XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Левченко І. А. ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ

Левченко Ірина Анатоліївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ

         У теорії фінансового права під державним боргом зазвичай розуміють всю суму випущених, але не погашених державних позик з нарахованими відсотками, що мають бути виплачені по них до визначеної дати чи за визначений термін. У різних країнах державний борг має різний розмір та зростає неоднаковими темпами. Проте, відомо, що перевищення державного боргу над ВНП більш ніж у 2,5 рази вважається небезпечним для стабільності економіки, що в результаті може призвести до занепаду політичної та соціально-економічної системи в країні, зниження рівня життя населення, а, можливо, і втрати її незалежності .    

Актуальність цього питання в першу чергу обумовлюється нетиповою структурою державного боргу, обтяженої борговими зобов'язаннями Кабінету Міністрів України, невизначеності у розподілі функцій (або в їх дублюванні) між різними органами державної влади.                                              

         Проблемі регулювання та реформування системи управління державним боргом присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як   В. Ф. Роль, Л. К. Воронова, І. Б. Заверуха, І. О. Іващук, М. Ф. Івлієва, А. А. Нечай, .Г. С. Пілігрім,  О. Ф. Скакун, які досліджували правове вираження форм державного боргу, класифікацію державного боргу, управління державним боргом, порядок його обслуговування та погашення тощо. Однак деякі питання цієї тематики так і не стали об'єктом наукового аналізу.               

Метою даної роботи є з'ясування правового аспекту поняття «державний борг», аналіз нормативно-правової бази щодо формування та регулювання державного боргу України, визначення механізму обслуговування державного боргу, а також внесення пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.                                          

Законодавче визначення державного боргу закріплене в ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно якої державний борг (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (борг АРК чи борг місцевого самоврядування), яка складається  з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (борг АРК чи борг місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави ( АРК чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору [1, с. 5]. На сучасному етапі економічних реформ в Україні набули загострення питання управління державними борговими зобов'язаннями, тим більше, що однією з особливостей управління державним боргом в європейських країнах та в США є існування спеціалізованих органів влади, які займаються виключно питаннями зовнішніх та внутрішніх боргів. Великі відсоткові платежі, відсутність єдиної правової бази управління боргом, а також конфлікт інтересів між органами державного управління щодо проведення конкретних боргових операцій та реалізації стратегії управління не сприяють стабілізації бюджетного процесу.               

Наразі існує велика кількість нормативно-правових актів, які частково регулюють порядок утворення державного боргу, його обслуговування та погашення, проте вони не створюють цілісної системи щодо визначення порядку, форм та методів ефективного управління ним. Стан державного боргу в нашій країні регулюється наступними законодавчими та нормативними актами: Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про державний внутрішній борг», Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» та деякими іншими [2, c. 413].              

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підстави стверджувати, що правове регулювання торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості, а відносини стосовно сфери зовнішнього боргу законодавчо неврегульовані, що обумовлює об'єктивну необхідність в розробці та ухваленні законопроекту "Про державний борг України", який закріпить основи правового регулювання внутрішнього і зовнішнього державного боргу. Такий нормативний акт має сконцентрувати в собі основні принципи державної політики в цій галузі та визначати: порядок утворення державного боргу; порядок його обслуговування та погашення; порядок залучення іноземних кредитів та механізм їхнього використання і погашення; умови надання гарантій за борговими зобов'язаннями; порядок формування та ведення реєстру боргових зобов'язань; контроль та звітність за державним боргом; порядок оприлюднення інформації про стан державного боргу тощо. Зокрема, досить слушним для наслідування є приклад оприлюднення стану державного боргу в США, де щоденно його рівень відображається на табло у громадських місцях.                                                              

Важливим елементом регулювання державного боргу є визначення його меж і обсягів. Йдеться про певні інституційні межі, до яких належать: бюджетні обмеження та обмеження для державних запозичень на ринку капіталу. Вищі органи фінансового контролю деяких зарубіжних країн, щоб визначити рівень забезпечення державного боргу, бюджетної гнучкості та уразливості до боргового невиконання, використовують індикатори або попереджувальні сигнали, які варто було б передбачити на законодавчому рівні і в Україні.          

Важливим питанням залишається створення в Україні чіткою і стрункою системи органів, що здійснюють управління державним боргом. Так, якщо звернутись до досвіду інших країн, можна відзначити, що всі іноземні органи управління боргом за своїм правовим статусом поділяються на дві групи: державні органи і недержавні юридичні особи. Так, до першої категорії відноситься Бюро державного боргу (US Bureau of Public Debt), яке діє у складі Казначейства США. Структурними (виконавчими органами) підрозділами Казначейства виступають також Новозеландський борговий офіс (NZDMO), та борговий офіс Об'єднаного Королівства (UKDMO). Групу незалежних спеціалізованих організацій представляють Шведський борговий офіс (SDMO), та Ірландське національне фінансове агентство (NTMA), які діють від власного імені, на відміну від державних органів, діючих від імені міністерства фінансів, казначейства [3, c. 54].             

Очевидно, що в Україні в сучасних умовах було б виправданим створення органу управління державним боргом, підпорядкованого Міністерству фінансів, але з достатньо високим ступенем автономності у прийняті рішень. Цілями діяльності даного органу мають стати мінімізація обслуговування державних боргових зобов'язань, а також зменшення кредитного, валютного і відсоткового ризиків при боргових операціях. З метою визначення правового статусу нового органу управління боргом, його організаційно-правової форми, слід знову звернутися до європейського та міжнародного досвіду. В європейських державах, незважаючи на деякі відмінності у формі організації агентств, між ним і міністерством фінансів (та/або казначейством) існують відносини влади-підпорядкування. При цьому треба підкреслити, що маючи певну залежність від державних органів, вони зберігають незалежність від уряду при здійснені оперативного управління державним боргом [4, c. 48]. Поява подібного нового органу в Україні повинна значно зменшити кількість протиріч у функціях існуючих органів, що задіяні в управлінні державним боргом, особливо між Міністерством фінансів, НБУ, Держказначейством.               

Підводячи підсумок, необхідно зробити висновок, що чинне законодавство недостатньо повно регулює питання виникнення та регулювання державного боргу України. У зв'язку з цим пропонується розробити та прийняти законопроект "Про державний борг України", а також створити єдиний орган управління державним боргом.

Література:

•1.     Бюджетний кодекс України. - К. - 2012.- С. 5.

•2.     Бюджетний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К.: Юрінком Інтер. -  2007. - С. 413.

•3.              Заверуха І. Б. Фінансово-правова природа відносин у сфері державного боргу // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №8. - С. 53-57.

•4.     Кучер Г. Вплив державного боргу на економічний стан в Україні // Вісник КНТЕУ. - 2009. - №1. - С. 43-52.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>