актів.
Мовленнєві жанри виформовуються історично у процесі комунікативної діяльності людей, використовуються ними як готові утворення: «якби мовленнєвих жанрів не існувало і ми не володіли ними, якби нам доводилося їх створювати вперше у процесі мовлення, вільно і вперше будувати кожне висловлювання, мовленнєве спілкування було б практично неможливим». За підрахунками Т.В.Шмельової М.М.Бахтін у своїх працях називає біля 30 мовленнєвих жанрів, зокрема, таких як бесіда (салонна, застільна, інтимно-дружня, інтимно-сімейна), лайка, побутове оповідання, військова команда, заперечення, висловлення захоплення, схвалення, ділові документи, щоденник, відповідь, лист, прислів'я, побажання, привітання, осуд, похвала, поздоровлення, наказ, протокол, прощання, публіцистичний виступ, промова, роман, згода, співчуття, жарт, науковий трактат, інтимні жарти, питання. Уже цей перелік дозволяє говорити про відсутність несуперечливих критеріїв виділення МЖ, оскільки у ньому як однорядкові наводяться, наприклад, прощання, заперечення, схвалення, відповідь тощо, які можуть бути складовими такої комплексної МЖ, якою є бесіда , а також, скажімо, протокол і згода тощо. Сам М.М.Бахтін зазначав ще в 50-х роках, що необхідно створити типологію мовленнєвих жанрів відповідно до галузей діяльності людини. Так, традиційна мовленнєва поведінка людини поділяється за такими параметрами: усний і письмовий, офіційний і неофіційний, публічний і непублічний.
Отже, уже з праць М.М.Бахтіна стає зрозумілим, що мовленнєвий жанр – це складна єдність змісту, стилю і композиції, а також низки позамовних чинників (перш за все соціальних). Сам процес спілкування деякими авторами витлумачується як послідовний перехід від одного МЖ до іншого. У комунікативній перспективі МЖ постають як закріплені у суспільному обігу схеми мовленнєвих дій, прийняті в певних ситуаціях і призначені для передачі певного змісту типові способи побудови мовлення, моделі міжособистісного спілкування, важливою складовою яких виступає інтенціональність.
Література:
1. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990.
2. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1886.
3. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 344 с. (Альма-матер)
4. Дементьев В.В. Изучение речевых жанров: обзор работ в современной русистике // Вопросы языкознания. – 1997. – №1.
5. Степанов Ю.С. Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности // Язык и наука конца ХХ века. – М., 1995
6. Шмелёва Т.В. Речевой жанр: опыт общефилологического осмысления // Collegium. – 1995. – № 1–2.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>